Справа № 2-1934/2010

Провадження № 2/175/1104/20

Справа № 2-1934

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого – судді Шабанова А.М.

                       при секретарі – Шахторін А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпропетровської державної районної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Територіальної громади в особі Дніпропетровської державної районної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 22 жовтня 1968 року за реєстром № 1-7857, належало батькові позивача - ОСОБА_2 .

  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2  помер. За життя  ОСОБА_2   склав заповіт відповідно до якого заповідав належний йому будинок з господарськими спорудами ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не прийняв, заяву про прийняття спадщини до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори не подав, фактично спадщину не приймав.

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є він, як син померлого і як спадкоємець першої черги за законом.

Крім цього, ще за життя ОСОБА_2 отримав в приватну власність земельну ділянку площею 0,229 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.

Домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 22 жовтня 1968 року за реєстром № 1-7857, належало батькові позивача - ОСОБА_2 .

Право власності на зазначене домоволодіння зареєстровано в КП ДМБТІ 15 січня 1969 року в реєстрову книгу під № 3-130 за реєстровим номером 39.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, який було посвідчено 10 червня 1996 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 5-1100. Відповідно ОСОБА_2 заповідав належний йому будинок з господарськими спорудами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 .

Позивач та ОСОБА_3 - рідні брати і діти ОСОБА_2 .

Факт спільного проживання ОСОБА_2 з родиною позивача підтверджується довідкою житлово-будівельного кооперативу № 295 від 02.09.2009 року.

Відповідно до ст.548 ЦК України (в редакції 1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини з умовою.

Згідно ст.549 ЦК України (в редакції 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Частина 2 ст.553 ЦК України (в редакції 1963 р.) передбачає, що вважається, що спадкоємець відмовився від спадщини, якщо він не виконав ні одного із дій, які свідчать про прийняття спадщини, передбачені ст.549 ЦК України.

Отже ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не прийняв, заяву про прийняття спадщини до Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори не подав, фактично спадщину не приймав.

Частина 1 ст.554 ЦК України (в редакції 1963 р.) передбачає, що у випадку не прийняття спадщини спадкоємцем по закону або за заповітом або позбавлення права на спадщину його частка поступає до спадкоємців за законом і розподіляється між ними.

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є позивач, як спадкоємець першої черги за законом.

Крім цього, ще за життя ОСОБА_2 отримав в приватну власність земельну ділянку площею 0,229 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Цей факт підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП ДН № 014975, виданого 18 серпня 1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської селищної ради від 18 червня 1997 року за № 24 і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1084.

Зазначена земельна ділянка не ввійшла у заповіт і тому має перейти у власність спадкоємцю за законом.

Частина 1 ст.537 ЦК України передбачає, що частина майна, яка не охоплена заповітом ділиться між спадкоємцями за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

В судовому засіданні встановлено, що ніхто із спадкоємців після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори у встановлений законом строк не подавав заяву про прийняття спадщини.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача слід задовольнити у повному обсязі.

 Керуючись ст.ст.10,11,57,60,215,218,223 ЦПК країни, ст.ст.548,549,553,554 ЦК України (в редакції 1963 року) , суд –

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

       Суддя                                                                 А.М.Шабанов