БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 __________ тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/703/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.

з участю секретаря судового засідання Циліцької Л.В.

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Луєнка Ю.В.,

представника заінтересованої особи - Толочко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, в якій просить встановити юридичний факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 й на момент проголошення незалежності України фактично постійно проживав зі своїми батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , а юридично був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , номеру будинку не пам`ятає. Однак, до цього часу він не може в органі ДМС України отримати паспорт громадянина України через відсутність доказів належності його особи до громадянства України, в зв`язку з чим і звернувся до суду з даною заявою.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з вищевказаних підстав. Зауважив, що вже багато років намагається отримати паспорт громадянина України, але не може.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог заявника і пояснив, що проведеною перевіркою було встановлено особу ОСОБА_1 , але не виявилось можливим підтвердити факт його належності до громадянства України в зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту проживання на території України станом на 24.08.1991р. чи 13.11.1991 р.

Заслухавши пояснення заявника та представника заінтересованої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , українці, мешканці с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області, які померли ІНФОРМАЦІЯ_3 та 21.12.2005р. відповідно, що підтверджується копіями Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження заявника, свідоцтв про смерть батьків заявника.

ОСОБА_1 станом на 1991 рік був зареєстрований і проживав разом з батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Після закінчення у 1985 році місцевої школи вступив на навчання до Охтирського ПТУ № 1 Сумської області. У 1986 році закінчив Охтирське середнє професійно-технічне училище та з 05.01.1987р. по 27.04.1987р. навчався в Бахмацькому ДОСААФ. Згідно листа Борзнянського РС УДМС України в Чернігівській області, ОСОБА_1 Борзнянським РВВР Чернігівської області 21.01.1987р. був виданий паспорт зразка СРСР серія НОМЕР_1 . У період з 1987р. по 1989р. заявник проходив службу в армії. Згідно карток прописки Берестовецького старостинського округу Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, заявник був прописаний в АДРЕСА_1 до 31.07.1989р., після чого вибув до м. Ніжин Чернігівської області. На той час у м. Ніжині Чернігівської області проживали старші брати заявника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_5 у 1989 році вирішив допомогти заявнику влаштуватися на роботу до одного з заводів м. Ніжина, проте для цього за діючими на той час умовами необхідно було бути зареєстрованим в м. Ніжині, оскільки на роботу мешканців інших населених пунктів не приймали, бо не могли забезпечити житлом. Враховуючи даний факт, ОСОБА_5 у 1989 році прописав заявника до своїх знайомих в м. Ніжині. Точної адреси він не пам`ятає, оскільки там фактично ніколи не був і не проживав. Весь цей час ОСОБА_1 проживав зі своїми батьками в с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області. Брат заявника ОСОБА_5 помер у 2005 році, тому одержати інформацію про місце прописки заявника в м. Ніжині неможливо. Обставина, що заявник дійсно був прописаний в м. Ніжині, підтверджується тим, що 18.09.1990р. у Ніжинському МРЕВ він одержав посвідчення водія НОМЕР_2 , оскільки посвідчення водія, одержане ним 28.04.1987р. АБЮ № 387891 в Бахмацькому МРЕВ він загубив (згодом він загубив і посвідчення водія, одержане 18.09.1990р. в Ніжинському МРЕВ). Згідно чинного на той час законодавства, посвідчення водія можна було одержати виключно за місцем прописки. Паспорт громадянина колишнього СРСР з відміткою про прописку ОСОБА_1 втратив на початку 2000-х років, не встигнувши обміняти на український, через легковажну поведінку, пов`язану зі зловживанням алкогольними напоями, так само, як і інші свої документи. Де, коли і за яких обставин це сталося, заявник пригадати не може; громадянином інших держав не являється.

Згідно витребуваного на запит суду актового запису № 10 про шлюб на ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , складеного 28.07.1990 року убачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Борзнянського РС УДМСУ в Чернігівській області, належність заявника до громадянства будь-якої іншої держави не встановлено. Водночас, 13.02.2020р. даним уповноваженим органом прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України в зв`язку з не підтвердженням факту його постійного проживання на території України на 24.08.1991р. та на 13.11.1991р.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що є рідним братом заявника; його брат ОСОБА_1 народився у 1969 році й разом з їх батьками постійно проживав у АДРЕСА_1 , нікуди не виїздили; батьки вже померли; у 1989 році їх рідний брат ОСОБА_5 , який помер у 2005 році, для працевлаштування заявника на завод у м. Ніжині Чернігівської області домовився зі своїми знайомими з м. Ніжина, щоб вони його зареєстрували за місцем свого проживання. Проте, ОСОБА_1 на роботу не влаштувався і продовжив жити з батьками у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області, де мешкає й на даний час; ОСОБА_1 мав паспорт зразка СРСР, який своєчасно не поміняв і згодом втратив. Точно пам`ятає, що на 24.08.1991 року ОСОБА_1 був у селі та проживав із батьками до самої їх смерті. Вказану дату запам`ятав, оскільки брат повертався з армії.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що знає ОСОБА_1 з дитинства, і що той з батьками з народження і по даний час проживає у АДРЕСА_1 , нікуди не виїжджав. Ходили разом в одну школу. Точно пам`ятає, що 24.08.1991 року ОСОБА_1 був у селі, оскільки був у той час у відпустці з армії та вирішувалося питання належності громадянства, що вони разом й обговорювали.

Приписами ч.1 ст.315 ЦПК України визначено перелік фактів, що мають юридичне значення, про встановлення яких суд розглядає справи. Водночас згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017р.) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017 р.) та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.91 року, та 13.11,1991 року, який має юридичне значення.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон) питання громадянства України регулюється Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.

За змістом положень ст.3 зазначеного Закону громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України» та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Отже, ст.3 вказаного Закону визначено чотири самостійні підстави набуття особами громадянства України, від яких залежить і час виникнення громадянства.

Таким чином, встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Положеннями п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Перелік документів, які відповідно до Закону подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України передбачений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який затверджений Указом Президента України 27.03.2001р. за №215 (далі - Порядок).

Пунктом 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналогічна позиція висловлена у висновках Верховного Суду у постановах від КЦС ВС від 30.04.2020 № 133/2348/17, від 22.08.2018 у справі № 363/214/17-ц.

Таким чином, аналізуючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пояснення заявника щодо його постійного проживання на території України станом на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) повністю узгоджуються з показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, наявними письмовими матеріалами справи, а тому вимоги даної заяви ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Одночасно суд зважує на ту обставину, що цей факт має для заявника юридичне значення та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про громадянство України», ст.263-268, 315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації на території України, проживаючого в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Борзнянський районний суд) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.