Справа № 22-ц-227/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Кондратенко М.В.
Категорія: 20 Суддя-доповідач: Гагін М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
02 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого: Смирнової Т.В.
суддів: Гагіна М.В., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Зарічного відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції
на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Зарічний відділ Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Сумської області, Державна податкова інспекція м.Суми, про визнання права власності на автомобіль та визнання угоди купівлі-продажу автомобіля дійсною, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у листопаді 2007 року вона домовилась з ОСОБА_4 про купівлю належного йому автомобіля марки CITROEN, моделі Jumper 2.5 D, випуску 1998 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 10000 грн.
17 грудня 2007 року ОСОБА_3 частково виконала умови договору купівлі-продажу, сплативши відповідачу 6000 грн., про що була складена письмова розписка. В цей же день, ОСОБА_4 була надана позивачці довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського державного нотаріального округу Мазною Г.І., на право користування та розпорядження даним автомобілем строком на 3 роки.
06 травня 2008 року вона повністю виконала умови договору купівлі-продажу автомобіля, сплативши ОСОБА_4 решту обумовленої ціни за транспортний засіб – 4000 грн., про що була складена розписка. Позивачка не заперечувала проти тимчасового користування автомобілем відповідачем, оскільки це надало їй можливість виплати вартість автомобіля в розстрочку.
У період з травня по серпень 2008 року ОСОБА_4, з використанням проданого їй автомобіля, скоїв ряд злочинів, пов’язаних з незаконним переміщенням осіб через державний кордон України.
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 21 квітня 2009 року ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений до скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.332 КК України. Цим вироком автомобіль, який вона придбала у відповідача, визнано речовим доказом по справі й конфісковано як знаряддя злочину.
Вважає, що набула право власності на автомобіль, у зв’язку з повною оплатою його вартості та виконанням умов договору купівлі-продажу.
Просила визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладеного з відповідачем, визнати за нею право власності на цей автомобіль і виключити його з реєстру заборони.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки CITROEN, моделі Jumper 2.5 D, випуску 1998 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 17 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль CITROEN, моделі Jumper 2.5 D, випуску 1998 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Повернуто автомобіль марки CITROEN, моделі Jumper 2.5 D, випуску 1998 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні в РСВ УСБУ в Сумській області, ОСОБА_3, виключивши транспортний засіб з реєстру заборон.
В апеляційній скарзі Зарічний ВДВС Сумського МУЮ, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
При цьому зазначає, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений усно.
Вказує, що оформленою довіреністю не було передбачено набуття ОСОБА_3 права власності на автомобіль марки CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Крім того, автомобіль марки CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, проходив як речовий доказ по кримінальній справі і конфіскований на користь держави, як засіб скоєння злочину та перейшов у власність держави безоплатно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Зарічного ВДВС Сумського МУЮ – ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_4, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Сумського районного суду Сумської області від 21 квітня 2009 року ОСОБА_4 був визнаний винним і засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.28 - ч.2 ст.332.
Речовий доказ по даній справі автомобіль марки CITROEN, моделі Jumper 2.5 D, випуску 1998 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4, конфіскований на користь держави як знаряддя злочину. На даний час автомобіль знаходиться на зберіганні в РСВ УСБУ в Сумській області (а.с.15-23).
17 грудня 2007 року ОСОБА_4 було надано ОСОБА_3 розписку про отримання ним 6000 грн., за проданий належний йому автомобіль (а.с.7).
В цей же день, 17 грудня 2007 року, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Мазною Г.І. була посвідчена довіреність за реєстраційним номером №8185, відповідно до якої ОСОБА_4 довірив ОСОБА_8 розпоряджатися належним йому транспортним засобом - автомобілем марки CITROEN, моделі Jumper 2.5 D, випуску 1998 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також експлуатувати (керувати) цим транспортним засобом на території України та за її межами та надав їй широкий обсяг повноважень, пов’язаних з правом користування, володіння та розпорядження ним. Довіреність видана строком на 3 роки, до 17 грудня 2010 року, з правом передоручення (а.с.9).
06 травня 2008 року ОСОБА_4 надав позивачці розписку, написану власноручно і підписану ним, в якій засвідчив про отримання грошей у сумі 4000 грн. за проданий ним автомобіль.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що сторони у справі домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу (предмету та ціни), відбулося його виконання, але у зв’язку з ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення такого договору він підлягає визнанню дійсним згідно положень ч.2 ст.220 ЦК України.
Відповідач, видавши нотаріально посвідчену довіреність, наділив позивача повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем, які складають зміст права власності, згідно положень ст.317 ЦК України. ОСОБА_3 виконала умови договору купівлі-продажу і набула права власності на автомобіль.
Вчинення ОСОБА_4 злочинів з використанням автомобілю, який йому вже не належав, не є підставою для конфіскації такого транспорту і підлягає поверненню власнику ОСОБА_3 з виключенням з реєстру заборони.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов цих висновків неповно з’ясувавши всі обставини справи, без належної оцінки наявних у справі доказів, що призвело до помилкового висновку та застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Автомобіль, який є наземним транспортним засобом, до нерухомих речей не відноситься. Чинні положення Цивільного кодексу України не містять обов’язкових приписів щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу автомобіля.
А тому, застосування судом до правовідносин сторін, пов’язаних з відчуженням автомобіля, положень ст.ст.220, 657 ЦК України як до нерухомої речі у частині нотаріального посвідчення такого договору й визнання його дійсним є необґрунтованим.
Місцевим судом також не враховано, що ОСОБА_3, отримавши автомобіль від ОСОБА_4 на підставі довіреності, не вжила заходів щодо продажу транспортного засобу або переоформлення його на іншого власника у порядку визначеному п.3 ч.1 ст.208, ст.328 ЦК України та пунктів 2, 7, 8 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, а тому не набула права власності на нього.
Не набуття позивачем права власності на спірний автомобіль підтверджується також і вироком Сумського районного суду від 21 квітня 2009 року, відповідно до якого автомобіль марки CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 належав на праві власності саме ОСОБА_4, і як знаряддя злочину конфісковано в дохід держави.
Зазначені обставини, у відповідності до положень пунктів 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_4
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Зарічного відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 грудня 2009 року у даній справі скасувати.
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль та визнання угоди купівлі-продажу автомобіля дійсною відмовити.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: