Справа № 352/1578/20

Провадження № 3/352/1060/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,

за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №500757 від 10.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 10.08.2020 в 01 год. 55 хв. по вул. Франка, 12 в с. Красилівка керував транспортним засобом Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, проводився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України.

ОСОБА_1 та його захисник Горин В.М. в судовому засіданні просили провадження закрити у зв`язку із тим, що поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння. Зазначив, що свідки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не були присутні на місці зупинки транспортного засобу. Крім того звернув увагу суду на письмові пояснення свідків в яких містяться розбіжності щодо поліцейських, які такі пояснення відбирали.

Допитаний судом в якості свідка сержант поліції, ОСОБА_2 суду надав показання, що здійснюючи патрулювання в с. Красилівка був зупинений автомобіль Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказав, що у водія були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а тому йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер». Пояснив, що пояснення у свідків відбирав він, підпис який міститься у письмових поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить йому, однак чому в останніх зазначено прізвище іншого працівника поліції пояснити не зміг.

Свідки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча суд здійснював їх виклик за зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення адресами. Причини неявки суду не повідомили.

Таким чином судом вжито належних заходів для забезпечення явки свідків, письмові показання яких долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, однак останні не прибули в судове засідання з невідомих суду причин, жодних заяв від них на адресу суду не надходило.

Відповідно до змісту вимог ст.245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження в справі відповідно до п.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_1 ставиться за провину порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме:п. 2.9 а ПДР України, яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

При цьому з досліджених в судовому засіданні письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановлено, що вони були надані працівнику поліції Говзану І., однак як з`ясовано в судовому засіданні пояснення відбирались іншим поліцейським – ОСОБА_2 , що він особисто підтвердив суду (а.с.7, 8).

Таким чином, суд вважає недопустимими доказами пояснення вищевказаних свідків так як останні містять розбіжності в особі працівника поліції, яка їх відбирала і яка в них зазначена. Одночасно з них вбачається, що вони були надані працівнику поліції, який на місці події не був присутній.

Разом з тим, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Однак, до матеріалів справи відеозаписи з місця події в с. Красилівка, які б стосувалися ОСОБА_1 , Тисменицьким ВП ГУНП в Івано-Франківській області не долучено.

Таким чином, за відсутності належних письмових пояснень свідків чи пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданих в судовому засіданні щодо обставин справи, відеозапису з місця події, суд дійшов висновку, що надані органом поліції матеріали є недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того суд враховує, що обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Таким чином, надані органом поліції матеріали суд визнає недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого правопорушення, а отже, керуючись фундаментальним принципом презумпції невинуватості та вимогами п.1 ч.1ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з причини відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного, ст.ст.247, 283-287, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя                                                                                                         Гриньків Д.В.