ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.04.2010 року Справа № 8/237пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Баннової Т.М.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом
(відповідача за зустрічним позовом): -ОСОБА_3, представник за дов. №667 від 12.04.10;
-ОСОБА_4, фізична особа –підприємець, паспорт серії
НОМЕР_2, виданий 11.06.97 Жовтневим РВ УМВС
України в Луганській області;
від відповідача за первісним позовом
(позивача за зустрічним позовом): -Єльніков І.М., представник за дов. б/н від 10.02.10;
від третьої особи: -ОСОБА_6, представник за дов. № 2717 від 30.11.09;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 03.03.10
по справі №8/237пд (колегія у складі: головуючий суддя –Середа А.П.,
суддя –Ворожцов А.Г., суддя –Косенко Т.В.)
за первісним позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ
до відповідача
за первісним позовом: Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, м. Луганськ
за участю третьої особи, що не заявляє
самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7, м. Луганськ
про усунення перешкод у користуванні
та розпорядженні орендованим майном
за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, м. Луганськ
до відповідача
за зустрічним позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ
про розірвання договору та відшкодування збитків
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2009 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_4, м. Луганськ (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_4, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою з вимогами про спонукання Закритого акціонерного товариства „Фінансист”, м. Луганськ, припинити незаконні дії по передачі орендованого майна третім особам на час дії договору №56 від 09.10.08; про зобов’язання останнього усунути перешкоди у здійсненні позивачем за первісним позовом права користування та розпорядження орендованим майном й забезпечення безперешкодного доступу до користування та розпорядження орендованим майном відповідно до умов договору оренди №56 від 09.10.08.
Із матеріалів даної справи, в тому числі із: Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №486999 від 01.02.10, довідки Головного управління статистики у Луганській області серії АА №288434 від 03.02.10 та Статуту, затвердженого протоколом №1 від 28.10.09 загальних зборів акціонерів ЗАТ „Фінансист” та зареєстрованого Державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради Калініченко О.І. 01.02.10 за №13821050014000731, вбачається, що на даний час відбулася зміна найменування Закритого акціонерного товариства „Фінансист” на Приватне акціонерне товариство „Фінансист” відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства”, якого і слід вважати належним відповідачем за первісним позовом у даній справі (далі за текстом –ПАТ „Фінансист”, Товариство, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом).
Ухвалою суду першої інстанції від 20.10.09 до участі у даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, м. Луганськ (далі за текстом –третя особа, приватний підприємець ОСОБА_7).
01.12.09 позивач подав доповнення до позовної заяви б/н від 01.12.09, згідно якому збільшив перелік позовних вимог, а саме: крім первісно заявлених вимог, додатково заявив вимоги про:
-визнання недійсним договору оренди №31 від 01.09.09, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Фінансист” та приватним підприємцем ОСОБА_7;
-зобов’язання третьої особи –приватного підприємця ОСОБА_7 звільнити територію і приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 38-39).
Суд першої інстанції за ухвалою від 01.12.09 у прийнятті цього доповнення відмовив, оскільки воно не відповідало вимогам частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач за первісним позовом мотивував свій позов тим, що дії відповідача за первісним позовом при виконанні договору оренди №56 від 09.10.08 суперечать чинному законодавству та умовам договору, оскільки відповідач за первісним позовом без обґрунтування підстав підвищив розмір місячної орендної плати з 10000 грн. 00 коп. до 80000 грн. 00 коп., а також без розірвання договору №56 від 09.10.08 уклав з приватним підприємцем ОСОБА_7 новий договір оренди за №31 від 01.09.09.
У грудні ПАТ „Фінансист” подало до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву від 17.12.09 №325/12-09 з наступними вимогами про:
-розірвання договору оренди №56 від 09.10.08, укладений сторонами у даній справі;
-стягнення з приватного підприємця ОСОБА_4 завданих невиконанням договору оренди збитків у сумі 220000 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.10 у даній справі у складі колегії: головуючого судді Середи А.П. та суддів –Ворожцова А.Г., Косенко Т.В., у задоволенні первісного позову відмовлено, судові витрати за первісним позовом покладені на позивача за первісним позовом –приватного підприємця ОСОБА_4; зустрічний позов задоволений частково, а саме: розірвано договір оренди №56, укладений 09 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Фінансист”, правонаступником якого Приватне акціонерне товариство “Фінансист”, ідентифікаційний код 31138743 (орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (орендар), - предметом якого є об’єкти нерухомості загальною площею 7051,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; у задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено; стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ПАТ “Фінансист”, судові витрати за зустрічним позовом по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.; в решті судові витрати за зустрічним позовом покладені на позивача за зустрічним позовом –ПАТ “Фінансист”; приватному підприємцю ОСОБА_4 повернуто з Державного бюджету України надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 89 грн. 00 коп.
Дане рішення мотивоване положеннями ч.ч. 1-2 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ч.ч 1-5 ст. 203, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 610, п.п. 3, 4 ст. 611, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч.ч. 1-2 ст. 651, ст.ст. 653, 654, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 778, п. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1-2 ст. 180, ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтованістю первісних позовних вимог та частковою обґрунтованістю зустрічного позову, а саме: в частині розірвання договору оренди №56 від 09.10.08, укладеного між сторонами у даній справі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.10 у справі №8/237пн, приватний підприємець ОСОБА_4 подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 17.03.10 б/н, у якій просить скасувати згадане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову щодо розірвання договору №56 від 09.10.08 і прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити в частині розірвання договору №56 від 09.10.08.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач за первісним позовом вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення у даній справі судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, зокрема, ст. 34 Господарського процесуального права та висновки, викладені в цьому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що на думку апелянта, призвело до прийняття неправильного рішення в цілому.
ПАТ „Фінансист” та третя особа - приватний підприємець ОСОБА_7 09.04.10 подали до Луганського апеляційного господарського суду відзиви, відповідно, від 02.04.10 №101/04-10 та від 06.04.10 б/н, в яких висловили непогодження з доводами приватного підприємця ОСОБА_4, які викладені у його апеляційній скарзі, та просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Луганської області –без змін.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.03.10 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ, від 17.03.10 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 03.03.10 у справі №8/237пд призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Журавльова Л.І., суддя –Семендяєва І.В.
У зв’язку з відпусткою судді Семендяєвої І.В. розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.10, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддю Семендяєву І.В. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №8/237пд та введено до складу цієї колегії суддю Баннову Т.М.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.04.10 було оголошено перерву до 22.04.10 о 12 годині 30 хвилин.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третьої особи у судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, 09.10.08 між ЗАТ “Фінансист” (як орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (як орендарем) укладено договір оренди №56 (далі за текстом - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування об’єкти нерухомості загальною площею 7051,8 кв.м, які є власністю орендодавця та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (перелік складових частин кожного з об’єктів наведено у договорі), з метою використання їх для організації складу, майстерні, автостоянки (пункти 1.1, 1.2 та 1.4 договору).
Відповідно до п.1.3 договору передача об’єктів здійснюється після підписання акту приймання-передачі.
За умовами п. 2.1 договору строк оренди складає 18 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, який є невід’ємною частиною даного договору.
09.10.08 сторони склали та підписали акт приймання-передачі об’єкта оренди (т.1, а.с. 12).
Також, п. 9.5 договору сторони обумовили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 09.04.10. Якщо орендодавець не менш, ніж за 10 днів до закінчення строку оренди письмово не підтвердив його продовження, цей договір припиняє свою дію.
За умовами п. 9.5 договору в редакції додаткової угоди від 15.06.09 до договору цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 09.09.11. Після закінчення дії договору, орендар має переважне право на укладання договору на новий строк.
Матеріалами даної справи та сторонами не доведено, що договір припинив свою дію до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Згідно з п. 2.2 договору орендар має право відмовитись від договору оренди та припинити оренду, попередивши про своє рішення орендодавця за місяць до встановленого строку оренди.
Умовами п. 3.2 договору сторони встановили, що орендна плата за даним договором складає 10000 грн. 00 коп. на місяць з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем протягом 5-ти банківських днів згідно з п. 3.1. Плата за другий місяць та наступні місяці здійснюється до 25-го числа поточного місяця.
Згідно п. 3.5 договору орендодавець має право в односторонньому порядку змінити розмір орендної плати у разі збільшення ринкової вартості об’єктів оренди, змінення розмірів податків, зборів, інших обов’язкових платежів, цін, тарифів, які впливають на її розмір, а також збільшення витрат на підтримання об’єкту оренди, повідомивши про це орендаря за 20 календарних днів шляхом направлення письмового повідомлення.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендар, у разі незгоди з новим розміром орендної плати, має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомити орендодавця протягом 5 днів з моменту отримання письмового повідомлення про зміни розміру орендної плати. Відсутність письмового повідомлення вважається згодою орендаря з новим розміром орендної плати.
У пункті 3.7договору зазначено, що орендар окремо від орендної плати сплачує вартість наданих йому комунальних послуг (водопостачання, каналізація, постачання електричної та теплової енергії) на підставі рахунків, наданих орендодавцем, впродовж 5-ти банківських днів.
Орендар зобов’язаний: відповідати за утримання орендованих об’єктів та прилеглої території в порядку, передбаченому санітарними нормами, та додержуватися правил пожежної безпеки (п. 4.1.1 договору); здійснювати поточний ремонт орендованих об’єктів за власний рахунок та своїми силами (п. 4.1.2 договору); забезпечувати допуск на орендовані площі робітників орендодавця для проведення огляду об’єктів (п. 4.1.3 договору); не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, перепланування, відокремлені поліпшення орендованих приміщень (п. 4.1.4 договору).
Відповідно до пункту 4.1.5 договору орендар має право передавати об’єкти в суборенду на термін, що не перевищує термін оренди за цим договором.
Пунктом 5.1 договору визначено, що орендар зобов’язаний повернути орендодавцю об’єкти оренди у стані не гіршому, ніж на момент прийняття в оренду, при цьому акт підписується сторонами в день звільнення об’єктів орендарем.
У разі порушення орендарем передбачених діючим договором порядку та строків орендної плати (п.п. 3.2 та 3.3 договору) право користування об’єктами оренди закінчується в останній оплачений день. У цьому випадку орендар повинен звільнити об’єкти оренди до 18.00 год. При невиконанні даної умови орендодавець передає майно, яке знаходиться на території оренди, на збереження сторонній організації з відшкодуванням за рахунок орендаря витрат по збереженню. Передача здійснюється створеною орендодавцем комісією у кількості трьох осіб з числа тих, що обслуговують об’єкт оренди (п. 5.2 договору).
Як зазначено у пункті 6.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Пункт 6.3 договору передбачає, що орендар відшкодовує орендодавцю збитки у повному обсязі, якщо вони виникли в результаті недбалого ставлення орендаря до орендованого ним приміщення.
Сторони домовилися, що договір підлягає достроковому розірванню у випадках: невиконання або грубого порушення однією із сторін умов договору (п. 8.1.1 договору); якщо орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження приміщень, що орендуються (п. 8.1.4 договору).
Згідно з п. 9.3 та п. 9.4 договору зміни та доповнення до даного договору оформлюються у письмовій формі і підписуються сторонами, вони додаються до договору і є його невід’ємною частиною. Питання, не врегульовані цим договором, вирішуються у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
12.01.09 сторони уклали додаткову угоду до основного договору, відповідно до якої пункт 4.1.1 останнього виклали у наступній редакції: “4.1.1.Забезпечувати утримання та обслуговування орендованих об’єктів та прилеглих земельних ділянок, які відображені у Додатку №1, що є невід’ємною частиною договору, в порядку, передбаченому санітарними нормами, у тому числі вивіз сміття, благоустрій території. Додержуватися правил пожежної безпеки”(том 1, а.с.13).
15.06.09 сторони уклали додаткову угоду до основного договору, згідно якій внесли зміни до п. 9.5 останнього та встановили, що договір діє до 09.09.11 (том 1, а.с.14).
Орендар, керуючись п.4.1.5 договору оренди, уклав низку договорів суборенди (том 1, а.с.56-150; том 2, а.с.1-145).
ПАТ “Фінансист”, заперечуючи проти первісного позову та обґрунтовуючи свій зустрічний позов у частині немайнових вимог, посилається на порушення приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) умов договору оренди №56 від 09.10.08, а саме: пунктів 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4.
З акту б/н від 10.08.09, складеного комісією, створеною орендодавцем, до участі в роботі якої були залучені інші суб’єкти підприємницької діяльності, слідує, що із складських приміщень, орендованих приватним підприємцем ОСОБА_4, мається гнилісний запах, під’їзди до складських приміщень захаращені, накоплене сміття не вивозиться з території (том 3, а.с. 35).
Також, про порушення орендарем ОСОБА_4 санітарних правил при користуванні орендованими приміщеннями свідчать письмові повідомлення інших фізичних осіб-підприємців (том 3, а.с.80-81).
З акту б/н від 01.07.09, складеного комісією, створеною орендодавцем, вбачається, що орендар – приватний підприємець ОСОБА_4 не допустив комісію, яка прибула для проведення інвентаризації активів підприємства, в орендовані ним приміщення, що належать ПАТ “Фінансист”, та відмовився від підписання цього акту (том 3, а.с. 36). Також, актом б/н від 03.08.09 комісійно зафіксовано аналогічні обставини (том 3, а.с.37).
Згідно акту б/н від 12.08.09 комісією, створеною власником орендованого майна, а також за участю депутата Ленінської районної у місті Луганську ради Філліпоненко М.Ю., встановлено факт самовільного демонтажу орендарем ОСОБА_4 частини огорожі (бетонного паркану) довжиною 40 метрів; розпочато роботи з самочинної реконструкції орендованої будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г, - шляхом зміни вході на 2-й поверх, розбору капітальної стіни та вчинення низки інших дій; розпочато роботи з самочинної реконструкції будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом обладнання приміщення 2-го поверху під пивний бар, зміни сходового маршу на 2-й поверх, частини фасаду будівлі; та ін. (том 3, а.с.38), при цьому, орендар особисто документально підтвердив факт здійснення таких дій, надавши орендодавцю кошторис на проведення ремонтних робіт з метою облаштування пивного бару у будівлі по АДРЕСА_2 (том 3, а.с.40-42), та на проведення ремонтних робіт будівель по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 (том 3, а.с.43), вимагаючи від орендодавця відшкодування понесених витрат (том 3, а.с. 39).
Орендар не надав документальних доказів узгодження виконання вищезгаданих заходів з власником (орендодавцем), а останній факт узгодження заперечує.
З метою спростування доводів орендодавця про порушення ним умов договору оренди орендар надав до справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року включно, у кожному з яких вказано, що сторони не мають претензій одна до однієї (том 4, а.с. 19-26), але ця примітка у тексті актів свідчить лише про відсутність претензій щодо сплати орендної плати.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також, за змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 614 вказаного Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з тим, ст. 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Також, судова колегія суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідна норма викладена також у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, такий договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції з урахуванням обставин справи обґрунтовано взяв до уваги доводи ПАТ „Фінансист” щодо порушення приватним підприємцем ОСОБА_4 істотних умов договору, а тому на законних підставах задовольнив зустрічний позові у частині розірвання договору оренди.
Судовою колегією, з урахуванням викладеного, доводи апелянта, якими він обґрунтовує оскарження рішення суду у частині задоволення зустрічного позову, залишаються поза увагою.
Крім того, судовою колегією, з урахуванням зазначеного, не приймаються до уваги надані апелянтом до справи на стадії апеляційного провадження: -лист Головного державного лікаря Ленінського та Кам”янобродського районів м. Луганська від 15.04.10 №03/519, тобто який датовано та видано апелянту після прийняття судом оскаржуваного рішення, у якому вказано, що обстеження складських приміщень приватного підприємця ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, у період з 01.06.10 (допущено описку) по 31.10.09 фахівцями ДЗ „Міжрайонна санепідстанція Ленінського та Кам”янобродського районів м. Луганська” не проводилась, заяви та скарги не надходили; -лист групи Державного пожежного нагляду Ленінського району м. Луганська Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Луганській області від 16.04.10, тобто, також який датовано та видано апелянту після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, у якому вказано, що обстеження складських приміщень приватного підприємця ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, в період з 01.06.09 по 31.10.09 групою держпожнагляду СДПЧ-1 ЛМУ ГУ МНС України в Луганській області не проводились, заяви та скарги не надходили; -лист ТОВ „ВДВ” б/н від 16.04.10, який також датовано та видано апелянту після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, в якому вказується про те, що за період несення служби з охорони об’єктів, які орендуються приватним підприємцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, вказівок про недопущення представників Товариства від громадянина ОСОБА_4 не надходило, а також робітники ТОВ „ВДВ” не чинили перешкод у доступі на об’єкти, що охороняються, представниками Товариства; -затверджений Філією ДП „Укрдержбудекспертиза” у Луганській області 20.04.10 (після прийняття оскаржуваного рішення) позитивний висновок комплексної державної експертизи з кошторисної документації №13-00276-10/07 від 20.04.10 по об’єкту: „Поточний ремонт орендуємих нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, за змістом якого Філія ДП „Укрдержбудекспертиза” в Луганській області погоджує кошторисну документацію на „Поточний ремонт орендуємих нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 217,828 тис. грн.
В обґрунтування зустрічного позову у частині стягнення збитків в сумі 220000 грн. 00 коп. Товариство посилається на умови п.п. 3.5, 3.6 договору, а також на те, що 04.08.09 позивачем за зустрічним позовом був направлений відповідачу за зустрічним позовом лист від 31.07.09 №195/07-09 про збільшення розміру орендної плати з 01.09.09 до розміру 80000 грн. 00 коп. та додаткова угода до договору оренди про збільшення орендної плати, який був отриманий відповідачем за зустрічним позовом 10.08.09. Відповідач за зустрічним позовом протягом встановленого у п. 3.6 договору оренди строку не повідомив орендодавця про розірвання договору, в зв’язку з чим виявив згоду з новим розміром орендної плати, яку повинен був сплачувати з 01.09.09.
З 01.09.09 відповідач за зустрічним позовом сплачував орендну плату не у повному обсязі, а саме: за вересень 2009 року –10000 грн., за жовтень 2009 року –10000 грн., а за листопад 2009 року орендна плата взагалі не сплачена, що свідчить про порушення ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та умов п. 3.4 договору оренди.
У зв’язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом п. 3.4 договору оренди, яким визначено зобов’язання відповідача щомісячно здійснювати оплату за об’єкт оренди за наступний місяць до 25 числа поточного місяця, спричинені збитки у сумі не отриманої орендної плати на загальну суму 220000 грн. 00 коп., а саме: за вересень 2009 року –70000 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року –70000 грн. 00 коп., за листопад 2009 року –80000 грн. 00 коп.
Також, Товариство свої вимоги у частині стягнення збитків обґрунтовує приписами ст.ст. 611, 612, 773 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.
Судова колегія вважає, що вказані майнові вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Господарським судом Луганської області під час розгляду даної справи не враховано, що згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Частина 8 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначає відшкодування збитків як один із способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно з п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку –доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник.
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
ПАТ „Фінансист” не доведено фактів збільшення ринкової вартості об’єктів оренди, змінення розмірів податків, зборів, інших обов’язкових платежів, цін, тарифів, які впливають на розмір орендної плати, а також факту збільшення витрат на підтримання об’єктів оренди.
За таких обставин, доводи ПАТ „Фінансист” про те, що розмір орендної плати збільшився до 80000 грн. 00 коп. на місяць, судовою колегією до уваги не приймаються.
ПАТ „Фінансист” не доведено факту наявності повного складу цивільного правопорушення з боку приватного підприємця ОСОБА_4, який необхідний для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
За таких обставин, майнові вимоги ПАТ „Фінансист” за зустрічним позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_4 збитків в сумі 220000 грн. 00 коп. за період з 01.09.09 по 30.11.09 включно (70000 грн. 00 коп. за вересень 2009 року + 70000 грн. 00 коп. за жовтень 2009 року + 80000 грн. 00 коп. за листопад 2009 року).
Приватний підприємець ОСОБА_4 на підтвердження своїх позовних вимог стверджує, що з вересня 2009 року орендодавець став чинити йому перешкоди у користуванні орендованим майном шляхом “опечатування об’єктів оренди паперовою стрічкою” від імені приватного підприємця ОСОБА_7, хоча “орендодавець жодним чином не розривав договір оренди №56 від 09.10.08 і цей договір був чинним і продовжував діяти” (том 1, а.с.2), а він як орендар сплачував орендну плату за вересень-жовтень 2009 року, що підтверджено матеріалами справи та визнано орендодавцем (том 1, а.с.42-44; том 3, а.с.60; том 4, а.с.8-9).
ПАТ “Фінансист” з метою спростування цих доводів послався на твердження орендаря про те, він же сам стверджує у позові, що договір не розривався, був чинним і продовжував діяти; крім того, Товариство у цій частині надало до справи наступні докази:
-акт приймання-передачі, згідно якому предмет оренди орендодавець передав новому орендареві в особі приватного підприємця ОСОБА_7 лише 09.11.09, а не 01.09.09 (тобто в день укладення договору оренди №31 від 01.09.09) (том 3, а.с.62);
-письмові повідомлення суборендарів, з якими приватний підприємець ОСОБА_4 уклав договори суборенди, про те, що вони у вересні-жовтні 2009 року вносили плату на користь приватного підприємця ОСОБА_4, а не приватного підприємця ОСОБА_7 (том 3, а.с.47-59 та ін.).
Дослідивши доводи орендаря у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що орендар (первісний позивач) у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів суду те, що первісний відповідач дійсно чинив йому перешкоди у користуванні орендованим майном станом на 20.10.09 (дату звернення приватним підприємцем ОСОБА_4 з позовом до суду) (том 1, а.с.2).
Посилання приватного підприємця ОСОБА_4 на те, що договір суборенди 21-а між приватним підприємцем ОСОБА_7 та приватним підприємцем ОСОБА_10 від 17.10.09 (том 4, а.с.28-32) та договір суборенди №3-а, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_7 та приватним підприємцем ОСОБА_11 04.09.09 (том 4, а.с. 35), підтверджують факт вчинення перешкод орендодавцем в особі ПАТ “Фінансист” - орендареві в особі приватного підприємця ОСОБА_4, судом першої інстанції не прийняті до уваги, оскільки, як зазначив суд, приватний підприємець ОСОБА_10 підтвердила факт сплати орендної плати за період з вересня по 08 листопада 2009 року на користь приватного підприємця ОСОБА_4, а не ОСОБА_7 (том 1, а.с.59; том 3, а.с.48).
Приватний підприємець ОСОБА_4 не надав доказів укладення та наступного розірвання станом на 04.09.09 договору суборенди, укладеного між ним та суборендарем ОСОБА_11; він також не надав тексту договору суборенди, який, згідно його твердженням, укладено між приватним підприємцем ОСОБА_7 та суборендарем ОСОБА_11(том 4, а.с.35).
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що зустрічний позов у частині розірвання договору підлягає задоволенню, вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити у повному обсязі за його безпідставністю та необґрунтованістю.
Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 03.03.10 у справі №8/237пд судова колегія Луганського апеляційного господарського суду залишає без змін, а доводи апелянта залишає поза увагою.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (позивача за первісним позовом у даній справі) –фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ.
У судовому засіданні за згодою представників сторін та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, ч. 3 ст. 77, ст.ст. 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ, від 17.03.10 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 03.03.10 у справі №8/237пд залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 03.03.10 у справі №8/237пд залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Л.І. Журавльова