27.10.20

22-ц/812/1750/20

Провадження № 22-ц/812/1750/20 Доповідач апеляційної інстанції-Тищук Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Миколаїв

справа № 489/1548/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 22 вересня 2020 року суддею Рум`янцевою Н.О. в приміщенні цього ж суду зі складанням його повного тексту, у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - про захист житлових прав,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради в частині визнання недійсними ордерів та виселення відповідачів.

Позивачка зазначала, що рішенням виконкому ММР від 27.12.1999 року № 774 її взято на квартирний облік до загальної черги. Рішенням від 26.12.2014 року № 1280 її включено до списку на першочергове отримання житла. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.09.2015 року ОСОБА_2 взято на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.07.2019 року № 792 (п.1.1) ОСОБА_2 надано квартиру АДРЕСА_1 на склад сім`ї з 4 осіб.

Посилаючись на порушення її житлових прав порушенням порядку черговості видачі житла, просила визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення виконкому ММР від 26 липня 2019 року № 792; визнати недійсним виданий ОСОБА_2 ордер на спірну квартиру та виселити відповідачів.

Миколаївська міська рада позов не визнала, пославшись у своєму відзиві на те, що рішення ММР є актом індивідуальної дії та стосується визначеного кола осіб, а оскільки ОСОБА_1 до кола цих осіб не відноситься, то права вимоги вона не має. Також зазначала, що спірна квартира була придбана Департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації за цільовим призначенням саме для сім`ї співробітника Центрального районного суду м. Миколаєва судді Чулупа О.С., за спеціальною комплексною програмою соціального захисту населення "Турбота".

Інші відповідачі правом відзиву на позовну заяву не скористались, участі у судових засіданнях не брали, своєї думки стосовно позову не висловили.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням суду від 1 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто 1 681, 60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на необґрунтованість висновків суду про правомірність надання житла тільки через те, що воно видане за цільовою програмою; на відсутність підстав для порушення черговості при видачі житла за цільовими програмами; та на обов`язок міської ради видати квартиру їй у зв`язку з тим, що вона була придбана у власність міської ради, а не у власність ОСОБА_2 та його сім`ї.

Учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, повідомлені належним чином. Апелянт надав до суду заяву, в якій вимоги скарги підтримав, просив розглянути справу у її відсутності. Представник виконавчого комітету ММР надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд посилався на те, що квартира була придбана для співробітника Центрального районного суду м. Миколаєва за цільовою програмою, учасником якої позивачка не була, тому порушень норм чинного законодавства при наданні квартири судом не встановлено.

Проте з таким висновком у повній мірі погодитись не можна.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 26.12.2014 року № 1280 ОСОБА_1 включено до списку громадян, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень (а.с. 5).

У травні 2019 року перший заступник Миколаївського міського голови звернувся до голови Миколаївської обласної державної адміністрації та Департаменту соціального захисту населення щодо внесення на розгляд комісії з питань забезпечення житлом громадян та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку з посиланням на комплексну програму соціального захисту населення «Турбота», питання про надання житла, зокрема ОСОБА_2 (а.с. 15, 16).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.09.2015 року ОСОБА_2 взято на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

20 травня 2019 року Комісією з питань забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку при Миколаївській обласній державній адміністрації запропоновано для родини ОСОБА_2 , як співробітника Центрального районного суду м. Миколаєва, придбати квартиру АДРЕСА_1 в рамках Комплексної програми соціального захисту населення «Турбота» на період до 2020 року та прийнято рішення Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації розпочати процедуру купівлі рекомендованої квартири (а.с. 61-62).

23 травня 2019 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 (відчужувач) та Департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (платник), і територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради (набувач) укладено договір про придбання житла для сім`ї ОСОБА_2 , який перебуває на квартирному обліку та потребує поліпшення житлових умов. За цим договором квартиру АДРЕСА_1 передано у комунальну власність набувача за яку платник зобов`язаний сплатити відчужувачу 731 500 грн. (а.с. 27-31).

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 26.07.2019 року № 792 (п.1.1) ОСОБА_2 надано квартиру АДРЕСА_1 на склад сім`ї з 4 осіб (а.с. 6).

Отже, однією з підстав для прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного позивачкою рішення, стало рішення комісії з питань забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку при Миколаївській обласній державній адміністрації від 20 травня 2019 року щодо початку процедури купівлі спірної квартири для родини відповідача ОСОБА_2 .

Вказане рішення, як і договір купівлі-продажу квартири в частині її придбання саме для подальшої передачі родині ОСОБА_2 , в установленому законом порядку незаконними (недійсними) не визнавались.

Наведені факти свідчать про те, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушеного права через його неефективність, оскільки визнанням незаконним оскарженого рішення органу місцевого самоврядування її права не будуть поновлені.

Позовні вимоги про визнання недійсним ордеру та виселення родини ОСОБА_2 зі спірної квартири є похідними від вимог про скасування рішення міської ради, тому також не можуть бути задоволеними.

Обрання позивачкою неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 29.05.2019р. у справі №310/11024/15ц.

З огляду на вищезазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні.

Керуючись статями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2020 року змінити в частині мотиву відмови у задоволенні позову, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

---------------------------------

Повну постанову складено 27 жовтня 20020 року