ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2010 року Справа № Б26/305-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від кредитора: Северин Л.І., представник, довіреність № 2010\14 від 01.01.10;
від боржника: ОСОБА_2, представник, нотаріально-посвідчена довіреність довіреність № 43 від 18.01.10
ліквідатор Андросов В.Є. у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року у справі № Б26/305-08
за заявою відкритого акціонерного товариства “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич”, м.Запоріжжя
до фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м.Дніпродзержинськ
про визнання грошових вимог,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 25 лютого 2010 року господарський суд Дніпропетровської області (суддя Камша Н.М.) визнав грошові вимоги відкритого акціонерного товариства “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич”, м. Запоріжжя до боржника фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на загальну суму 2 066 621,53 грн. –V черга задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою боржник фізична особа –підприємець ОСОБА_4 її оскаржує на предмет невідповідності нормам процесуального та матеріального права. Посилається на те, що договір про надання послуг відповідального зберігання № 16004/07, на підставі якого у кредитора виникли вимоги є неукладеним, оскільки суперечить приписам ст.ст.628, 632, 638, 957 Цивільного кодексу України.
Скаржник спростовує висновок господарського суду що договір від 01 лютого 2007 року № 16004/07-С у встановленому порядку неукладеним не визнано, посилаючись на те, що 26 листопада 2009 року звертався до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання цього договору неукладеним, але ухвалою від 30 листопада 2009 року зазначеного суду в прийнятті позовної заяви було відмолено. Стверджує, що згідно ухвали господарського суду Запорізької області неукладеним договір вважається по закону і для визнання його неукладеним рішення суду не потрібно.
Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року, виключити з реєстру кредиторів грошові вимоги відкритого акціонерного товариства “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич” на суму 1 880 721 грн. 53 коп.
Кредитор доводи апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпродзержинськ порушено 12 грудня 2008 року за заявою боржника.
Постановою господарського суду від 29 січня 2009 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру по справі, ліквідатором банкрутом призначено арбітражного керуючого Андросову В. Є.
Оголошення про порушення провадження у справі опубліковано в газеті "Голос України" від 25 лютого 2009 року № 34.
Відкрите акціонерне товариство “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич” звернувся з заявою (з врахуванням уточнення –т.1 а.с.46) про визнання його грошових вимог до боржника в розмірі 2 066 621 грн. 53 коп. вартості товару переданого боржнику на зберігання по договору № 16004/07-С від 01 лютого 2007 року і не повернутого кредитору і 185 900 грн. заборгованості по договору поставки № 16004/07 від 18 грудня 2006 року, яка стягнута з боржника на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області № 20/49-08.
Заборгованість банкрута перед кредитором за поставлену продукцію на суму 185 900 грн. підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/49-08, яке не виконано до даного часу і банкрутом не заперечується.
Між кредитором та боржником 01 лютого 2007 року також було укладено договір про надання послуг відповідального зберігання № 16004/07-С.
У період з 01 лютого 2007 року по 22 вересня 2007 року фізична особа підприємець ОСОБА_4 прийняв від ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич", м. Запоріжжя пиво та безалкогольні напої на суму 11 071 683,29грн., що підтверджується копіями накладних, реєстром, доданих до заяви кредитора.
За період зберігання – з 05 лютого 2007 року по 10 вересня 2007 року згідно накладних, зі зберігання передано за договором поставки фізичній особі –підприємцю ОСОБА_4 товар на суму 8 619 370,45 грн. Крім того, кредитору повернуто зі зберігання товар на суму 206 880,60 грн.
Згідно висновку підприємства аудиторської фірми “Запоріжаудит” від 21 травня 2009 року № 36 на дату складання аудиторського висновку документально підтверджується неповернення боржником товарно –матеріальних цінностей переданих на зберігання, у кількості 1 044 983 натуральної одиниці вартістю 1 880 721, 53 грн.
Твердження скаржника, що договір зберігання від 01 лютого 2007 року № 16004/07-С є неукладеним не є правомірним.
По –перше, накладними, які знаходяться в матеріалах справи (т.2) підтверджується прийняття боржником від кредитора товару на зберігання на підставі договору відповідального зберігання.
По –друге, приписи ст.946 Цивільного кодексу України дозволяють укладення договору зберігання на безоплатній основі.
По –третє, строк на який передається товар на зберігання дійсно не зазначений в договорі, але в п.7.3 договору вказано строк його дії –до 01 лютого 2008 року, а пункт 2.2 договору від 01 лютого 2007 року встановлює, що весь товар, що був переданий зберігачу на відповідальне зберігання має бути придбаний зберігачем, тобто боржником у поклажодавця (кредитора).
Стосовно твердження боржника, що кредитор не має до нього грошових вимог, судова колегія зазначає, що товар переданий боржнику на зберігання у нього відсутній згідно ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості (ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України).
Вимоги, які випливають із договору зберігання оцінені кредитором в грошовій формі і становлять 1 880 721, 53 грн.
Що стосується вимог кредитора на суму 187 877 грн., то вони підтверджені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2008 року у справі № 20/49-08 і проти цих вимог боржник заперечень не має.
З врахуванням викладеного, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року відповідає діючому законодавству, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 103-106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року у справі № Б26/305-08 залишити без змін.
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Джихур
Суддя О.М. Виноградник
Суддя О.М. Лисенко
(Дата підписання постанови в повному обсязі 22.04.10р.)