ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.04.2010 року Справа № 11/319
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Журавльової Л.І.
Парамонової Т.Ф.
секретар
судового засідання: Антонова І.В.
за участю представників:
від позивача: -Волкова Н.З., головний спеціаліст відділу обліку та
звітності управління економіки, ринкових відносин та
інвестицій Алчевської міської Ради, дов. №6/01-05-1377
від 13.04.10;
-Саввіна В.В., головний спеціаліст-юрисконсульт відділу
експертно-правової роботи юридичного управління
виконавчого комітету Алчевської міської ради,
дов. №01-05-299 від 04.02.09;
від відповідача: -Жежеря С.О., представник за дов. №1-юр від 19.04.10;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу „Вища школа
бізнесу –Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 05.03.10
по справі №11/319 (суддя –Москаленко М.О.)
за позовом Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій
Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області
до відповідача Приватного вищого навчального закладу „Вища школа
бізнесу –Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ
Луганської області
про стягнення 287118 грн. 78 коп.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2009 року Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом – позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 23.11.09 №6/01-04-3995 з вимогами про стягнення з Приватного вищого навчального закладу „Вища школа бізнесу –Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом –відповідач), боргу у сумі 264914 грн. 56 коп., який утворився станом на 01.10.09 за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) №82 від 02.02.99, пені у сумі 20517 грн. 82 коп. та 3% річних у сумі 1686 грн. 40 коп.
В процесі судового розгляду справи у місцевому господарському суді позивачем надано письмову заяву №6/01-04-203 від 19.01.10 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу, який утворився за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) №82 від 02.02.99 станом на 01.01.10, у сумі 369744 грн. 28 коп., пені у сумі 44852 грн. 20 коп., 3 % річних у сумі 3686 грн. 46 коп., а також судових витрат за позовом.
Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України була прийнята господарським судом Луганської області до розгляду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.03.10 у даній справі позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг з орендної плати у сумі 255859 грн. 07 коп., пеню у сумі 28574 грн. 99 коп., 3% річних у сумі 2770 грн. 22 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 2872 грн. 04 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 162 грн. 04 коп.; провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 12000 грн. 00 коп. орендної плати припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та в решті позову відмовлено.
Дане рішення мотивоване положеннями ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ч. 2 ст. 551, ст.ст. 625, 629, 759, ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 174, п. 1 ст. 193, ст. 232, ч. 1 ст. 283, ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 33, 34, ч. 2 ст. 35, ст. 43, п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 05.03.10 у справі №11/319, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 20.03.10 №350 та доповнення до неї від 19.04.10 б/н, у яких просить згадане рішення скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:
-оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 530 Цивільного кодексу України;
-у зв’язку зі зміною керівництва відповідача, новому керівництву не зрозуміло на яких підставах здійснювалося керівництво закладом відповідача та звідки з’явився борг перед позивачем за даною справою за договором оренди нежитлового приміщення, на підставі якого заявлений позов; як далі зазначає відповідач, йому не відомо в яких відносинах з позивачем перебувало попереднє керівництво навчального закладу та з яких підстав не була здійснена оплата за оренду;
-на думку відповідача, Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, яке є позивачем у даній справі, не є юридичною особою, а тому не має права на самостійне звернення до господарського суду. Але, як вважає апелянт, в порушення вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд не тільки розглянув дану справу за позовом особи, яка не має права на звернення до суду з цим позовом, а й прийняв рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача, який не є юридичною особою, суму боргу. Таким чином, сума боргу за даною справою стягнута не на користь власника приміщення, що орендується, а на користь структури, яка згідно з вимогами чинного законодавства України не може бути стороною по господарській справі;
-місцевий господарський суд стягнув з відповідача суму боргу, але не взяв до уваги те, що розмір орендної плати сторонами не встановлений, а тому, на думку апелянта, розрахунок орендної плати до врегулювання сторонами істотних умов договору, на підставі якого заявлений позов, фактично неможливий;
-згідно з п. 7 додаткової угоди до договору оренди №82 позивач (Орендодавець) зобов’язаний надати апелянту платіжні документи на перерахування орендних платежів, тобто самостійно встановлювати суму платежу з оренди приміщення з урахуванням індексу інфляції та пред’являти рахунки на оплату орендної плати відповідачу. Але, як зазначає апелянт, за договором, на підставі якого заявлений позов, рахунки на адресу відповідача не виставлялись, а тому останній не мав можливості та правових підстав виконувати будь-які дії з оплати орендної плати. При вирішенні даного спору суд першої інстанції не звернув уваги на цей факт та грубо порушив положення ст. 530 Цивільного кодексу України;
-при розгляді даної справи суд першої інстанції не зробив перевірку оригіналів документів, на які посилався позивач в процесі розгляду справи №11/319.
Позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду відзив від 13.04.10 №6/105-7, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, але зазначив, що вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права й просить це рішення у даній справі скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.04.10, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Приватного вищого навчального закладу „Вища школа бізнесу –Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ Луганської області, від 20.03.10 №350 на рішення господарського суду Луганської області від 05.03.10 у справі №11/319 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя - Журавльова Л.І., суддя –Парамонова Т.Ф.
Згідно з ч. 7 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням повноважного представника позивача у засіданнях Луганського апеляційного господарського суду по розгляду даної справи було здійснено фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.04.10 було оголошено перерву до 20.04.10 о 15 годині 30 хвилин.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, сторони 02.02.99 уклали договір оренди нежитлових приміщень (будівель) №82 (далі за текстом –договір оренди).
За умовами п. 1.1 договору оренди позивач, як Орендодавець, передає, а відповідач, як Орендар, приймає за актом прийому-передачі у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю), яке розташоване у будинку №57 по вул. Чапаєва м. Алчевськ, загальна площа якого вказана 3310,0 кв.м, на строк з 24.06.1997 по 31.12.2022.
Згідно з п. 1.2 договору зазначене у пункті 1.1 приміщення орендодавець передає орендарю виключно під розміщення учбового закладу.
Згідно з п. 1.4 договору оренди право орендаря на користування приміщенням виникає з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.
Передача приміщення в оренду і повернення його з оренди здійснюється за актом приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі).
Згідно з п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої виконкомом Алчевської міської ради та складає 01,00 грн. за кв.м загальної площі.
Згідно розрахунку орендної плати (додаток №1), орендна плата за лютий 1999 року складає 3423 грн. 76 коп. без ПДВ, ПДВ –684 грн. 75 коп. і перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом 5-ти днів з дня підписання даного договору. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом збільшення орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за передостанній місяць перед звітним (п. 3.2 договору оренди).
З матеріалів справи вбачається, що як встановлено господарським судом Луганської області у рішенні від 23.06.09 по справі №15/112пд, яке набрало законної сили, за позовом Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради до Приватного вищого навчального закладу „Вища школа бізнесу –Інститут економіки та менеджменту” про стягнення 93868 грн. 21 коп., розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, після укладання договору оренди, що є підставою позову у даній справі (№11/319), між сторонами акт приймання-передачі згаданого приміщення не складався, оскільки об’єкт оренди було передано позивачем відповідачу за актом технічного стану будівлі по вул. Чапаєва, 57, м. Алчевськ (а.с. 74-75) від 24.06.97 на підставі раніше діючого договору оренди (№218 від 15.04.97) (а.с. 82).
Дані про те, що вищевказане приміщення було повернуто відповідачем позивачу в матеріалах справи відсутні, факт користування приміщенням, що є об”єктом оренди за договором оренди, на підставі якого заявлений позов у даній справі (№11/319), відповідачем не спростований.
Таким чином, з урахуванням наведеного, відповідач має право користуватись згаданим об”єктом оренди.
В той же час, матеріалами справи та позивачем доведено, що відповідач користується не частиною нежитлового приміщення (будівлі) у будинку №57 по вул. Чапаєва м. Алчевськ, а всім нежитловим приміщенням (будівлею) за вказаною адресою.
Так, ТОВ „Компанія „Гудвіл” за результатами незалежної оцінки майна –окремо розташованого нежитлового чотирьохповерхового будинку з цокольним поверхом загальною площею 3679,2 кв.м (будинку Вищої школи бізнесу), яке розташоване за адресою: вул. Чапаєва, буд. 57, м. Алчевськ, зроблено висновок про вартість цього майна (далі за текстом - Висновок), який затверджено позивачем.
У цьому висновку зазначено, що станом на 31.07.07 (дату оцінки) вартість вказаного майна складає 2499750 грн. 00 коп. (без ПДВ).
Загальна площа об’єкту оренди за договором оренди у розмірі 3679,2 кв.м підтверджується також Технічним паспортом (станом на 06.06.07) та Експлікаціями до нього (а.с. 83-92).
Крім того, сторони 18.10.07 уклали додаткову угоду №3 до договору оренди, за змістом якої пункт 1.1 договору оренди виклали у наступній редакції: „п. 1.1 Орендодлавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю (далі - Майно) площею 3679,2 кв.м, яка знаходиться на балансі Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради і розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Чапаєва, 57, на строк з 24.06.1997 по 31.12.2022. Вартість Майна згідно незалежної оцінки складає 2499750 грн. 00 коп. без ПДВ станом на 31.07.2007” (а.с. 22-24).
Також, сторони склали, підписали та скріпили своїми печатками Додаток до цієї додаткової угоди №3 від 18.10.07, в якому виклали розрахунок плати за оренду нерухомого майна –нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Алчевськ, вул. Чапаєва, 57, площа об’єкта оренди –3679,20 кв.м, вартість об’єкта оренди за незалежною оцінкою на 31.07.07 –2499750 грн. 00 коп. (без ПДВ), орендна плата за перший місяць оренди (жовтень 2007 року) з урахуванням індексу інфляції і ПДВ – 31960 грн. 64 коп.
Таким чином, у даному випадку мало місце не додаткове надання площі об’єкта оренди, а приведення сторонами умов договору оренди, стосовно площі майна, що орендується, у відповідність із фактичною площею об’єкта оренди.
Згідно з п. 6 додаткової угоди №3 від 18.10.07 до договору оренди сторони пункт 3.2 договору оренди виклали у наступній редакції: „п. 3.2. Згідно розрахунку орендної плати (додаток) орендна плата складає без ПДВ за перший місяць оренди (жовтень) 26633 грн. 87 коп. з урахуванням індексу інфляції. Індекс інфляції для розрахунку орендної плати застосовується з відставанням на один місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному діючим законодавством і складає 5326 грн. 77 коп. за перший місяць оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за останній місяць перед розрахунковим”.
Згідно з п. 3.5 договору оренди в редакції додаткової угоди №3 від 18.10.07 до договору оренди встановлена орендна плата з урахуванням індексу інфляції щомісячно, до останнього числа поточного місяця, перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у ст. 759 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 5 даної ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та положень розділів 3, 5 договору оренди орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
За первісними позовними вимогами у частині стягнення боргу в сумі 264914 грн. 56 коп. позивач визначив спірний період оренди з квітня по вересень 2009 року включно.
Також, за первісними вимогами позивач наполягав на стягненні пені в сумі 20517 грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 1686 грн. 40 коп. Причому, пеня і 3% річних розраховані від заборгованості за окремий відповідний місяць в межах піврічного строку. При розрахунку заборгованості позивач врахував часткову сплату оренди за первинно спірний період (22.09.09) в сумі 6000 грн. 00 коп.
У подальшому до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення по даній справі позивач 21.01.10 надав до матеріалів справи заяву від 19.01.10 №01-04-203 про збільшення позовних вимог, у якій визначив ціну позову у розмірі 418282 грн. 94 коп., з яких 369744 грн. 28 коп. –борг з орендної плати за період оренди з вересня по грудень 2009 року включно, 44852 грн. 20 коп. –пеня та 3686 грн. 46 коп. –3% річних.
При розрахунку заборгованості за остаточними вимогами позивач врахував здійснені відповідачем проплати за користування об”єктом оренди у спірному періоді, а саме: 22.09.09 –в сумі 6000 грн. 00 коп., 21.10.09 –в сумі 9900 грн. 00 коп., 24.11.09 –в сумі 12000 грн. 00 коп., 28.12.09 –в сумі 8400 грн. 00 коп. і 30.12.09 –в сумі 3600 грн. 00 коп.
Остаточні позовні вимоги у частині стягнення боргу в сумі 369744 грн. 28 коп. підтверджуються наданим розрахунком, договором оренди та іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у цій частині у повному обсязі.
Умовами п. 3.6 договору оренди в редакції додаткової угоди №3 до договору оренди сторони передбачили сплату пені за порушення умов договору стосовно своєчасної сплати оренди у повному обсязі у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Пеня в сумі 44852 грн. 20 коп. розрахована позивачем з 01.05.09 в межах піврічного строку від заборгованості, утвореної окремо за відповідний місяць оренди у спірному періоді (квітень-грудень 2009 року включно).
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати судова колегія звертає увагу на наступне.
Заявлена за остаточними вимогами до стягнення пеня в сумі 44852 грн. 20 коп. розрахована позивачем, виходячи з умов пункту 3.6 договору в редакції додаткової угоди від 18.10.2007, відповідно до якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь орендодавця відповідно з чинним законодавством з урахуванням пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (включаючи і день оплати).
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов’язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 16/24 від 19.11.08 за позовом ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” до ДП „Луганськвугілля” про стягнення 945129 грн. 40 коп.).
Отже, в законодавстві виділяється законна неустойка та договірна неустойка.
Договірна неустойка встановлюється за домовленістю сторін. Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з цим, відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.08 №01-8/211, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Отже, чинне законодавство передбачає обмеження щодо стягнення розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.
Сторонами в договорі встановлена пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що перевищує законне обмеження, тому в даному випадку застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Крім того, судом враховуються приписи ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування пені, а також умови пункту 3.5 договору в редакції додаткової угоди від 18.10.2008 та здійснена відповідачем часткова оплата заборгованості.
З огляду на викладене вище обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає задоволенню, є пеня у розмірі 26536 грн. 71 коп., а в останній частині пеня в сумі 18315 грн. 49 коп. до стягнення не підлягає за необґрунтованістю.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням розміру заборгованості за відповідний розрахунковий місяць у період, що оспорюється, часткової оплати заборгованості, яка врахована позивачем, останній розрахував 3% річних як і пеню –з 01.05.09 по 31.12.09 від простроченої заборгованості, утвореної за відповідний місяць окремо, а не від загальної суми заборгованості.
Остаточний розрахунок 3% річних в сумі 3686 грн. 46 коп. позивачем здійснено вірно та позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі 3686 грн. 46 коп. є обґрунтованими, а тому, підлягають задоволенню.
Таким чином, з урахуванням викладеного, рішення господарського суду Луганської області від 05.03.10 у справі №11/319 судовою колегією скасовується та приймається нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 369744 грн. 28 коп., пені у сумі 26536 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 3686 грн. 46 коп.,
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 3999 грн. 68 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225 грн. 67 коп. за позовом, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1436 грн. 02 коп. за апеляційною скаргою покладаються на відповідача (заявника скарги) - Приватний вищий навчальний заклад „Вища школа бізнесу –Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, ч. 3 ст. 77, ч. 7 ст. 811, ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу „Вища школа бізнесу –Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ Луганської області, №350 від 20.03.10 на рішення господарського суду Луганської області від 05.03.10 у справі №11/319 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 05.03.10 у справі №11/319 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
4.Позов задовольнити частково.
5.Стягнути з Приватного вищого навчального закладу „Вища школа бізнесу –Інститут економіки та менеджменту”, вул. Чапаєва, буд. 57, м. Алчевськ Луганської області, 94204, ідентифікаційний код №21822338, на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, вул. Леніна, буд. 48, м. Алчевськ Луганської області, 94220, ідентифікаційний код №20185674, борг у сумі 369744 грн. 28 коп., пеню у сумі 26536 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 3686 грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 3999 грн. 68 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225 грн. 67 коп.
6.В решті позову відмовити.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Л.І. Журавльова
Суддя Т.Ф. Парамонова