АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І. суддів Іщенка В.І.
Авраміді Т.С. при секретарі: Рєзніченку A.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та визнання права власності на 2/3 частини майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила поділити спільне майно, придбане з відповідачем у період шлюбу, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, автомобіль «Опель-Омeгa», державний номер НОМЕР_1, визнавши за нею право власності на 2/3 частини вказаного майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 19 липня 1975 року до грудня 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. В період шлюбу вони у 1997 році придбали автомобіль «Опель-Омега» державний номер НОМЕР_1, який зареєстрували за відповідачем. В 2000 році вони купили старий будинок АДРЕСА_1 і продавши свою трьохкімнатну квартиру почали, з дозволу виконкому Керченської міської ради, будівництво нового будинку, який був фактично збудований у 2003-2004 році. У вересні 2005 року вони припинили шлюбні стосунки, а тому відповідач не став реєструвати будинок у власність відразу, а зареєстрував за собою право власності на нього тільки у 2008 році. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки все це майно ними було надбане в період шлюбу, то вона має право на частку в цьому майні, але відповідач забрав усе майно собі, її залишив без житла, без майна, не визнає за нею ніякого права на спільне майно, тому вона просила суд відступити від засади рівності часток подружжя, оскільки відповідач почав приховувати спільне майно, та визнати за нею право власності на 2/3 частки спірного майна в такий спосіб поділивши майно.
ОСОБА_2 не погодившись з позовом, подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на домоволодіння яке складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 143, 8 кв. м., житловою площею 73, 3 кв. м. і надвірних споруд котельної літ. «Б», гаражу літ. «В», розташованих на земельній ділянці площею 625 кв. м. АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що з відповідачем вони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 19 липня 1975 року по 9 грудня 2009 року. У період шлюбу 28 квітня 2000 року ними був придбаний будинок літ. «А» житловою площею 15, 7 кв. м. з надвірними спорудами: сарай літ. «Б», убиральня літ. «В», душ літ. «Д», 1-5 огорожі, І-колодязь, II, III - мощення, розташоване
Справа № 22-ц-989-Ф/09 Головуючий у першій інстанції Короткова Л.М.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
на земельній ділянці площею 624 кв. м. по вул. Провалова у м. Керчі. У 2000 році будинок був знесений і ним отримана згода на будівництво нового житлового будинку на цій земельній ділянці, замість старого домоволодіння АДРЕСА_1. Проте, будівництво було розпочато лише наприкінці 2005 року началі 2006 року. Право власності на знову збудоване домоволодіння, яке складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 143, 8 кв. м., житловою площею 73, 3 кв. м. і надвірних споруд котельної літ. «Б», гаражу літ. «В», розташованих на земельній ділянці площею 625 кв. м. по вул. Провалова, у м. Керчі і яке зареєстровано за ним 21 травня 2008 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 травня 2008 року. ОСОБА_2 зазначає, що при розгляді справи про розірвання шлюбу, судом було встановлено, що вони припинили шлюбно-сімейні відносини у вересні 2005 року, і домоволодіння було побудоване ОСОБА_2 самостійно за його кошти, тому відповідно до ч.6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 22 травня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволений частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля «Опель-Омега», державний номер НОМЕР_1, та на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_2, про визнання права власності за ним на весь будинок АДРЕСА_1, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. судові витрати в розмірі 1730 грн.
ОСОБА_2 не погодився з таким судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1. про поділ спільного майна та визнання права власності на 1/2 частину майна, суд першої інстанції виходив з того, що в період шлюбу в 1996 році сторони придбали автомобіль «Опель-Омега», державний номер НОМЕР_1, який зареєстрували на відповідача та в 2000 році будинок АДРЕСА_1, який також був зареєстрований на відповідача. 24 листопада 2000 року рішенням виконкому Керченської міської ради АР Крим був наданий дозвіл ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку замість старого домоволодіння АДРЕСА_1, в м. Керчі, був затверджений новий проект, і з вказано часу почалося будівництво спірного будинку, який фактично був побудований влітку 2003 року, але як власність вказаний будинок був зареєстрований тільки 21 травня 2008 року. Тому відповідно до ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України та п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, поділу між подружжям підлягає як автомобіль так і будинок, оскільки він як власність зареєстрований за відповідачем на час розгляду справи. Суд дійшов до висновку, що спірний будинок був побудований сторонами в період шлюбу, а тому підлягає поділу між ними, тому позовні вимоги відповідача про визнання тільки за ним права власності на спірний будинок не підлягають задоволенню. Відповідно до статей 60, 70 Сімейного кодексу України, судом не було встановлено таких обставин, що мають істотне значення, для відступу від засади рівності часток подружжя, тому суд вважав, що частки сторін в їхньому спільному майні повинні бути рівними, тобто кожному належить виділити по 1/2 частці майна, яке складається з автомобіля та домоволодіння. Оскільки позивачкою по справі були понесені судові витрати в розмірі 1730 грн., то вони підлягають стягненню з відповідача, як зі сторони, не на користь якої ухвалене рішення.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до частині 1 ст. 3ОЗ Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 травня 2008 року за ОСОБА_2 зареєстрований будинок АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 16 травня 2008 року, виданого виконкомом Керченської міської ради, що вбачається з витягу КРП «Керченське МБРТІ»(а.с. 52). Відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку від 28 квітня 2000 року, ОСОБА_2, у період шлюбу з ОСОБА_1, придбано у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Рішенням виконкому Керченської міської ради АР Крим № 1202 від 24 листопада 2000 року був затверджений проект та наданий дозвіл ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку замість старого домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 09 грудня 2008 року у було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із вказаного рішення вбачається, що подружжя Бакланових припинили шлюбно-сімейні відносини у вересні 2005 року.
Відповідно до п.6 ст. 57 Сімейного кодексу України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Згідно з п.7 ст. 57 цього кодексу, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що домоволодіння побудовано сторонами у період спільного проживання подружжя до 2005 року, а здано в експлуатацію після припинення спільного проживання, оскільки це доказано ОСОБА_1 належними та допустимими доказами, а ОСОБА_2 не надано суду належних доказів в підтвердження своїх позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2009 року відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня
2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місячного суду касаційної інстанції.