Справа № 22-ц-14/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Аршук Т.М.
Категорія: 51 Суддя-доповідач: Гагін М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого: Смирнової Т.В.
суддів: Гагіна М.В., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2009 року
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, який уточнивши мотивував тим, що 01 лютого 2008 року між ним та відповідачем було укладено трудовий договір про прийняття ОСОБА_3 на посаду менеджера з продажу металопластикових вікон у магазині «БудЦентр». Трудовий договір було укладено в усній формі, оскільки відповідач відмовилася його укладати у письмовій формі.
В обов’язки відповідача входило оформлення замовлень від клієнтів на виготовлення та монтаж металоконструкцій, розрахунок вартості замовлення, пошук клієнтів, організація доставки і монтаж таких конструкцій, прийняття грошей від клієнтів.
Між ним та відповідачем 01 лютого 2008 року також було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених їй грошових коштів, документів та товарно-матеріальних цінностей.
Однак, ОСОБА_3 свої трудові обов’язки виконувала недобросовісно і за період з 01 травня по 01 липня 2008 року в неї були виявлені порушення встановленого порядку роботи та розрахунків, що призвело до скарг громадян – замовників, а саме:
- ОСОБА_5 18 червня 2008 року зробив замовлення №254 у магазині «Будцентр» і вніс попередню оплату у розмірі 3200 грн., яку прийняла ОСОБА_3, але кошти в касу не внесла і замовлення виконане не було. ОСОБА_5 звернувся до нього з письмовою заявою про повернення йому суми попередньої оплати, які згідно видаткового касового ордеру №9029 від 10 липня 2008 року були йому повернуті.
Аналогічні дії ОСОБА_3 були вчинені і щодо громадян:
- ОСОБА_6 – замовлення №252 від 09 червня 2008 року, попередня оплата 2000грн. повернута згідно видаткового касового ордеру №9030 від 10 липня 2008 року;
- ОСОБА_7 - замовлення б/н від 03 липня 2008 року, попередня оплата 1500 грн. повернута згідно видаткового касового ордеру №9039 від 11 липня 2008 року;
- ОСОБА_8– замовлення №255 від 23 червня 2008 року, попередня оплата 3000 грн. повернута згідно видаткового касового ордеру №9326 від 25 липня 2008 року;
- ОСОБА_9 – замовлення №255 від 25 червня 2008 року, попередня оплата 2691 грн. повернута згідно видаткового касового ордеру №9923 від 15 липня 2008 року;
- ОСОБА_10 – замовлення №255 від 19 червня 2008 року, попередня оплата 14000 грн. повернута згідно видаткового касового ордеру №9924 від 15 червня 2008 року;
- ОСОБА_11– замовлення №250 від 01 червня 2008 року, попередня оплата 3000 грн. повернута згідно видаткового касового ордеру №9932 від 15 липня 2008 року;
- ОСОБА_12 – замовлення б/н від 23 червня 2008 року повернута згідно видаткового касового ордеру №9935 від 15 липня 2008 року.
ОСОБА_3, отримавши від зазначених вище громадян попередню оплату на загальну суму 32273 грн. на виготовлення та монтаж пластикових та металопластикових конструкцій, у порушення пунктів 1, 2-4 договору про повну матеріальну відповідальність, зазначені кошти в касу не внесла, а позивач повернув їх громадянам, чим завдано йому майнової шкоди на суму 32273 грн.
Також зазначав, що зазначеними діями відповідача йому завдано моральної шкоди.
Оскільки, він протягом тривалого часу разом з колективом добросовісно здійснював свою діяльність, користувався у місті авторитетом та незаплямованою діловою репутацією. З вини відповідачки відомості про недобросовісність виконання замовлень стали відомі значній кількості громадян міста. Було докладено значних зусиль, щоб втримати потенційних клієнтів та довести свою добропорядочність. Він змушений був звертатися до правоохоронних органів, давати пояснення, витрачати значний час для проведення відповідних перевірок. Все це завдало значних моральних страждань, хвилювань не тільки для нього, а й для членів його сім’ї та вимагало додаткових зусиль для організації життя.
Завдану моральну шкоду він оцінює в 10000 грн., оскільки вважає, що саме така сума, виходячи з принципу розумності та справедливості, відповідає ступеню порушеного відповідачкою його законного права.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_4 32273 грн. заподіяної майнової шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 3000 грн. за надання правової допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 322 грн. 73 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому зазначає, що вона дійсно оформляла замовлення від клієнтів, але гроші особисто передавала ОСОБА_4Л, а тому шкоди позивачу не завдано.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивача – адвоката ОСОБА_13, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів скарги з огляду на допущені судом порушення норм матеріального права й частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працювала на підставі трудового договору у ФОП ОСОБА_4 на посаді менеджера по продажу вікон у магазині «БудЦентр».
У функціональні обов’язки ОСОБА_3 входило оформлення замовлень від клієнтів на виготовлення та монтаж металоконструкцій, розрахунок вартості замовлення, пошук клієнтів, організація доставки і монтаж конструкцій, прийом грошей від клієнтів відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, який був укладений 01 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем.
Згідно з наказом №12 від 30 квітня 2008 року облік оплати за металопластикові конструкції повинен був проводитися шляхом внесення інформації в карточку клієнта з послідуючою видачею покупцеві прибуткового ордеру.
Згідно довідки Контрольно-ревізійного відділу у м.Конотоп і Конотопському районі від 20 серпня 2008 року вбачається, що перевіркою достовірності бухгалтерського обліку щодо проведення розрахунків вартості замовлення, пошуку клієнтів, організації доставки і монтажу конструкцій, прийом грошей від клієнтів у ФОП ОСОБА_4 за період з 01 травня 2008 року по 31 липня 2008 року встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12 було зроблено замовлення в магазині «БудЦентр» та внесено передоплату на суму 32273 грн., яку прийняла ОСОБА_3, але гроші в касу вона не внесла і замовлення виконане не було.
Споживачі звернулися з письмовими заявами про повернення вказаних коштів.
Вказані суми передоплати за невиконані замовлення, були повернуті ФОП ОСОБА_4 клієнтам.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем доведено факт порушення ОСОБА_3 умов укладеного договору про матеріальну відповідальність, оскільки у порушення встановленого порядку розрахунків отримані від громадян як попередню оплату кошти до каси магазину не внесла, чим завдала шкоду у сумі 32273 грн.
Від зазначених дій відповідача як позивач, так і члени його сім’ї зазнали моральних страждань і переживань, що змусило їх прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим завдано моральної шкоди, на відшкодування якої визначено 5000 грн.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов цих висновків неповно з’ясувавши всі обставини справи, без належної оцінки всіх зібраних по справі доказів, що призвело до частково помилкового висновку та застосування судом норм матеріального права, що у відповідності до п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для зміни рішення у частині стягнення майнової шкоди та скасування у частині стягнення моральної шкоди.
Судом вірно встановлено, що спір між сторонами у справі виник із трудових правовідносин і до них повинні застосовуватись положення Кодексу законів про працю України, оскільки роботодавцем заявлено позов про відшкодування майнової шкоди працівником, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Судом також встановлено і сторонами визнається, що між позивачем та відповідачем, у відповідності до положень ч.4 ст.24 КЗпП України, був укладений трудовий договір. Оскільки ОСОБА_3 була допущена до роботи й працювала менеджером з продажу вікон у магазині «БудЦентр», та в її обов’язки поряд з оформленням замовлень входило й прийняття від громадян грошових коштів, проведення їх через касу магазину, у зв’язку з чим 01 лютого 2008 року з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, що не суперечить положенням розділу ІІ Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24.
Вищезазначені обов’язки ОСОБА_3 належним чином не виконувала, грошові кошти через касу магазину не проводила, замовлення на виготовлення металопластикових виробів не виконувались, що змусило громадян звертатись до ФОП ОСОБА_4 із заявами про повернення переданих відповідачці коштів як попередньої оплати.
Разом з тим, відповідно до загальних підстав і умов матеріальної відповідальності працівників, положень ст.ст.130, 138 КЗпП України, ст.ст.10, 60 ЦПК України, позивач, поряд з іншими складовими відповідальності працівника, повинен довести і наявність прямої дійсної шкоди.
Проте, на зазначені вимоги закону місцевий суд уваги не звернув і визнав доведеними позивачем факти заподіяння йому відповідачем майнової шкоди, що виразилося у поверненні 25653 грн. попередньої оплати громадянам ОСОБА_8 – 3000 грн., ОСОБА_9 – 2962 грн., ОСОБА_10 – 14000 грн., ОСОБА_11 – 3000 грн. та ОСОБА_12 – 2692 грн., лише на підставі ксерокопій видаткових касових ордерів, у яких відсутні як підписи позивача, так і підписи громадян про отримання таких сум.
В той же час, матеріали цивільної справи та матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи щодо дій ОСОБА_3, містять лише докази про завдання відповідачем позивачу майнової шкоди на суму 6700 грн., яка виразилася у поверненні сум попередньої оплати громадянам ОСОБА_5 3200 згідно видаткового касового ордеру №9029 від 10 липня 2008 року, ОСОБА_6 2000 грн. – видатковий касовий ордер №9030 від 10 липня 2008 року та ОСОБА_7 1500 грн. – видатковий касовий ордер №9039 від 11 липня 2008 року.
За таких обставин, рішення місцевого суду у цій частині позову підлягає зміні, а вимоги ФОП ОСОБА_4 – задоволенню частково, зі стягненням з ОСОБА_3 6700 грн. майнової шкоди, згідно п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України.
Не ґрунтується на положеннях КЗпП України та вимогах ст.ст.214, 215 ЦПК України і рішення суду у частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
Матеріали справи не містять і в оскаржуваному рішенні суду не зазначено, якими доказами підтверджується завдання позивачу моральної шкоди діями відповідача та яку норму матеріального права застосовано при вирішенні спору у цій частині позову.
Як вже зазначалось вище, спір між сторонами виник із трудових правовідносин і до них повинні застосовуватись положення КЗпП України і, зокрема, глави ХV, ст.2371, які не передбачають випадку відшкодування моральної шкоди на користь роботодавця у разі порушення працівником своїх трудових обов’язків. А відтак, рішення суду у цій частині позову підлягає скасуванню з відмовою ФОП ОСОБА_4 у задоволенні цих вимог.
У відповідності до положень частин 3, 5 ст.88 ЦПК України та у зв’язку з ухваленням апеляційним судом рішення, підлягає перерозподілу і судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме з ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню 67 грн. 00 коп. судового збору, а не 322 грн. 73 коп., як зазначено у рішенні суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.п.2, 3 ч.1 ст.307, п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2009 року у даній справі у частині стягнення майнової шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 6700 грн., а не 32273 грн. як зазначено у рішенні суду.
Рішення в частині стягнення моральної шкоди скасувати та в цій частині у задоволенні вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 67 грн. 00 коп., а не 322 грн. 73 коп., як зазначено у рішенні суду.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
суддя Апеляційного суду Сумської області М.В.Гагін