Справа № 203/3855/20

Провадження № 2-з/0203/113/2020

УХВАЛА

29 жовтня 2020 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Т.В. (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 115) про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Т.В., в якому просить суд:

- визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. 10.09.2012 року.

       Разом з позовом позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_3 .

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ще в 2011 році батько повідомив його та брата - ОСОБА_4 , що він склав заповіт та відповідне розпорядження щодо свого майна. Так, 08.08.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Баніною В.М. було посвідчено заповіт реєстровий номер 1025, відповідно до якого ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_3 ), що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, розуміючи значення своїх дій, на підставі особистого волевиявлення, відповідно до його внутрішньої волі, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому земельну ділянку, що знаходиться на території садівницького товариства «Полімер» Балівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області він заповів ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а квартиру АДРЕСА_3 заповів ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частках кожному. Після смерті батька відкрилась спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_3 . У зв`язку із тим, що його батько - ОСОБА_3 у 2011 році склав заповіт, він звернувся до нотаріальної контори для відкриття спадкової справи. Він подав приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіній Т.Б. заяву про прийняття спадщини. У той же день він дізнався, що щодо квартири, у якій він мав відповідну часту та в якій до часу смерті проживав його батько, яка на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.06.2012 року належала ОСОБА_3 та його батьком складено заповіт на все належне йому майно на ім`я відповідачки - ОСОБА_2 . У зв`язку із тим, що оскаржуваний заповіт складено з порушенням вимог чинного законодавства та у зв`язку із його посвідченням порушено його права ним подано відповідну позовну заяву про визнання заповіту недійсним. Не вжиття заходів забезпечення позову, зокрема шляхом накладення заборони будь- яким особам вчиняти дії щодо відчуження у будь-який спосіб квартири може у подальшому призвести до неможливості виконання рішення суду, у разі його ухвалення та мати подальші негативні наслідки для учасників судового процесу та призвести до порушення законних та охоронюваних прав осіб. Таким чином, на даний час єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, вивчивши доводи заявника, а також подані матеріали, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України, є складовою національного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Так, позов забезпечується, серед іншого, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що між сторонами виник спір щодо недійсності заповіту, а також беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак і до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян. Фактично, з можливим відчуженням спірного майна, позивач повністю позбавляється можливості відновити свої права на нерухоме майно в обраний ним спосіб захисту.

Тому суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких і звернувся до суду.

Таким чином, з огляду на викладене вище, з урахуванням обсягу позовних вимог, а також встановивши відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та їх співмірність, суд доходить висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.

Також суд зазначає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258-261 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Т.В. (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 115) про визнання заповіту недійсним – задовольнити.

Заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_3 ).

Ухвалу для виконання направити сторонам, державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення  до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, у відповідності до приписів пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.

Суддя                                                        Ф.М. Ханієва