АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1088-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Кисельов Є.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Кустової І.В.,
Притуленко О.В.,
при секретарі Резниченку A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішенця Керченського міського суду АР Крим від 05 червня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Вимоги позову мотивовані тим, що 30 червня 2008 року, приблизно о 13 годині, відповідач вчинив хуліганство, нецензурно виражався на адресу позивачів та заподіяв їм легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, тому відносно відповідача була порушена кримінальна справа за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України. У наслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачі зазнали фізичного болю, був порушений їх життєвий уклад, ними додані додаткові зусилля для організації життя. Розмір відшкодування моральної шкоди визначений позивачкою ОСОБА_1 у сумі 10 000 грн., а позивачем ОСОБА_2 - 15 000 грн.. Крім того, ними понесені витрати на правову допомогу у розмірі по 3 000 гривень кожним.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 05 червня 2009 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволений частково - стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 3000 грн. збитків та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 3000 грн. збитків та 7000 грн. у відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи вказане судове рішення незаконним та необгрунтованим представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити.
Так у скарзі йдеться про те, що у кримінальній справі, яка була предметом дослідження суду першої інстанції, відсутні докази вини відповідача у спричиненні позивачам тілесних ушкоджень та докази оплати позивачами послуг адвоката.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 30 червня 2008 року, приблизно о 13 годині, відповідач вчинив хуліганські дії, заподіявши позивачам легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я ОСОБА_2 та без короткочасного розладу здоров’я ОСОБА_1, внаслідок чого відносно ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа № 1-114/2009.
Вказані обставини підтверджені матеріалами вказаної кримінальної справи, зокрема, постановою про закриття провадження по справі на підставі застосування до ОСОБА_3 статті 1 пункту «г» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, актами судово-медичного обстеження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно № 634 та № 635 від 30 червня 2008 року (а.с. 2)
Відтак, твердження апелянта про відсутність доказів його вини у спричиненні позивачам тілесних ушкоджень спростовуються матеріалами справи.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог, оскільки позивачі для захисту свого порушеного права звертались до фахівця в області права, понесли відповідні витрати, що підлягають відшкодуванню. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 7000 грн., що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, та відповідно 5000 грн. на користь ОСОБА_1, суд першої інстанції враховував характер травм та пошкоджень отриманих позивачами у наслідок незаконних дій ОСОБА_3
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов’язку по відшкодуванню моральної шкоди, оскільки у наслідок його незаконних дій позивачі зазнали тілесних ушкоджень, що порушило їхній нормальний життєвий уклад, також вони були вимушені додавати додаткові зусилля для організації свого життя.
Однак, ухвалюючи рішення про відшкодування відповідачем на користь позивачів моральної шкоди у вказаних розмірах, суд першої інстанції, виходячи із зазначених ним обставин не достатньо врахував вимоги статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) й значно завищив розмір її відшкодування.
Враховуючи характер отриманих позивачами травм та пошкоджень, ступеня вини ОСОБА_3, глибини фізичних та душевних страждань, які зазнали позивачі, колегія суддів, виходячи з вимог розумності та справедливості та підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, вважає, що ухвалене рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні, зменшенню суми стягнення на користь ОСОБА_2 до 1 500 грн., на користь ОСОБА_1 - до 1 000 грн.
Також не можна погодитися з рішенням суду першої інстанції щодо вирішення питання компенсації позивачам витрат на правову допомогу у розмірі, визначеному у позові.
При вирішенні питання щодо відповідальності ОСОБА_3 за вчинені хуліганські дії 30 червня 2008 року у порядку, передбаченому нормами кримінально-процесуального законодавства, питання про компенсацію потерпілим їх витрат на правову допомогу не вирішувалось, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відшкодування цих витрат, оскільки особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 ЦК України).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата роботи адвоката здійснюється на підставі угоди між адвокатом і громадянином. Сплата гонорару, тобто передбаченої угодою про надання правової допомоги винагороди за виконані адвокатом дії з надання правової допомоги, підтверджується відповідними фінансовими документами.
На підтвердження власних вимог позивачами були надані квитанції про оплату послуг адвоката кожним з них по 3000 грн. Між тим, вказані квитанції мають різні дати видачі (ах. 4, 8, 19, 34), тому не можуть бути безспірними доказами реальної оплати цих послу г.
З огляду на те, що матеріали кримінальної справи взагалі не містять угоди ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_5, квитанції про оплату послуг якого вона надала суду як доказ власних вимог, ці вимоги взагалі не можуть бути визнані законними та обгрунтованими.
Враховуючи, що матеріали кримінальної справи, досліджені судом першої інстанції, свідчать про те, що адвокат ОСОБА_5, з яким склав угоду ОСОБА_2 фактично виконував взяті на себе обов’язки на протязі тільки однієї години (а.с. 19, 24, 31, 88), колегія судді вважає справедливим визначити розмір компенсації витрат ОСОБА_2 на правову допомогу у розмірі 252 гривень
Таким чином, колегія судів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення його витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 252 грн. та про необгрунтованість аналогічних вимог ОСОБА_1
За таких обставин, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права та вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 червня 2009 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 витрат на оплату послуг адвоката, а також скасування рішення в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на оплату послуг адвоката з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вимог.
На підставі наведеного, статей 22, 23 та 1166 Цивільного кодексу України, керуючись частини 1 статті 303, пунктами 2 та 3 частини 1 статті 307, пунктами 2 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 червня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір компенсації моральної шкоди до 1 500 (однієї тисячі п’ятисот) гривень; в частині стягнення витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги адвоката, змінити, зменшивши їх розмір до 252 (двохсот п’ятидесяти двох) грн.;
в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір компенсації моральної шкоди до 1 000 (однієї тисячі) гривень;
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 червня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги адвоката, скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.