ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.04.10Справа №2а-4473/10/16/0170
(13:11)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. , при секретарі Габрись П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим
до Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим
про скасування постанови
за участю представників сторін:
від позивача – Букініч О.Э., довіреність № 1 від 11.01.10р.;
від відповідача – Козлова Т.О., довіреність № 03-15/17020 від 20.04.10р.
Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим відновити строк для добровільного виконання рішення Окружного адміністративного суду №2-а-6467/08/8 від 19.02.09р.; скасування постанови заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Велілуаєвої Г.К. від 26.03.10р. ВП №18266088 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 850грн.
У судовому засіданні, що відбулося 15.04.10р., представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просив суд пункт 2 прохальної частини позову вважати викладеним у наступній редакції: «скасувати постанову заступника начальника ВДВС від 28.01.10р. про стягнення з боржника виконавчого збору».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, спірну постанову було прийнято протиправно тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.01.10р. позивачем отримана не була, а судове рішення було виконано позивачем добровільно після отримання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-467/08/8/0170, якою апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим залишена без задоволення, та змінений п. 3 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду АРК у справі № 2а- 6467/08/8 від 19.02.09р.
Відповідач у судове засідання, що відбулося 15.04.10р., надав заперечення на позов, у яких повідомляє суд, що позовні вимоги не визнає. Посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.01.10р. була надіслана позивачу 22.01.10р. простою кореспонденцією. Відповідач зазначає, що позивач не звертався до нього із заявою про відкладення виконавчого провадження та продовження строку добровільного виконання. Відповідач вважає, що виконавчий збір підлягає стягненню у зв’язку із пропуском позивачем строку для добровільного виконання рішення суду.
Відповідач просить суд застосувати до позивача наслідки пропуску строку для звернення до суду за захистом порушених прав тому, що відповідач пропустив строк для оскарження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
У судове засідання що відбулося 15.04.10р., представник позивача також надав письмові пояснення, у яких зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.01.10р. позивачем не була отримана в період з 20.01.10р. по 27.01.10р., та взагалі на час розгляду справи не була отримана.
У судове засідання, що відбулося 21.04.10р., позивач надав уточнений адміністративний позов, у якому на підставі ст. 51 КАС України просить суд скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.01.10р. та постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.03.10р. Також у судове засідання представником позивача були надані додаткові пояснення за позовом, у яких позивач зазначив, що згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується з боржника в розмірі 10% від фактично стягнутої суми, або вартості майна боржника, яке передано стягувачу за виконавчим документом, тобто після виконання рішення, а ні до виконання рішення.
Відповідач у судове засідання, що відбулося 21.04.10р., надав письмові пояснення на уточненні позовні вимоги, у яких зазначив, що позовні вимоги не визнає у зв’язку із тим, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28.01.10р. у встановлені законом строки оскаржена не була та є виконавчим документом, на підставі якого у встановлений строк відкрито виконавче провадження та винесена постанова від 26.03.10р..
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АРК у справі № 2а-6467/08/8 від 19.02.09р. за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про визнання дій неправомірними, спонукання до виконання певних дій та стягнення позовні вимоги задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” протиправною; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу у сумі 1027 грн., з яких 246,60 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з листопада по грудень 2007 року, 780,40грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6467/08/8/0170, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим залишена без задоволення, та змінений п. 3 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду АРК у справі № 2а- 6467/08/8 від 19.02.09р., в іншій частині постанову залишено без змін.
Матеріалами справи встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Красногвардійського РУЮ від 20.01.10р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-А 6467/08/8, виданого 11.12.09р. Окружним адміністративним судом АРК про зобов’язання боржника УПФУ в Красногвардійському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з листопада по грудень 2007 року в сумі 249,06 грн. та за період з травня по грудень 2008 року у розмірі 780,40 грн., а всього 1029,46грн., та боржникові запропоновано виконати рішення у добровільному порядку у строк до 27.01.10р.
Відповідно до п.1 ст.46 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV 21.04.1999р., у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір (….). Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (ч.5 ст.46 Закону ).
У встановлений вищенаведеною постановою строк виконавчий документ не був виконаний, у зв’язку із чим ВДВС Красногвардійського РУЮ 28.01.10р. винесено постанову про стягнення з боржника - УПФУ в Красногвардійському районі АР Крим виконавчого збору у розмірі 850грн. (а.с.5).
Судом встановлено, що постанову ВДВС Красногвардійського РУЮ від 28.01.10р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 850грн. позивач отримав 03.02.10р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача на самій постанові та не заперечується позивачем.
Судом також встановлено, що 10.02.2010р. Нестеренко С.М., яка є начальником управління ПФУ в Красногвардійському районі АР Крим звернулася до Красногвардійського районного суду АРК з позовом до ВДВС Красногвардійського РУЮ про скасування постанови ВДВС від 01.02.10р. про накладення штрафу у розмірі 170грн. та зобов’язання ВДВС відновити строк для добровільного виконання рішення Окружного адміністративного суду від 11.12.09р. у справі №2а-6467/08/8/0170.
Постановою Красногвардійського районного суду АРК від 23.03.10р. позов Нестеренко С.М. задоволений частково, постанову ВДВС Красногвардійському районі АР Крим від 01.02.10р. про накладення штрафу у розмірі 170грн. скасовано, в іншій частині позову відмовлено.
Вищенаведена постанова була оскаржена в апеляційному порядку та не набула законної сили.
Постановою ВДВС Красногвардійського РУЮ від 02.03.10р. виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 2а-6467/08/8 закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 850грн. виведена у окреме виконавче провадження.
Постановою ВДВС Красногвардійського РУЮ від 26.03.10р. відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 850грн. та надано боржнику - Управлінню Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим строк до 02.04.10р. для добровільного виконання (а.с.6).
Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Виходячи із змісту ст. 181 КАС України, предметом оскарження цієї категорії адміністративних справ є рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої служби.
Рішення державної виконавчої служби є актами індивідуальної дії, які поширюються на конкретного учасника виконавчого провадження.
Основним процесуальним документом, яким оформляється рішення державного виконавця впродовж виконання виконавчого документа і який може бути оскарженим у судовому порядку, є постанова.
Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України “Про виконавче провадження” №606-ХІV 21.04.1999р. (далі Закон).
Вищенаведеним Законом визначено рішення державного виконавця, які оформляються постановами.
Дії органу державної виконавчої служби — це активна поведінка державного виконавця при здійсненні ним своїх повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси учасників виконавчого провадження, інших осіб. При необхідності дії державного виконавця оформляються актами, розпорядженнями та повідомленнями.
Законодавством про виконавче провадження визначено інформацію, яка має бути доведена державним виконавцем до сторін виконавчого провадження, інших осіб.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 1 ст. 18 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст.32 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, як того вимагає ч. 1 ст. 30 Закону.
З копії журналу вихідної кореспонденції ВДВС Красногвардійського РУЮ вбачається, що 22.01.10р. до УПФУ було направлено постанову про відкриття №2344.
З копії електронного журналу вхідної кореспонденції УПФУ вбачається, що у період з 20.01.10р. по 27.01.10р. постанову про відкриття виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1. отримано не було.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження було відкрито постановою від 20.01.10р. та направлено УПФУ 22.01.10р., де було надано строк для добровільного виконання до 27.01.10р., однак відомостей про вручення копії даної постанови боржнику – УПФУ відповідачем не надано. Суд вважає, що реєстрація постанови у журналі вхідної кореспонденції та відсутність повернення поштового відправлення (конверта з постановою) не є належним доказом отримання боржником відповідного документа.
Суд вважає неспроможним посилання відповідача на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу позивача простою кореспонденцією, тому що до обов’язку державного виконавця входить саме пересвідчення у отриманні боржником такої постанови, а надсилання простою поштою не є доказом отримання.
Посилання відповідача на те, що позивач міг навмисно не зареєструвати постанову про відкриття виконавчого провадження у вхідної кореспонденції не підтверджено доказами, тому оцінено судом критично.
Із вищевикладеного випливає, що на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору відповідач не дізнався чи отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, чи здійснені позивачем дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк.
Крім того, судом з’ясовано, що постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6467/08/8/0170 отримана позивачем 08.02.10р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача на постанові (а.с.7), сума в розмірі 1029,46грн. включена в відомість №125/4315 від 12.02.10р. та відповідно до звіту Красногвардійського ВПЗ виплачена стягувачу 25.02.10р., тобто фактично рішення суду виконано в добровільному порядку.
Враховуючи викладене суд вважає, що приймаючи спірну постанову про стягнення виконавчого збору відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця постанова, однак, у задоволенні адміністративного позову повинно бути відмовлено виходячи з наступного.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 181 КАС України, позовну заяву про оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, суд зазначає наступне.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, за відсутності відповідної заяви суд не вправі застосовувати наслідки пропущення строку звернення до суду. В даному випадку відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Як свідчать матеріали справи, постанову ВДВС Красногвардійського РУЮ від 28.01.10р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 850грн. позивач отримав 03.02.10р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції позивача на постанові, тоді як відповідно до відмітки на позові (Здано нарочно 06.04.10р.) позивач звернувся до суду з відповідним позовом 06.04.2010р., тобто більш чим через 2 місяця, а слід пропустив десятиденний строк звернення до суду, встановлений ст. 181 КАС України.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами до своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належним чином.
Поважності причин пропуску строку позивач суду не надав, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.01.10р.
Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що постанова про стягнення виконавчого збору суперечить ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», тому що на думку позивача, виконавчий збір стягується з боржника в розмірі 10% від фактично стягнутої суми, або вартості майна боржника, є неспроможним. У даному випадку розмір судового збору визначений відповідачем вірно, відповідно до вищенаведеній статті з вимоги немайнового характеру.
Враховуючи, що вимоги позивача про скасування постанови заступника начальника ВДВС від 28.01.10р. про стягнення з боржника виконавчого збору є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений встановлений ст. 99, 181 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, суд вважає, що у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Суд також вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.03.10р. з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а саме:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлені статтею 21 Закону, відповідно до якої «інші виконавчі документи» (в даному випадку постанова про стягнення виконавчого збору) пред’являються до виконання протягом року.
Отже річний строк пред’явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору не сплив, а виконавче провадження за вищенаведеною постановою було відкрито 26.03.10р., тобто в межах строку пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання.
Суд зауважує, що підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені статтею 26 Закону України “Про виконавче провадження”, до яких належать: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; не набрання рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Позивачем не було надано суду доказів наявності у державного виконавця під час прийняття рішення стосовно прийняття до провадження виконавчого документу підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, визначених ст. 26 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору (яка не була оскаржена), діяв у межах повноважень з використанням прав наданих йому Законом України “Про виконавче провадження”.
При таких обставинах позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В ході судового засідання, яке відбулось 21.04.10р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 23.04.10р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Александров О.Ю.