Справа № 2-а-753/1226 2010 р.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року Свердловський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Новосьолової Г.М.,при секретарі Іващенко М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Свердловського взводу ДПС Кіркітадзе С.А. про визнання дій неправомірними та скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтовування вимог зазначивши, що постановою від 09.01.2010 р. інспектор Свердловського взводу ДПС Кіркітадзе С.А. визнав його винним у порушенні п.19.1 ПДР України та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 грн. Він вважає постанову від 09.01.2010 року серії ВВ № 290695 незаконною, оскільки вважає, що він не вчиняв вказане правопорушення, та рухався згідно правил дорожнього руху.
У зв'язку з чим позивач просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 09.01.2010 р. року серії ВВ № 290695 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122 ч. 2 КУпАП, та припинити провадження по даній справі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини, висловлені в адміністративному позові, просить їх задовольнити.
Відповідач Кіркітадзе С.А. у судове засідання не з,явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення на а.с.20.
Представник третьої особи УДАІ УМВД – Павлов О.В. надав суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Судом встановлено, що 09.01.2010 р. ОСОБА_1 об 11 год. 30 хв. на автодорозі Краснодон – Антрацит, керуючи автомобілем, в умовах недостатньої видимості(туман) не ввімкнув ближній або дальній світ фар, чим порушив п.19.1 ПДР.
За скоєне правопорушення інспектор Свердловського взводу ДПС Кіркітадзе С.А . склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 УпАП, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та на нього був накладений адміністративний штраф у розмірі 500 грн.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
У відповідності до ст.254 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості.
Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, в ньому робиться запис про це.
В судовому засіданні встановлено, що інспектором Свердловського взводу ДПС Кіркітадзе С.А 09.01.2010 р. був складений адміністративний протокол та винесена постанова серії ВВ № 290695 від 09.01.2010 р.про те, що ОСОБА_1 об 11 год. 30 хв. на автодорозі Краснодон – Антрацит, керуючи автомобілем, в умовах недостатньої видимості(туман) не ввімкнув ближній або дальній світ фар, чим порушив п.19.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись із порушенням ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не підписав.
Відповідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Разом з тим, положення даної статті вказує на те, що належними доказами можуть бути також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В оскарженої постанові відсутні вказівки на те, чи проводилася фотозйомка скоєного порушення, хто саме її проводив, яка марка приладу, яким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до пп.12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів відповідачем суду надано не було. Номер засобу вимірювальної техніки у протоколі та постанові відсутній, внаслідок чого перевірити наявність цих документів неможливо.
Так як відповідач не навів переконливих доказів про відповідність протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення наОСОБА_1. обставинам справи, суд вважає, що є підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 так як його пояснення ніким не спростовані і тому суд вважає їх за правдиві.
За таких обставин суд приходить до висновку, що інспектор Свердловського взводу ДПС Кіркітадзе С.А. врахував лише свої думки та визначив їх достатніми для визначення наявності обставин, які свідчать про вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КоАП України, та прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн., про що виніс постанову від 09.01.2010 року ВВ № 290695 по справі про адміністративне правопорушення, яка всупереч вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КоАП України, не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не визначає мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, протокол, на підставі якого було винесено постанову, що оскаржується, складно із порушенням норм ст. 256 КоАП України, а саме: не вказано свідків, хоча інспектор в протоколі вказав, що ОСОБА_1 від підпису відмовився у присутності свідків.
Керуючись ст.ст.33, 122 ч.1 та 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.10-11 та 158-163 КАС України, суд ,-
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ВВ №290695 від 09.01.2010., винесену інспектором свердловського взводу ДПС Кіркітадзе С.А. про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ст.122 ч.2 КоАП України у виді штрафу в сумі 500 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: