Справа № 22ц-1423/2010 Головуючий у 1 інстанції - Короїд Ю.М.
Категорія - цивільна Доповідач – Губар В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого судді: МАМОНОВОЇ О.Є.,
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі:
за участю : Рачовій І.І.
Представника ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_5, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю „Примха”, ОСОБА_8, про стягнення кредитної заборгованості,
в с т а н о в и в :
У липні 2009 року позивач звернувся в суд з цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 листопада 2007 року між ВАТ”Райффайзен Банк Аваль” та товариством з обмеженою відповідальністю „Примха” був укладений кредитний договір № 010/13-2684/64725 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту у сумі 200000 гривень строком на 12 місяців по 07 листопада 2008 року з оплатою 14,5% річних за користування кредитними коштами. 08.11.2007 року для забезпечення виконання умов кредитного договору банком були укладені договори поруки з фізичними особами – №010/13-2684/64725-2 з ОСОБА_8, та № 010/13-2694/64725-1 - з ОСОБА_5.
Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав і надав позичальнику кредит у сумі 200000 грн. В порушення умов кредитного договору, позичальник кредит банку не повернув, тому банк просив суд стягнути наявну станом на 09.07.09. у сумі 160020,81 грн. заборгованість по кредиту з поручителя ОСОБА_5 Зазначена заборгованість складається: 142725,77 грн. - заборгованість по кредиту; 17295,04 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 01.01.09. по 05.07.09.;
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь банку заборгованість по кредитному договору № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року в сумі 147640 грн.26 коп.; сплачений судовий збір у сумі 1476 грн.40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Суд також визначив стягнення з ОСОБА_5 проводити в солідарному порядку з урахуванням наявності судового наказу Козелецького районного суду від 16 лютого 2009 року про стягнення заборговансті за кредитним договорм № № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 з солідарних боржників – Товариства з обмеженою відповідальністю «Примха» та ОСОБА_8.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та за неповно з”ясованих обставинах, що мають значення для справи. Апелянт наголошує, що за наявності судового наказу Козелецького районного суду від 16 лютого 2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Примха» та ОСОБА_8, суд повинен був закрити провадження по справі у відповідності до ст.205 ЦПК України і до правовідносин між ним, відповідачем та позивачем суд мав також застосувати встановлені чинним законодавством строки позовної давності, які минули і позивачем також пропущений строк пред”явлення вимоги до поручителя. Апелянт наполягає, що висновок суду про стягнення з нього саме 147640,26 грн. є необгрунтованим і не відповідає обставинам справи.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача 170034,079 грн. заборгованості станом на 21.02.2010 року за кредитним договором № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року, 1700 гривень судового збору та 252 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 970 грн. витрат за подання апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В оскаржуваному рішенні наявний розрахунок у сумі 147640,26 грн., який взагалі суду позивачем не надавався і не заявлявся; в рішенні не зазначено, з яких видів нарахувань складається стягнута сума і з яких норм матеріального та процесуального закону виходив суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно не врахувавши положення ч.2 ст.543 ЦК України.
Апелянт наголошує, що до поручителя ОСОБА_5 банком були заявлені вимоги в розмірі заборгованості за кредитним договором станом на 21.02.2010 року у сумі 170034,79 грн., з яких:
142725,77 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
14878,66 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту, нарахована за період з 21.07.09. по 20.01.10.;
11850,14 грн. борг по відсотках, нарахованих за період з 26.06.09. по 20.01.10.;
580,22 грн. – пеня за несплату відсотків за період з 01.08.09. по 20.01.10.
На думку апелянта, суд у оскаржуваному рішенні не врахував, з яких видів заборгованості складаються позовні вимоги та безпідставно в основу рішення поклав судовий наказ, який обгрунтований зовсім іншими розрахунками.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість наданих сторонами доказів, неправильно визначив правовідносини між сторонами та дав їм невірну юридичну оцінку, що призвело до помилкового вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” частково, суд першої інстанції виходив з того, що згідно кредитному договору № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року, з боржника ТОВ”Примха” та поручителя ОСОБА_8, судовим наказом, виданим Козелецьким районним судом 16 лютого 2009 року, стягнуто в солідарному порядку на користь банку заборгованість по кредитному договору в сумі 147640,26 грн., тому суд вважав за необхідне, виходячи з положень ст.543 ЦК України, стягнути з відповідача ОСОБА_5, як поручителя за кредитним договором, заборгованість також у сумі 147640 грн.26 коп. та проводити стягнення в солідарному порядку. Проте, за такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 08 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” та товариством з обмеженою відповідальністю „Примха” був укладений кредитний договір № 010/13-2684/64725 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту у сумі 200000 гривень строком на 12 місяців по 07 листопада 2008 року з оплатою 14,5% річних за користування кредитними коштами.
08.11.2007 року для забезпечення виконання умов кредитного договору банком були укладені договори поруки з фізичними особами – №010/13-2684/64725-2 - з ОСОБА_8, та № 010/13-2694/64725-1 з ОСОБА_5.
Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав і надав позичальнику кредит у сумі 200000 грн. В порушення умов кредитного договору, позичальник кредит банку не повернув.
Як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача Козелецький районний суд Чернігівської області 16 лютого 2009 року видав судовий наказ, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Примха” та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь ВАТ”Райффайзен Банк Аваль” заборгованість по кредитному договору № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року у сумі 147640,26 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що між ПАТ”Райффайзен Банк Аваль” з однієї сторони та кредитором і поручителями з другої сторони продовжують існувати врегульовані ст.ст.526, 530, 543, 553, 554, 1054 ЦК України триваючі договірні правовідносини на підставі кредитного договору та договорів поруки, відповідно до яких позичальник та поручителі мають виконувати боргові зобов”язання по погашенню кредиту та інших передбачених кредитним договором платежів до повного виконання зобов”язання (а.с. 2-10). На стадії судового розгляду справи позичальник погасив борг по кредиту на суму 208 грн.97 коп.
Виходячи з характеру спірних правовідносин між сторонами, вбачається, що тягар солідарного погашення кредитного боргу покладений на позичальника ТОВ”Примха” та поручителя ОСОБА_8 судовим наказом, виданим 16 лютого 2009 року Козелецьким районним судом (а.с.11). Проте, внаслідок цього судового наказу не припинені солідарні боргові зобов”язання поручителя ОСОБА_5, а отже, відповідно до ст.ст.16, 543 ЦК України, заявлені позивачем вимоги до ОСОБА_5 є обґрунтованими. Виходячи з положень ст.ст.543, 549, 553, 554, 599, 1054 ЦК України з відповідача, як з поручителя, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі станом на 21.02.2010 року у сумі 170034,79 грн., з яких: 142725,77 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14878,66 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту, нарахована за період з 21.07.09. по 20.01.10.; 11850,14 грн. борг по відсотках, нарахованих за період з 26.06.09. по 20.01.10.; 580,22 грн. – пеня за несплату відсотків за період з 01.08.09. по 20.01.10. Наведений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.51) вказаний розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та умовам договору поруки, укладеному з ОСОБА_5 і у апеляційному суді останнім не спростований.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно відсутності у нього як у поручителя боргових зобов”язань по кредитному договору № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року, оскільки згідно п.п.3,4 договору поруки та відповідно до ст.599 ЦК України, строк дії договору поруки припиняється лише з моменту закінчення забезпеченого ним зобов”язання, передбаченого кредитним договором (а.с.7-8).
Доводи апеляційної скарги стосовно закриття провадження у даній цивільній справі не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки виконання боргових зобов”язань вищевказаним судовим наказом покладено на позичальника та ОСОБА_8, а отже на наявні між позивачем та ОСОБА_5 правовідносини не розповсюджується дія статті 205 ЦПК України, якою визначений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі.
Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта ОСОБА_5 про безпідставність вимог позивача як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними у справі доказами. Наявність судового наказу та відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового наказу (а.с.87-88) не може вплинути на права та обов”язки банку та ОСОБА_5 у даних цивільно-правових відносинах та, зважаючи на обставини даної цивільної справи, не є підставою для припинення обов”язків ОСОБА_5 як поручителя по сплаті заборгованості по кредиту. Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку пред”явлення вимоги до поручителя спростовуються наявними у справі доказами, зокрема п.4 договору поруки між сторонами, який ніким не оспорювався і є чинним на час розгляду справи, та де визначено, що дія договору поруки припиняється з моменту закінчення забезпеченого ним зобов”язання та у разі, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов”язання не пред”явить вимоги до поручителя. Як встановлено апеляційним судом, боргові зобов”язання по сплаті кредиту у визначений договором строк - 07 листопада 2008 року, - не виконані, а тому до суду з вимогою до ОСОБА_5 банк звернувся своєчасно – 15.07.2009 року. Отже, зважаючи на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 відсутні.
Сукупність досліджених доказів та обставин справи, приводить апеляційний суд до переконання, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства ”Райффайзен Банк Аваль” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути скасоване з ухваленням нового рішення по суті спору. З ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” 142725,77 гривень заборгованості за кредитним договором № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року; 14878,66 гривень пені за порушення строків повернення кредиту за період з 21.07.2009 року по 20.01.2010 року; 11850,14 гривень боргу по відсотках за період з 01.08.2009 року по 20.01.2010 року; 580,22 гривні пені за несплату відсотків за період з 01.08.2009 року по 20.01.2010 року.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі у сумі 2822,00 гривень судових витрат по справі, які підтверджені наявними у справі доказами (а.с.18,123 квитанції про сплату судового збору у сумі 1600 грн. та 850 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 252 грн. і 120 грн.).
Решта сплати судового збору на суму 100 грн. позивачем не доведена і не може бути стягнута з відповідача, оскільки наявну на а.с.75 квитанцію від 22 січня 2010 року в якості доказу апеляційний суд відхиляє, зважаючи на таке. Супровідний лист та заява про збільшення позовних вимог банком датовані 22 лютого 2010 року (а.с.50,51) і не містили ніяких відомостей про сплату судового збору відповідно до суми збільшених позовних вимог. Оригінал квитанціі про сплату судового збору від 22 січня 2010 року (а.с.75), як убачається із супровідного листа банку (а.с.74), стосується заяви про уточнення позовних вимог банку від 22 січня 2010 року, проте, заяви про уточнення позовних вимог банку від 22 січня 2010 року матеріали справи не містять. Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 172856,79 грн.
Керуючись ст.ст.526,543,553,554,555,1054 ЦК України, ст.ст.209,218, 303,307,309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України, апеляційний суд,
В и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” 142725,77 гривень заборгованості за кредитним договором № 010/13-2684/64725 від 08 листопада 2007 року; 14878,66 гривень пені за порушення строків повернення кредиту за період з 21.07.2009 року по 20.01.2010 року; 11850,14 гривень боргу по відсотках за період з 01.08.2009 року по 20.01.2010 року; 580,22 гривні пені за несплату відсотків за період з 01.08.2009 року по 20.01.2010 року, та 2822,00 гривень судових витрат по справі, а всього -172856,79 грн.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
Головуючий: Судді: