Справа № 465/5654/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1969/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Мельничук О.Я., Шеремети Н.О.,

секретаря: Матяш С.І.,

з участю: представника апелянта Бень Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року,-

в с т а н о в и в:

В вересні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який вподальшому уточнила та просила суд: визнати незаконним наказ відповідача від 31.08.2016 року № 633-о, в частині її звільнення з роботи з 31.08.2016 року; поновити її на роботу на посаду заступника начальника юридичного управління ДП «Міжнародний Аеропорт «Львів» імені Данила Галицького; стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 року до дня поновлення на роботі; стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень та судові витрати.

В обгрунтування позову покликалася на те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем ДП «Міжнародний Аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» по день звільнення з роботи 31.08.2016 року на посаді заступника начальника юридичного управління.

Згідно з наказом відповідача від 31.08.2016 року № 633-о, її звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників.

Вважає такий наказ незаконним, так як відповідач при її звільненні не виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.З ст.49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування, як працівника з моменту попередження її про вивільнення посади до розірвання трудового договору, включно з днем звільнення, не запропонував наявну у нього роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку б вона могла виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду тощо, які появилися протягом цього періоду і, які існували на день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі вона, позивач, працювала.

Натомість відповідач помилково вважаючи, що вакантні посади слід пропонувати лише в день ознайомлення працівника з попередженням про його вивільнення, обмежився ознайомленням її з Переліком вакантних посад станом на 30.06.2016 року.

Проте, 31.08.2016 року на ДП «Міжнародний Аеропорт «Львів» імені Данила Галицького, було введено посаду: фахівець з підбору та роботи з персоналом 1-ої категорії, що відповідала її, позивача, освіті, кваліфікації, досвіду та оклад був максимально наближений до того, який вона отримувала на посаді заступника начальника юридичного управління ДП «Міжнародний Аеропорт «Львів» імені Данила Галицького.

Незважаючи на її особисту присутність на робочому місці в останній робочий день на вищевказаному підприємстві, її не було особисто повідомлено про введену посаду, на яку вона б однозначно погодилась.

12.09.2016року, отримуючи кореспонденцію на поштовому відділені за місцем її, позивача, постійного проживання, їй повідомили, що на її прізвище надійшов лист з ДП «Міжнародний Аеропорт «Львів» імені Данила Галицького». Отримавши вказаний лист, нею, позивачем, було зроблено висновок, що відповідач умисно не повідомив її про введену посаду 31.08.2016 року, а відправив рекомендований лист наступного дня після звільнення, що підтверджується мокрою печаткою Укрпошти та дата відправлення листа, - 01.09.2016 року. Вважає такі дії відповідача умисним прихованням факту введення посади, що відповідала її освіті, кваліфікації та досвіду, а також свідомим порушенням ст.ст.40,49-2 КЗпП України.

Відтак, вважає очевидною неправомірність звільнення її з роботи, яке відбулося з порушенням установленого законом порядку та свідчить про незаконність такого звільнення, що в результаті тягне за собою поновлення порушених прав на працю.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, позивач виходила з того, що неправомірні дії відповідача впливають на її авторитет, зачіпають ділову репутацію в громадській думці, в очах трудового колективу, через це зазнає моральних страждань . Вважає, що їй заподіяно не тільки матеріальну шкоду у вигляді втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, але й моральну (немайнову) шкоду, розмір відшкодування якої, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних, душевних та психічних страждань, їх тривалості, значне погіршення стану її здоров`я, інших обставин, які мають істотне значення, засад розумності, виваженості і справедливості На її позивача , думку, розмір моральної шкоди становить 5 000,00 (п`ять тисяч) грн..

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року позов - задоволено.

Визнано незаконним наказ Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» від 31.08.2016 року №633-о про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаду заступника начальника юридичного управління Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» з 01.09.2016 року.

Стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» (79000, м.Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 року по 07.05.2020 року у розмірі 557680 ( п`ятсот п`ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят) гривень 40 коп.

Стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» (79000, м.Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» (79000, м.Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442) на користь держави судовий збір у розмірі 7258 (сім тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок.

Відповідно до ст.235 КЗпП України допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах місячного платежу.

Рішення суду оскаржило Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д.Галицького», подавши апеляційну скаргу.

З прийнятим рішенням не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалено без повного та належного з`ясування обставин справи, неправильного дослідження та оцінки поданих доказів.

Зазначає, що позивачку 10.05.2016 року було попереджено про наступне вивільнення. Для подальшого працевлаштування позивачка отримала особисто для ознайомлення перелік вакансій, наявних у відповідача станом на 10.05.2016 року, 11.05.2016 року, 13.05.2016 року, 16.05.2016 року, 23.05.2016 року, 24.05.2016 року, 25.05.2016 року, 25.05.2016 року, 16.06.2016 року, 21.06.2016 року, 29.06.2016 року, 30.06.2016 року. У зв`язку з перебуванням позивачки у відпустках та на лікарняному, відповідач поштовою кореспонденцією надсилав їй перелік наявних для працевлаштування вакансій.

В день звільнення позивачка відмовилась ознайомитись із запропонованими вакантними посадами про що було складено акт від 13.08.2016 року.

Також зазначає, що на виконання вимог ч.2 ст. 43 КЗпП, відповідач звертався до діючих на підприємстві профспілок про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , проте відповіді не отримав.

Вказує, що оскільки позивачка не погодилась працювати на будь-якій із запропонованих відповідачем вакансій, була звільнена з займаної посади 31.08.2016 року.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що члени її сім`ї хворі на COVID-19, проте ніяких підтверджуючих документів до клопотання не було додано, тому колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.

Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції з липня 2020 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення своїх доводів у поданому до суду позові, запереченні на позов, письмових поясненнях, апеляційній скарзі та відзиві на скаргу тощо.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Бень Т.Т. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивачки відбулося з порушенням вимог ст.ст. 40, 42, 42-9, 43 КЗпП України, так як відповідачем не було виконано свого обов`язку та не враховано права позивачки на переважне залишення на роботі і не запропоновано всі наявні інші рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення. З огляду на встановлене судом, оспорюваний позивачкою наказ від 31.08.2016 року № 633-о щодо її звільнення з роботи з 31.08.2016 року повинен бути скасований, а позивачка поновлена з 01.09.2016 року на роботі на посаді заступника начальника юридичного управління ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького». Окрім цього, прийшов до висновку про стягнення 557680 грн. 40 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та 5000,00 гривень моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що з 13.01.2016 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем , зокрема на посаді заступника начальника юридичного управління, по день її звільнення.

Згідно наказу № 208 від 10.05.2016 року "Про скорочення штату працівників ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» введено зміни до штатного розпису підприємства, шляхом виведення із нього трьох посад, серед них і заступника начальника юридичного управління, тобто займану позивачкою посаду.

29 березня 2016 року відповідач звернувся до голови первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" професійної спілки авіапрацівників України та голови первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" професійної спілки авіапрацівників України, яким повідомив адресатів, що планує провести зміни в організації виробництва та праці, і це у свою чергу зумовлено оптимізацією виробничого процесу, а саме зменшення кількості персоналу, розширення зон обслуговування деяких структурних підрозділів, суміщення посад і процесів, у зв`язку з чим, планується скорочення ряду посад, у тому числі і посаду першого заступника Генерального директора.

Згідно протоколу спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" від 06.04.2016р. проведенні спільні консультації, щодо дотримання вимог частини третьої статті 22 Закону України " Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, за наслідком яких, вирішено, проводити зміни в організації виробництва та праці шляхом скорочення посад зазначених у зверненні Генерального директора з дотриманням гарантій та в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Наказом № 633-о від 31.08.2016 року ОСОБА_1 звільнено із роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, яку підтримав Верховний Суд у постанові від 19 березня 2018 року у справі № 186/608/16-ц.

Згідно із роз`яснень даних у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

За приписами ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, попередженням від 10.05.2016р., за підписом генерального директора ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького», позивачку повідомлено про наступне звільнення з займаної посади заступника начальника юридичного управління з 11.07.2016 року та ознайомлено з наказом від 10.05.2016 року №208 про скорочення штату працівників ДП «МА Львів» ім.Данила Галицького, що підтверджується її підписами.

Відтак, відповідачем було дотримано вимоги КЗпП України щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про скорочення чисельності штату працівників та майбутнє звільнення.

Поряд із цим, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний суд у постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 303/3785/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с. 58-106) , відповідач доводив до відома позивачки про наявність усіх вакантних посад на підприємстві, зокрема з 10.05.2016 року по день звільнення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивачки, що їй не було запропоновано посаду фахівця з підбору та роботи з персоналом 1-ої категорії, що на її думку відповідала її освіті, кваліфікації, досвіду та передбачала оклад максимально наближений до окладу, який вона отримувала на посаді заступника начальника юридичного управління, оскільки в день її звільнення позивач відмовилась ознайомлюватись з вакансіями наявними у ДП «МА «Львів» ім..Данила Галицького, про що складено відповідний акт. Окрім цього, таку ж посаду (фахівець з підбору та роботи з персоналом 1-ої категорії) відповідач пропонував позивачу листом від 22.07.2016 року. Також, позивачу було запропоновано такі вакантні посади як заступник начальника відділу, юрисконсульт провідний, юрисконсульт з договірних питань 2 категорії, посадовий оклад яких. також максимально наближений до посадового окладу фахівця з підбору та роботи з персоналом 1-ої категорії.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18.

Встановлено, що між представником власника в особі Генерального директора Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені ДанилаГалицького" та профспілковим комітетом профкому державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" укладений Колективний договір на 2015-2016р.р. та зареєстрований 09.06.2015р. Пунктами 4.1.2, 4.1 вказаного договору передбачено, що у разі виникнення об`єктивних причин економічного, технологічного, структурного характеру, або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, через які неминучі вивільнення працівників з ініціативи сторони власника, проводити їх лише за умови письмово повідомлення профспілкової сторони не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень, про причини і терміни вивільнення, кількість та категорії працівників, що будуть підлягати скороченню. У цей період продовжувати консультації з профспілковою стороною стосовно визначення та затвердження заходів щодо запобігання масового звільнення працівників, їх можливого працевлаштування та забезпечення соціальної підтримки. Розглядати та враховувати пропозиції профспілкової сто рони про перенесення термінів або тимчасове припинення чи відміну заходів.

29 березня 2016 року відповідач звернувся до голови первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" професійної спілки авіапрацівників України та голови первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" професійної спілки авіапрацівників України, яким повідомив адресатів, що планує провести зміни в організації виробництва та праці, і це у свою чергу зумовлено оптимізацією виробничого процесу, а саме зменшення кількості персоналу, розширення зон обслуговування деяких структурних підрозділів, суміщення посад і процесів, у зв`язку з чим, планується скорочення ряду посад, у тому числі і посаду першого заступника Генерального директора.

Згідно протоколу спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" від 06.04.2016р. проведенні спільні консультації, щодо дотримання вимог частини третьої статті 22 Закону України " Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, за наслідком яких, вирішено, проводити зміни в організації виробництва та праці шляхом скорочення посад зазначених у зверненні Генерального директора з дотриманням гарантій та в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Оскільки позивач ОСОБА_1 була членом обох діючих на підприємстві профспілок, відповідач поданнями від 10.06.2016 року та 31.08.2016 року звертався надання згоди на звільнення заступника юридичного управління ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, на які не отримав відповідей.

Відповідно до ч.5 ст. КЗпП виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при звільненні позивача у зв`язку із скороченням штату працівників Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», відповідачем було дотримано вимоги законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 слід відмовити. При цьому, колегія суддів приходить до висновку що не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 року до дня поновлення на роботі та стягнення моральної шкоду у розмірі 5000 гривень, оскільки такі є похідним від позовної вимоги про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» - задоволити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», треті особи без самостійних вимог: Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» Професійної спілки авіапрацівників України та Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» Професійної спілки авіапрацівників України щодо визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.

Головуючий : О.М.Ванівський

Судді: О.Я.Мельничук

Н.О.Шеремета