Справа № 2-а-387\1226
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2010 року. Свердловський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Новосьолової Г.М.,
при секретарі Воблікової І.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання доплатити щомісячну державну соціальну допомогу згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни», -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та за 2009 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказала, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. З підстав невідповідності ст. 22 Конституції України п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вважає неможливе їх застосування з 01.01.2008 року.
Також, позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом її порушених прав, стягнути з відповідача судові витрати.
Позивач у судове засідання не з'явилася, суд вважає розглянути справу за її відсутності, так як в справі є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.
Представник відповідача УПФ України в м. Свердловську Луганської області Мальнова О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала заперечення, в яких вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак, у 2007 році не були прийняті нормативні акти на виконання вказаних вимог закону, не було встановлено порядок виплати таких підвищень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2008 році таке підвищення позивачеві виплачувалось. Зміни до ст. 6 Закону « Про соціальний захист дітей війни» діяли до 22.05.2008 року. Пунктом 9 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни ( крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня в розмірі 48,1 гр., з1 липня – 48, 2 гр. Просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, у запереченнях проти позову та в судовому засіданні представник відповідача наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачеві був відомий її розмір.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України « Про соціальний захист дітей війни» « 2195-1У від 18 листопада 2004 року ( зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту і гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення війни (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача, як дитини війни підтверджується паспортом та посвідченням, згідно яких органи пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-У1, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008. У вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з рішення Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року, передбачене ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Згідно ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, з 01.01.2008 року - 470 гр., з 01.04.208 року – 481 гр., з 01.07.2008 року – 482 гр., з 01.10.2008 року – 498 гр.
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні що в 2008 році виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалась відповідно до положень п. 8 ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни ( крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня в розмірі 48,1 гр., з 1 липня – 48, 2 гр.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навила поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізналася з листа відповідача.
Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню. Крім того, позивачу був відомий фактичний розмір доплати, який йому здійснювався, тому суд приходить до висновку про пропущення строку звернення до суду без поважних причин.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 23.12.2008 року (дата надходження позовної заяви до суду 23.12.2009 року).
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження, оскільки зазначені суми не були нараховані позивачеві, також йому був відомий розмір виплаченої пенсії.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Стосовно позовних вимог за 2009 рік суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-У1 розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії « дитина війни». Пунктом 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48.1 гр., з 1 липня – 48.2 гр., з 1 жовтня – 49.8 гр. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін до цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Стаття 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: « дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком».
Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Статтею 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України « Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недосплачену їй як „дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 23 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Згідно ст. 94 ч.3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн, однак оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то й судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України у частині відповідно до задоволених вимог, тобто у розмірі 1,70 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання доплатити щомісячну державну соціальну допомогу згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 не у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” з 23 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 23 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року за відрахуванням виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: