справа № 2-712/10

УХВАЛА

про відмову в відкритті провадження у справі

20 квітня 2010 року                             м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на 1/4 частину спадкового майна,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд визнати заповіт, який залишив на випадок своєї смерті ОСОБА_2, частково недійсним та визнати за ним право власності на 1/4 частину спадкового майна, посилаючись на те, що його батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 по вул. 08 березня та грошових вкладів. Після смерті батька, в нотаріальній конторі, позивач дізнався, що батько під час життя, на випадок своєї смерті, залишив заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_2, відповідачу по справі. Крім того, позивач в своєму позові вказує на те, що між ним та відповідачем по справі спору про належність спадкового майна немає, однак він бажає, щоб вони з відповідачем отримали кожен своє за законом. Обґрунтовуючи своє звернення до суду, позивач посилається на положення ст.1241 ЦК України, оскільки на момент смерті батька він був неповнолітнім та мав обов’язкову долю у спадщині, тому, на його думку й заповіт батька має бути визнаний частково недійсним, а за ним має бути визнане право власності на 1/4 частину спадкового майна, а за відповідачем по справі на 3/4 частин спадкового майна.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, вважаю що позивачу необхідно відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вказавши відповідачем у своїй позовній заяві ОСОБА_2, позивач в позові сам вказує на те, що спору між ними немає, тобто відповідач, не порушує його право на спадщину, визнає його та не оспорює його право на спадкове майно.

Згідно частин 1 та 2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таким чином, з наведеної норми впливає, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються положення ст.ст.27, 215 ЦК України, тобто нікчемним є правочин (заповіт), який обмежує можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки, недійсним (нікчемним) є правочин (заповіт), якщо його недійсність прямо встановлена законом, в зв’язку з чим визнання його недійсним в судовому порядку не потрібно. А визнаний недійсним заповіт може бути лише в разі, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що в даному випадку, як вбачається з позову та матеріалів, доданих до нього така умова відсутня. А в сторін взагалі відсутній спір про право спадкове.

Крім того, ч.1 ст.1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

З цієї норми впливає, оскільки спір між сторонами відсутній, то спадкоємець, який не відмовлявся від прийняття спадщини, тобто це відповідач ОСОБА_2, може добровільно звернутися з письмовою заявою до нотаріуса про перерозподіл спадщини між спадкоємцями та зменшення його частки у спадковому майні у зв’язку з появою іншого спадкоємця, позивача ОСОБА_1, який на момент відкриття спадщини був неповнолітнім та мав право на обов’язкову частку у спадщині. У цьому випадку, відповідно до п. 277 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, спадкоємець, що прийняв спадщину, зобов’язаний повернути отримане ним свідоцтво про право на спадщину, а нотаріус, враховуючи побажання спадкоємців, може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину (ч.3 ст.1300 ЦК України) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Таким чином, нотаріат є органом на який відповідно до норм чинного законодавства України покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину, вносити до них зміни, перевіряти при цьому круг спадкоємців, закликати до спадкоємства у необхідних випадках спадкоємців, перевіряти обтяження спадкового майна, так як спадкування це не тільки перехід прав померлої особи але й перехід до спадкоємців її обов’язків.

Лише у разі виникнення спору між спадкоємцями про розподіл спадкового майна такий спір підлягає розгляду в судовому порядку.

Суддя приходить до висновку, що в зв’язку з відсутністю спору і необхідністю лише оформлення права на спадщину спадкоємців померлого ОСОБА_2, для чого їм необхідно звернутися до нотаріальної контори, у зв’язку з чим позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з наведеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України,  

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на 1/4 частину спадкового майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

Арцизького районного суду                     Гусєва Н.Д.