АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1178-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Самойлова О.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:

Головуючого, судді Ломанової Л.О.,

суддів Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

при секретарі Рєзниченку A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця - ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фізичної особи підприємця - ОСОБА_2, та уточнивши свої позовні вимоги у процесі розгляду справи, просив суд стягнути моральну шкоду.

Вимоги позову мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу металопластикових дверей у кількості трьох штук, згідно з умовами якого позивач зобов’язався сплатити 7860 грн., а відповідач виготовити вказані двері протягом 15 днів. Між тим, відповідачем були порушенні умови наведеного договору у частині строків виробу та якості продукції, що спричинило позивачу моральні страждання, які стосуються порушення його життєвих планів, додавання додаткових зусиль для організації життя та погіршення самопочуття. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 5000 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 липня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди було відмовлено.

На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в спірній правовій ситуації норми Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Також, суд першої інстанції залишив поза увагою норми статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які є підставою для задоволення його вимог.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить відхилити скаргу та залишити без змін оскаржуване рішення, мотивуючи тим, що гроші за неякісний товар повернуто позивачеві до ухвалення судом рішення по суті, вимоги позову щодо відшкодування моральної шкоди не грунтуються на законі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди згідно з вимогами пункту 5 частини 4 Закону передбачено тільки у разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я продукцією, однак у справі не встановлені факти спричинення небезпеки для життя і здоров’я людей товаром - дверми, що є предметом договору купівлі-продажу між сторонами.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам Закону.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу металопластикових дверей у кількості трьох штук, що укладений між сторонами, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 708 ЦК України, яка встановлює права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості, та статті 530 та 663 цього Кодексу, якими врегульовані питання щодо строків виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу, не передбачають права на відшкодування моральної шкоди.

Стаття 711 ЦК України та пункт 5 статті 4 Закону передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією.

Вказана норма Закону у сфері захисту прав споживачів містить виключний перелік підстав при яких споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди у договірних правовідносинах.

Положення статті 23 ЦК України є загальними нормами, відповідно до яких особа (фізична та юридична) має право вимагати компенсації завданої їй моральної шкоди в будь-якому випадку порушення її прав, незалежно від того, чи передбачене таке право договором або законом. Разом з тим, Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним законом, який встановлює підстави для задоволення такої вимоги.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди слід визнати правильним.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої" інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.