Справа № 155/1047/20

Справа пр. №2/155/732/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м.Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Задурської К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Горохів цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року позивач акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Горохівського районного суду Волинської області в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 31серпня 2020 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 червня 2017 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до умов даного договору позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито кредитний рахунок та надано кредит у сумі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Позивач зазначає, що відповідач своїм підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає Договір про надання банківських послуг (далі- Договір).

Відповідач не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному Договором. Таким чином, станом на 19 травня 2020 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 63256,86 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту сумі 44044,31 грн, заборгованість за простроченими відсотками у сумі 19212,55 грн.

З цих підстав АТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2017 року б/н на загальну сумі 63256,86 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві АТ КБ "ПриватБанк" просило суд розглянути справу за відсутності його представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання, призначене на 15 год 00 хв 28 жовтня 2020 року, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2017 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви-анкети укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На підтвердження викладеного позивачем долучено до позовної заяви Розрахунок заборгованості за договором, Виписку по рахунку, Довідку про видані кредитні картки, Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua та які разом з Пам`яткою клієнта і Тарифами становить договір банківського обслуговування, примірник якого отримав шляхом самостійного роздрукуванння. Зі змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язується ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті банку. (а. с. 18).

На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг», які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms/, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та наказ банку про їх затвердження ( у редакції, що діяла на момент підписання заяви).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 27 червня 2017 року б/н становить 63256,86 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту сумі 44044,31 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 19212,55 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднанням є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві позичальника від 27 червня 2017 року, наданій банком, процентна ставка за кредитом не зазначена (а. с. 18).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути заборгованість за відсотками.

Обгрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27 червня 2017 року б/н, посилався на п.п.2.1.1.12.7.2, 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг (або Договір) та Тарифи як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Як вбачається із анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в останній не зазначено, якого саме виду кредитну картку отримав відповідач та на яких умовах.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27 червня 2017 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (11.08.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Суд дійшов висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису відповідача, а, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічні висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитом в розмірі 19212,55 грн,

Також суд звертає увагу, що не містить укладений у вигляді заяви-анкети кредитний договір від 27 червня 2017 року б/н, підписаної сторонами, і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що, АТ КБ "ПриватБанк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, оскільки відповідач в порушення п.п. 2.1.1.12.3 Договору не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом в розмірі 44044,31 грн.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1463,57 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 15, 16, 207, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 610, 612, 625, 626-629, 634, 639, 1048, 1049,1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, та, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2017 року б/н у сумі 44044 (сорок чотири тисячі сорок чотири) гривні 31 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у сумі 1 463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) грн. 57 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області С.М. Яремчук