Провадження №1-кп/331/595/2020

Справа № 331/3732 /20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Кольц Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Дорофєєвої М.А.,

прокурора Яланської А.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Рибальченка Д.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080020001412 від 18.09.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжя, громадянина України, який не має на утримані дітей, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2020 року о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись навпроти будинку 155 по вул. Поштова в м. Запоріжжя, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, підійшов до потерпілого ОСОБА_2 та застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, що виразилось в тому, що ОСОБА_1 , взяв потерпілого лівою рукою за зап`ястя правої руки, після чого викрутив зап`ястя у внутрішню сторону, від чого потерпілий відчув фізичну біль. У цей час ОСОБА_1 , зрозумівши, що потерпілий втратив можливість чинити опір, відкрито взяв з правої руки майно, яке належить потерпілому ОСОБА_3 , а саме мобільний телефон - "Samsung" модель GT-S5610, вартість якого, згідно з висновком експерта, складає 316 гривень 67 копійок, з сім картою «Водафон» № НОМЕР_1 , яка для потерпілого не представляє матеріальної цінності.

Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник разом з викраденим майном., тим самим набувши можливість їм розпоряджатись, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану вище суму.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який кваліфікується як: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 допитаний у суді, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, вину по обвинуваченню за кримінальним правопорушенням, передбаченого ч.2ст.186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив що у м. Запоріжжі він проживає постійно, разом із своїми родичами. Дійсно 18.09.2020 року у денний час доби він підійшов до потерпілого ОСОБА_2 , який здійснює продаж старих речей в районі «Малого ринку» та попросив дати належний потерпілому мобільний телефон. Потерпілий відмовив, продовжував тримати мобільний телефон обома руками. Після цього, ОСОБА_1 , застосувавши фізичну силу вирвав телефон у потерпілого та утримуючи телефон при собі пішов у напрямку до площі Пушкіна. Через приблизно 40 хвилин він був затриманий співробітниками патрульної поліції, які у нього запитали, чи не має у нього при собі мобільного телефону, який належить іншій особі. Після чого він видав мобільний телефон, який зберігав при собі. Обвинувачений також зазначив, що через деякий час збирався повернути потерпілому телефон (для чого навіть не став виймати сім-картку із телефону), підтвердив суду, що під час подій він усвідомлював, що потерпілий заперечував проти того, щоб обвинувачений користувався його телефоном. Щодо механізму застосування фізичної сили, підтвердив показання, що були надані потерпілим під час його допиту у судовому засіданні.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий пояснив, що він нікому не дає користуватися своїм мобільним телефоном. Обвинуваченого він майже не знає, у день, коли той заволодів його мобільним телефоном бачив його другий раз. Зазначив, що 18.09.2020, після того, як він відмовив ОСОБА_1 передати свій мобільний телефон, той однією рукою взяв його за праву руку (яка лежала зверху телефону), викрутив її, у зв`язку із чим потерпілий відчув біль, у той же час іншою рукою вирвав телефон із лівої руки, та відразу пішов геть. Після подій потерпілий відразу викликав поліцію. Мобільний телефон йому повернуто, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має.

В судовому засіданні обвинуваченим було заявлено клопотання про розгляд справи згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів та допиту свідків.

Судом учасникам кримінального провадження було роз`яснено положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провівши судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів у правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Судом також досліджена довідка про наявність судимостей у обвинуваченого, відповідно до якої встановлено, що до суду Харківською місцевою прокуратурою направлені обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 , за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України. Зазначені обставини також підтверджені у судовому засіданні обвинуваченим. З огляду на зазначені письмові докази, у діях ОСОБА_1 присутня ознака повторності.

Таким чином, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно. Умисні дії ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого, що визнав свою вину, щиро розкаявся, є особою раніше не судимою, має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗМР від 23.09.2020 року ОСОБА_1 під спостереженням у лікаря нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, а саме той факт, що після заволодіння майном потерпілого, обвинувачений не вчинив дій, направлених розпорядження цим майном. Суд також бере до уваги особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає - щире каяття, повернення викраденого майна.

Обставин, що обтяжують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Санкцією частини 2 статті 186 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та характеристики обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити мінімальний розмір покарання, передбачений санкцією статті.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків. Також, суд враховує позицію прокурора щодо можливого виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Більш того, суд зважає на той факт, що обвинувачений уже відбував покарання із ізоляцією від суспільства, тому вважає, що загроза реального відубвання покарання у вигляді позбавлення волі сприятиме досягненню виховної мети покарання.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України. Разом із тим, вирішуючи питання щодо тривалості строку випробування, суд, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, вважає, що можливо обмежитися випробувальний строком терміном у два роки

13 жовтня 2020 року, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у підготовчому судовому засіданні відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання строком до 17.11.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання. При цьому, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК.

Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню була проведена експертиза, а саме:

-Судово-товарознавча експертиза №1402-20 від 28.09.2020 року, вартість якої склала 653 гривні 76 копійок,

то процесуальні витрати на залучення експертів в силу ст. 124 КПК України в сумі 653 грн. 76 коп., підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.369-371,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, тримання під вартою, застосований ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року змінити. До набрання вироком законної сили застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього наступні обов`язки (на строк не більше двох місяців): не відлучатись із м. Запоріжжя за місцем проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання відповідно до ч.3 ст.179 КПК України покласти на прокурора.

Зарахувати у строк відбування покарання час перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою у період з 18 вересня 2020 року по 03 листопада 2020 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №1402-20 від 28.09.2020 року, витрати на проведення експертизи становлять - 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 76 копійки.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон "Samsung" модель GT-S5610, IMEI: НОМЕР_2 , з сім картою «Водафон» № НОМЕР_1 - залишити у ОСОБА_2 за належністю

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя.

Суддя Кольц Д.М.