Судове рішення #8958919

Справа № 2-732/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року                                                                                                                  м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переведення прав та обов’язків покупця за договором та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем,

в с т а н о в и в:

09 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 808.

Просила суд ухвалити рішення, яким перевести на неї права та обов’язки покупця за цим договором та стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати в справі.

Свої вимоги мотивує тим, що в жовтні-листопаді 2008 року вона домовилися з ОСОБА_3 про укладення договору купівлі-продажу спірної квартири за 1083000 гривень, що станом на 01 листопада 2008 року становило суму еквівалентну 190000 доларів США.

01 листопада 2008 року вона сплатила ОСОБА_3 аванс в сумі 40000 доларів, 04 листопада сплатила ще 3000 доларів США, а 24 листопада 2008 року доплатила ще 1000 доларів США.

ОСОБА_3 не погодився продати їй квартиру за ринковою вартістю, яка на час отримання ним свідоцтва про право власності значно знизилася та відмовлявся повернути їй аванс.

Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 29 липня 2009 року, залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2009 року, з ОСОБА_3 на її користь стягнуто 330670 гривень.

У суді апеляційної інстанції їй стало відомо, що ОСОБА_3 07 квітня 2009 року продав квартиру ОСОБА_2 за 161240 гривень.

Вважає, що відповідач при укладені оспорюваного договору купівлі-продажу квартири діяв недобросовісно, оскільки квартиру продав за значно нижчою ціною, чим пропонував їй. Крім того, продав квартиру в період коли квартира знаходилась під арештом на підстав ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2009 року.

08 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання його добросовісним набувачем.

Протокольною ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2010 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом та їх розгляд об’єднано в одне провадження.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала первісний позов, проти задоволення зустрічного позову заперечує. Зазначила, що квартира була відчужена, хоча і перебувала під арештом за ухвалою суду.

ОСОБА_3 та його представник проти задоволення первісного позову заперечують, підтримали зустрічний позов. Пояснили суду, що при продажу квартири про існування ухвали суду ОСОБА_3 нічого відомо не було. Вважають, що своїм зверненням в суд з позовом про стягнення коштів, отриманих в якості авансу, ОСОБА_1 фактично відмовилась від придбання квартири.

ОСОБА_2 та його представник первісний позов не визнали. Вимоги зустрічного позову підтримали, посилаються на те, що договір купівлі-продажу є чинним. ОСОБА_2 є власником квартири, і у позивача відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України для витребування майна. Заходи забезпечення позову, якими накладено арешт на квартиру, були скасовані самім судом, що їх вжив.

Представник третьої особи – приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М. пояснила суду, що при укладенні оспорюваного договору нотаріус все перевірила, будь-яких заборон на відчуження квартири на день укладення договору не було, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 07 квітня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали та нотаріально посвідчили договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 56).

Позивач просить визнати недійсним цей договір в частині покупця та перевести на неї права та обов’язки покупця за цим договором.

Такі вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 29 липня 2009 року, яке набрало законної сили, встановлено, що в силу розбіжностей щодо ціни, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до 01 травня 2009 року не уклали договір купівлі-продажу спірної квартири та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 330670 гривень – суму авансу передану ОСОБА_1 ОСОБА_3

Зазначене свідчить про те, що правовідносини між сторонами стосовно договору купівлі-продажу квартири закінчилися.

Заявлений ОСОБА_1 позов про захист її порушеного права шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та перевід на неї прав та обов’язків покупця за цим договором законом не передбачений.

Такий спосіб захисту порушеного права передбачений лише в разі переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, визначеного ч. 4 ст. 362 ЦК України.

Спірна квартира перебувала у власності ОСОБА_3 і відповідно ОСОБА_1 не мала переважного права купівлі його квартири.

Не є підставою для задоволення вимог первісного позову і доводи позивача про те, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири вона була під обтяженням та, що ОСОБА_3 не повідомив про це ОСОБА_2 Суд вважає, що для пред’явлених вимог це не має суттєвого значення.

З огляду на наведе, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання його добросовісним набувачем.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача передбачене статтею 388 ЦК України. Зазначена стаття передбачає підстави витребування майна у добросовісного набувача.

Позивачем за первісним позовом не оспорюється добросовісність набуття права власності ОСОБА_2 спірної квартири та до нього не заявлено позов про витребування від нього квартири іншою особою.

Частиною 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач не довів, що його право позивачем порушене, тому відсутні підстави і для його захисту в спосіб, зазначений у зустрічній позовній заяві.

Керуючись статтями 12, 15, 203, 215, 362, 388, 659 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

  • Номер: 6/638/122/23
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-732/10
  • Суд: Дзержинський районний суд м. Харкова
  • Суддя: Українець Віталій Васильович
  • Результати справи: у задоволенні подання (клопотання) відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.12.2022
  • Дата етапу: 15.05.2023
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація