Справа № 342/1225/18

Провадження № 22-ц/4808/744/20

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Маслей А.М.,

з участю представника апелянта ОСОБА_1 та представника відповідача Городенківської міської ради Івано-Франківської області Лаврука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до Городенківської міської ради Івано-Франківської області, Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, звільнення від сплати податків та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Гайдичем Р.М. 23 травня 2019 року у м. Городенка Івано-Франківської області, повний текст якого складено 24 травня 2019 року,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , подано позов до Городенківської міської ради Івано-Франківської області, Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 20 серпня 2018 року внаслідок пожежі, що сталася у квартирі № 3 , було істотно пошкоджено її квартиру та належне їй майно. Після пожежі стало відомо, що квартира № 3 , у якій виникла пожежа, не є жилим приміщенням у розумінні законодавства України, оскільки у 1995 році Городенківською міською радою були видані приватизаційні документи на неіснуючу квартиру №3 . Проте згідно з технічною документацією станом на 1995 рік, і на теперішній час будинок не має другого поверху, тобто квартира № 3 була створена у 1995 році лише на паперових носіях приватизаційної документації без дотримання будь-яких протипожежних вимог щодо вогнетривкої ізоляції, зокрема, квартира № 3 жодним чином не була ізольована від дерев`яного покриття (стелі) квартири № 1 , відстань від підлоги до стелі у квартирі № 3 була 205-207 см, що на понад 40 см менше, ніж нормативно встановлено Державними будівельними нормами (далі - ДБН), стіни зазначеної квартири створені з відходів обробки деревини - тирси, перемішаної з відщепами дерева, вати, та скріплені висохлою глиною.

Крім того, відсутні відомості про одержання від органів державного пожежного нагляду позитивних результатів експертизи (перевірки) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки проектної та іншої документації щодо реконструкції будинку АДРЕСА_1 , що підтверджує проведення самовільної реконструкції зазначеного будинку Городенківською міською радою (власником будинку до 1995 року), що призвело до негативних наслідків - пожежі, яка сталася 20 серпня 2018 року в зоні знаходження квартири № 3 .

Вона звернулася до Городенківської міської ради із заявою про передачу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,30 кв. м у власність відповідачеві, а тому відповідно до положень статті 86 КЦЗ України та статті 1166 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі 578 566,50 грн (опосередкована вартість квартири) та 50 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням належного їй майна, що знаходилося у квартирі (меблів тощо).

Внаслідок пожежі вона та її малолітній син не мають власного місця проживання, з кінця серпня 2018 року змушені проситися на проживання до інших людей. Внаслідок події надзвичайного характеру змінений їх звичний спосіб життя, вони позбавлені можливості займатися звичною роботою, підготовкою малолітнього сина до навчання. Це завдає моральні страждання.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з Держави Україна шляхом списання з державного бюджету України 578 566,50 грн на відшкодування майнової шкоди за пошкоджену пожежею та наслідками її гасіння квартиру АДРЕСА_1 з підстав, передбачених статтею 86 КЦЗ України; встановити, що зазначену квартиру було передано нею у власність Городенківської міської ради; звільнити її від сплати податків та інших обов`язкових платежів при реєстрації права власності на придбану квартиру за ціною до 578 566,50 грн; стягнути з Городенківської міської ради 50 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди (збитків), заподіяної пошкодженням належного їй майна та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди (а.с.1-8, том 1).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03.01.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 (а.с.97-99, том 1).

Рішенням Городенківського районного суду від 23 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до Городенківської міської ради Івано-Франківської області, Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, звільнення від сплати податків та зобов`язання вчинити дії, відмовлено (а.с. 215-224, том 1).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Апелянт вказує, що позивач є законним власником квартири АДРЕСА_1 , а також в спільному користуванні має земельну ділянку площею 909 кв.м, за цією ж адресою. Судом вірно встановлено, що на момент відчуження квартири №1 в цьому будинку існувала квартира №3 , подальшим власником якої стала ОСОБА_3 , однак в інвентаризаційних матеріалах на дану квартиру відсутні відомості про будь-які правовстановлюючі документи на вказану квартиру, немає відомостей і про те, що квартира №3 згадується до 2013 року як квартира будинку АДРЕСА_1 , оскільки лише в 2013 році ОСОБА_3 вперше замовлений технічний паспорт на квартиру №3 .

Зазначає, що в Державних реєстрах внесено відомості про квартиру №3 , матеріал стін - цегла і ця квартира належить на праві приватної власності з 29.08.2006 року ОСОБА_3 , яка виникла у неї на підставі договору дарування. Перед цим на квартиру було видане свідоцтво про право на спадщину №2449 від 22.11.2005 року, з якого вбачається, що матеріал стін цієї квартири - цегла, хоча за результатом пожежі виявилося, що квартира №3 згоріла вщент. Проте, як відомо, цегла матеріал не горючий, що, на думку апелянта, і свідчить про факт фіктивного права власності у ОСОБА_3 на цю квартиру, яка, як виявилося, не з цегли, а з дерева з утеплювачем (з дерев`яного заміту).

Апелянт наголошує, що суду так і не було надано будь-яких правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 ні ОСОБА_3 , ні Городенківською міською радою. На думку апелянта, зазначена квартира була самочинним будівництвом, що споруджене Городенківською міською радою без проектування, дотримання протипожежних норм та прави, здачі в експлуатацію. З наведеного слідує, що саме Городенківська міська рада умисно порушила протипожежну безпеку названого будинку.

Апелянт зазначає, що посилання суду на те, що сторонами не подавалось клопотання про проведення експертизи, не має підстав для незадоволення позову, оскільки відсутність об`єктивного і незалежного розслідування випадку заподіяння шкоди є самостіною підставою для відповідальності держави за дії своїх органів та їх посадових осіб (згідно висновку ЄСПЛ у рішенні від 08.01.2004 року у справі «Айдер та інші проти Туреччини).

Також, на думку апелянта, не ґрунтується на фактичних даних висновок суду про те, що відсутня вина відповідача та причинний зв`язок між протиправною поведінкою міської ради та завданою шкодою позивачу. Вважає, що міська рада відсутності своєї вини не довела. Відповідач не пояснив суду підстави того, що була приватизована квартира №3 , якої на момент приватизації ні технічно, ні юридично не існувало, у зв`язку з чим не довів суду, що електроживлення до цієї квартири було правильно розраховане та електропроводка по стінах цієї квартири відповідала протипожежній безпеці.

Апелянт наголошує, що позивач довела, що саме з вини Городенківської міської ради в будинку АДРЕСА_1 розміщена потенційно небезпечна в протипожежному сенсі квартира №3 , в зоні знаходження якої (на горищі будинку) і трапилася пожежа, яка знищила як цю квартиру, так і квартиру позивача, в тому числі і всі меблі та інші речі. Також позивачем доведено психологічні страждання, які призвели до погіршення можливостей реалізації своїх звичок та бажань, душевних страждань та інших негативних наслідків морального характеру, позивач одна виховує сина, який у втраченій позивачем квартирі мав власну кімнату, де виконував домашні шкільні завдання, займався розвитком, відпочивав.

Суд першої інстанції надумано посилається на те, що позивачем добровільно не передано зруйноване пожежею житло органам місцевого самоврядування, а звернення позивача до міської ради з питанням про прийняття квартири після пожежі у власність міської ради не є підтвердженням добровільної передачі квартири у власність органу місцевого самоврядування. Однак, добровільна передача пошкодженого чи зруйнованого житла особи місцевій державній адміністрації або органу місцевого самоврядування починається та завершується відповідною заявою особи, яка є безумовною для виконання.

Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: відшкодувати за рахунок держави ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 578566,50 грн; встановити, що ОСОБА_2 звільняється від податків та інших обов`язкових платежів при реєстрації права власності на придбану квартиру ціною до 578566,50 грн; встановити, що квартира АДРЕСА_1 добровільно передана ОСОБА_2 у власність Городенківській міській раді; за рахунок Городенківської міської ради відшкодувати ОСОБА_2 50 000 грн майнових збитків та 100 000 грн моральної шкоди (а.с.232-240, том 1).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 23.05.2019 року повернуто апелянту (а.с.58, том 2).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 13.08.2019 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с.85-90, том 2).

Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.2 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися відповідачі - представник Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом.

Від представника Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення учасників справи, які не з`явилися, про день, місце та час судового засідання, тому суд розглянув справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_1 та представника відповідача Городенківської міської ради Івано-Франківської області Лаврука М.М., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційноїскарги, апеляційний суд вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено із довідки виконавчого комітету Городенківської міської ради від 13.03.2018 року №447, що вулиця Інтернаціональна в м. Городенка відповідним рішенням міської ради перейменована на вулицю Чупринки Тараса і ця назва зберігається на даний час (а.с.13, том 1).

ОСОБА_5 набула права власності на квартиру №1 на підставі рішення виконавчого комітету Городенківської міської ради від 03.03.1992 року № 195 про продаж їй квартири (а.с.10, том 1).

Із довідки комунального підприємства «Городенка-Житлосервіс» від 01.10.2010 року за №89 встановлено, що будинок АДРЕСА_1 знятий з балансу підприємства в 2000 році,згідно рішення виконкому міської ради від 18.12.2000р. №587 «Про зняття з балансу ЖРЕП житлових приватизованих будинків» (а.с.88-90, том 2).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 991 приватним нотаріусом Городенківського РНО Стефурак Н.Я., ОСОБА_5 продала ОСОБА_6 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , площею 54,3 кв.м (а.с.11, том 1).

Право власності зареєстроване в Коломийському МБТІ 20.12.2005 року, номер витягу 9345328, згідно якого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належало по ? частці квартири АДРЕСА_1 (а.с.12, том 1).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності у частці 1/1 (ціла) належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв.м. Підстава виникнення права власності - договір дарування від 02.02.2010 року (а.с.14, том 1).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , тобто позивачка (а.с.17, том 1).

ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/3 квартири АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності - договір дарування від 24.07.2006 року (а.с.15, том 1).

Згідно акту про пожежу від 21 серпня 2018 року, складеного комісією Городенківського РВ УДСНС України в області, 20 серпня 2018 року орієнтовно о 12 годині 29 хвилин у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 сталася пожежа, яка виникла на горищі житлового будинку. Ймовірною причиною пожежі є коротке замикання електропроводки на горищі, власником однієї із квартир у будинку є позивач ОСОБА_2 . Пожежею знищено повністю горище багатоквартирного житлового будинку, стелі в квартирі ОСОБА_2 . Цей акт підписаний поспадовою особою, яка його склала та постраждалими особами, зокрема і ОСОБА_2 (а.с.18, том 1).

Комісією Городенківської міської ради складено акт про обстеження наслідків пожежі від 06 вересня 2018 року. Зазначено, що будинок АДРЕСА_1 складається з трьох квартир. Згідно акта про пожежу, пошкоджено стелю в квартираї №1 та №2 , а також повністю знищено дерев`яні стіни квартири №3 . Згідно відомостей із технічного паспорта квартира АДРЕСА_1 складається з приміщень: коридор з кладовим приміщенням, кімната № 1, кімната № 2, кухня, веранда. В результаті пожежі та її гасіння в зазначеній квартирі зафіксовані такі пошкодження: вхідні двостворчаті дерев`яні двері розміром 3,05х1,25 м., частково деформовані внаслідок гасіння пожежі внаслідок гасіння пожежі частково деформована створка розміром ? 2,10 м х 0,60 м міжкімнатних двостворчатих (двостулкових) дерев`яних дверей до кімнати №1; двері з ламінованої ДВП до кладового приміщення розміром ? 1,95 м х 0,80 м внаслідок гасіння пожежі деформовані повністю; гардеробна шафа з ламінованої ДСП частково деформована внаслідок гасіння пожежі, задня стінка покрита пліснявою; на стінах коридору та кладового приміщення подекуди проглядаються тріщини, поверхня стін внаслідок гасіння пожежі волога та покрита пліснявою.

В кімнаті №1: стіни вологі та покриті пліснявою, частина стелі обвалилась; двоє дерев`яних вікон частково деформовані внаслідок гасіння пожежі, на одному з вікон розміром ? 1,10 м х 0,80 м проглядається діагональна тріщина на склі; внаслідок гасіння пожежі частково деформована створка (стулка) розміром ? 2,14 м х 0,32 м міжкімнатних двостворчатих (двостулкових) дерев`яних дверей до кімнати №2; внаслідок гасіння пожежі сильно деформована меблева стінка з ламінованої ДСП, поверхня стінки покрита вологою та пліснявою; поверхня підлоги волога, подекуди деформована.

В кімнаті №2: на стінах кімнати подекуди проглядаються тріщини, поверхня стін внаслідок гасіння пожежі волога та покрита пліснявою; шафа-купе з ламінованої ДСП знаходиться в розібраному стані, внаслідок гасіння пожежі деформована, поверхня стінки покрита вологою та пліснявою; дерев`яні двері з кімнати №2 до кухні розміром ?2,15 м х 0,82 м частково деформовані внаслідок гасіння пожежі.

На кухні: стіна зі сторони кімнати №2 внаслідок гасіння пожежі волога та покрита пліснявою; дерев`яні двері з кухні на вулицю розміром ? 2,00 м х 0,82 м деформовані частково; кухонна стінка з ламінованої ДСП частково деформована, частина покрита пліснявою та волога; кухонна витяжка зовні та всередині покрита вологою; поверхня газового котла індивідуального опалення волога та покрита пліснявою.

У веранді: у веранді квартири, яка переобладнана під санвузол, візуальних пошкоджень внаслідок гасіння пожежі не виявлено.

Зі слів заявниці з її квартири на склад ПрАТ «Будівельник» в м. Городенка вивезено диван, стабілізатор напруги для газового котла, холодильник та інші дрібні речі, які були залиті водою під час гасіння пожежі.

Даний акт складений за результатами візуального огляду приміщень квартири АДРЕСА_1 (а.с.19, том 1).

Рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради Городенкеівського району Івано-Франківської області від 03.10.2018 року №137 вирішено надати ОСОБА_2 одноразову матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 5 000 грн (а.с.150, том 1).

Із змісту заяви ОСОБА_2 від 02 листопада 2018 року, адресованої Городенківській міській раді Івано-Франківської області встановлено, що заявник просить прийняти у власність пошкоджену надзвичайною подією квартиру АДРЕСА_1 , а також із спільного користування частину земельної ділянки біля цього будинку площею 909 кв.м. Вжити негайних заходів на відшкодування шкоди за знищений та істотно пошкоджений об`єкт права власності внаслідок пожежі. Придбати за рахунок держави квартиру з передачею її безоплатно у вланість ОСОБА_2 (а.с.50-51, том 1).

Рішенням 27 сесії Городенківської міської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 29 листопада 2018 року №1272 відмовлено в прийнятті в комунальну власність територіальної громади міста Городенка приватної житлової квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю державних коштів на придбання іншого житла для заявника. Виконкому міської ради доручено звернутись до обласного резервного фонду з проханням про виділення з державного бюджету України коштів на придбання за рахунок держави іншого житла з передачею його безоплатно у власність заявника ОСОБА_2 . Рекомендовано заявниці звернутись до Городенківської державної адміністрації з клопотанням про виділення коштів з державного бюджету на відновлення власної квартири по АДРЕСА_1 (а.с.153, том 1).

Розпорядженням виконавчого комітету Городенківської міської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 26.12.2018 року №205 постановлено виділити матеріальну допомогу на відновлення житлових квартир в будинках АДРЕСА_1 , пошкоджених внаслідок пожежі, в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 10 000 грн (а.с.152, том 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з положень ст.86 Кодексу цивільного захисту України, ст.1166, 1167 ЦК України, встановивши, що ймовірною причиною пожежі є коротке замикання електропроводки на горищі, позивачем та її представником не надано будь-яких інших доказів виникнення пожежі в квартирі, що належить ОСОБА_3 , клопотання про проведення експертиз з цього приводу не подавалось , позивачем та її представником не надано доказів добровільної передачі зруйнованого житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування в розумінні ст.86 Кодексу цивільного захисту України, тому на час ухвалення рішення відсутні підстави для задоволення позову про стягнення грошових коштів за квартиру, яку пошкоджено внаслідок пожежі. Відсутній також причинний зв`язок між коротким замиканням та виною відповідача, дійшов висновку про відсутність цивільно-правової відповідальності відповідача.

З таким висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями статті 3 Конституції України та статті 86 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно норм ст. 4 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу положень статті 1 Кодексу цивільного захисту України цей Закон регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини 2 стті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У статтях 33 та 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які полягають у вжитті необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення та створення резервного фонду для ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Таким чином, держава взяла на себе зобов`язання захищати населення від надзвичайних ситуацій, реагувати на них та запровадити функціонування єдиної державної системи цивільного захисту з метою профілактики, запобігання надзвичайних ситуацій, а у разі їх виникнення - зменшення шкідливих наслідків. Ці функції держави виконуються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Згідно положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 1 ЖК УРСР громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного та громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно статті 10 ЖК УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до положень пунктів 1-4, 8, 12-13 частини першої статті 15 ЖК УРСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства, на території району, міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради; здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18); здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків, скасовують рішення загальних зборів або правління житлово-будівельного кооперативу, що суперечать законодавству (стаття 138); здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154); подають громадянам допомогу в проведенні ремонту жилих приміщень (стаття 178).

Згідно статті 18 ЖК УРСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до статті 30 ЖК УРСР державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 110 ЖК УРСР визначено, що громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Відповідно до статті 112 ЖК УРСР, якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Згідно статті 113 ЖК УРСР надаване громадянам у зв`язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.

Відповідно до положень статті 132-1 ЖК УРСР до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання також надаються особам, яких визнано біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому законом. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.

Частиною першою статті 86 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 86 Кодексу цивільного захисту України, будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали у приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на зазначені цілі, за вирахуванням коштів, отриманих постраждалим за страхування будинку, якщо будинок був застрахований. Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у частині третій цієї статті, з одержанням для цього земельних ділянок.

Відповідно до частини дев`ятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

За змістом частини десятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України, розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що, пред`являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване майно внаслідок надзвичайної ситуації, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджену або зруйновану внаслідок надзвичайної ситуації квартиру місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 31березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.

Враховуючи обов`язок держави захищати населення від надзвичайних ситуацій, реагувати на них та делегування функцій держави органам місцевого самоврядування щодо вжиття необхідних заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення та створення резервного фонду для ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, суд повинен виходити з того яким чином і наскільки ефективно виконаний цей обов`язок органом місцевого самоврядування Городенківською міською радою щодо ліквідації негативних наслідків пожежі і забезпечення законних прав позивача ОСОБА_2

Городенківською міською радою суду не представлено жодних доказів про те, що після зняття зідно її рішення, прийнятого у 2000 році, з балансу комунального підприємства «Городенка-Житлосервіс», тобто підприємства, яке обслуговувало технічний стан будинку АДРЕСА_1 , цей будинок був переданий на баланс іншому обслуговуючому підприємству.

Суду представлено рішення Городенківської міської ради від 29.11.2018 року № 1272, яке свідчить про те, що звернулася із заявою до органу місцевого самоврядування відповідно до частини 9 статті 86 Кодексу цивільного захисту України про добровільну передачу квартири у власність органу місцевого самоврядування. Проте, всупереч вимог Закону, ця квартира останнім не була прийнята.

При тому Городенківською міською радою не подано суду жодних доказів про те, що органом місцевого самоврядування вживалися заходи щодо визначення реальних збитків, які понесла ОСОБА_2 внаслідок пожежі, чи підлягає її квартира ремонту і необхідний для цього розмір витрат, а також доказів про те, що вживалися ефективні заходи з метою відшкодування шкоди ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що нівелювання права потерпілої особи внаслідок надзвичайної події на забезпечення житлом у разі наявності відповідних підстав з причини відсутності державних коштів на придбання житла не допустимо і суперечить Конституції України.

Виходячи із пункту 2 зазначеного рішення щодо доручення виконкому міської ради звернутися до обласного резервного фонду з проханням про виділення з державного бюджету України коштів на придбання за рахунок держави іншого житла з передачею його безоплатно у власність заявника ОСОБА_2 , суд вважає, що органом місцевого самоврядування фактично визнано, що квартира втратила ознаки житлового приміщення і не заперечується право позивача на забезпечення житлом.

Тому у Городенківської міської ради не було законних підстав відмовляти позивачці у прийняття у комунальну власність територіальної громади міста пошкодженої пожежею квартири.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та помилково вважав, що позивач добровільно не передала квартиру органу місцевого самоврядування.

Встановивши, що будинок, в якому розташована квартира позивачки, фактично непридатний для проживання внаслідок події надзвичайного характеру (пожежі) та врахувавши, що відповідач як орган місцевого самоврядування покликаний забезпечити реалізацію права позивачки на житло, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Бездіяльність та неналежне виконання своїх прямих обов`язків, передбачених законом відповідачем Городенківською міською радою, зокрема щодо приведення будинку (квартири) у стан, придатний для проживання, призвело до позбавлення сім`ї позивачки права на належне житло, гарантоване Конституцією України та Конвенцією з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб з передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Наявність недоліків у застосуванні судами способів захисту цивільних прав та інтересів спричинена неповним врегулюванням цього питання у законодавстві. Трапляються також випадки застосування судами іншого способу захисту, ніж той, який передбачений законом або договором.

Необхідно врахувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422, якою затверджено Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання, де визначено умови формування фондів житла для тимчасового проживання громадян, які вимушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують життю та здоров`ю особи або стану та безпеці відповідного житлового приміщення, а також порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.

З огляду на зміст вказаних положень реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі.

При цьому у законодавстві України відсутня не тільки процедура виплати означеного відшкодування (див. для порівняння mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2014 року у справі «Будченко проти України» (Budchenko v. Ukraine), заява № 38677/06, § 42), але й чіткі умови, необхідні для заявлення майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі «Петльований проти України» (Petlyovanyy v. Ukraine, заява № 54904/08).

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 86 і частини третьої статті 89 Кодексу цивільного захисту України постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 був затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання (далі - Порядок), який викладений у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 623.

Компенсація за втрачене житло передбачена Наказом державного комітету України з будівництва та архітектури № 174 від 27.09.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2005 року за № 1185/11465, «Про затвердження порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», відповідно до пункту 2.1. якого показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (далі - показники) щоквартально розраховуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури (далі - уповноважений орган) у першому місяці кварталу, виходячи зі структури безпосередніх витрат з будівництва об`єкта-представника, скоригованої відповідно до змін рівня цін на трудові та матеріально-технічні ресурси.

Наказом міністерства розвитку громад та територій України № 151 від 26.06.2020 року «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у Івано-Франківській обставлі станом на 01.07.2020 року становить 11653 гривень.

Таким чином, розмір компенсації, належної позивачу, розраховується шляхом множення вартості одного квадратного метра житла (з ПДВ) на площу її квартири, пошкодженої внаслідок пожежі: 11653 грн х 54,3 кв.м = 632 757,9 грн.

Із зазначеної суми слід відрахувати грошову допомогу , яку отримала ОСОБА_2 згідно розпорядження виконавчого комітету Годенківської міської ради № 205 від 26.12.2018 року в розмірі 10 000 грн, оскільки ці кошти виділялися за її заявою саме на відновлення житлової квартири (а.с.151,152, том 1).

Отже, грошова компенсація на придбання житла має складати 622 757,9 гривень.

При вирішенні питання здійснення механізму такої компенсації колегія суддів зазначає наступне.

Так, законом має бути визначено відповідний орган, який повинен бути відповідачем у справі за вимогами про стягнення збитків.

Якщо відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст. 43 Бюджетного кодексу України, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.

Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

У відповідності до п.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Належним відповідачем в даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. В даному випадку - Державна казначейська служба України.

Верховний Суд України у постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 зробив висновок про те, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі.

Боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, котрим зокрема є Державна казначейська служба України.

З урахуванням зазначеного вище висновку ВСУ відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади - Казначейство, яке здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Такі ж приписи містить положення про Державну казначейську службу України (ст. 3 п.п. 3), затверджене від 15 квітня 2015року № 215.

На підставі аналізу наведених нормативно-правових актів слід зробити висновок про те, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.

Зазначений спосіб є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Питання щодо звільнення від сплати податків позивача при придбанні житла може бути вирішено податковим агентом з урахуванням положень та вимог Податкового кодексу України .

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію матеріальної та моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію матеріальної та моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Щодо відшкодування шкоди позивачу за пошкоджене майно та моральної шкоди слід виходити з того, що позивачем не представлено суду доказів щодо розміру такої шкоди і ця шкода спричинена не з вини відповідачів по справі, тому позов в цій частині є необґрунтованим.

З огляду на зазначене, рішення суду підлягає скасуванню, а позов - задоволенню частково. Слід зобов`язати Городенківську міську раду Івано-Франківської області прийняти у свою власність пошкоджуну внаслідок надзвичайної події квартиру АДРЕСА_1 , а також частину земельної ділянки, якою для обслуговування будинку користувалася ОСОБА_2 .

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 622 757,9 (шістсот двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень дев`яносто копійок) компенсації за пошкоджене житло.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати Городенківську міську раду Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054292, адреса місцезнаходження вул. Шевченка, 77 м. Городенка Івано-Франківська область) прийняти у свою власність пошкоджену внаслідок надзвичайної події квартиру АДРЕСА_1 , а також частину земельної ділянки, якою для обслуговування будинку користувалася ОСОБА_2 .

Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна,6, ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_9 , 622 757,9 грн (шістсот двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень дев`яносто копійок) компенсації за пошкоджене житло.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В.Василишин

М.Д. Горейко

Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.