Постанова

Іменем України

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 149/1215/18

провадження № 61-6268св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного суду в складі суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М., Панасюка О. С., від 19 лютого 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області про скасування наказу про дисциплінарне стягнення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є директором КУ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області». 21 вересня 2017 року, з метою забезпечення медичного супроводу проведення спартакіади серед учнів школи, позивач, як директор школи видав наказ № 239, в якому передбачено медичним працівникам школи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно бути присутніми під час проведення змагань. Однак, медсестра школи ОСОБА_4 не погодилась з даним наказом та звернулася до суду з позовом до школи та директора школи (позивача) про визнання недійсним та скасування пункту 6 наказу та стягнення судових витрат.

У зв`язку з тим, що справа стосувалася медичного забезпечення проведення заходу школи, позивач звернувся до адвоката і 26 січня 2018 року було укладено договір про надання правової допомоги, в якому клієнтом зазначено КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту школи.

Адвокат підготувала усі відповідні документи, брала участь у судових засіданнях та поставила питання не лише про відмову у позові позивачу, а й у стягненні коштів на оплату адвокатських послуг.

05 лютого 2018 року ОСОБА_4 подала заяву начальнику управління освіти, в якій вказала, що позивач ОСОБА_1 від імені навчального закладу уклав угоду, в якій визначив суму оплати адвокатських послуг задля вирішення своїх особистих потреб та інтересів.

Наказом начальника управління освіти від 07 лютого 2017 року за № 29 призначено проведення службового розслідування.

19 лютого 2018 року комісією управління освіти Хмільницької міської ради складено акт про результати проведення службового розслідування, згідно якого комісія дійшла до висновку, що директором комунального навчального закладу ОСОБА_1 було перевищено службові повноваження, оскільки він не мав повноважень укладати договір із адвокатом від імені закладу.

Наказом начальника управління освіти Хмільницької міської ради Коведи Г. І. від 23 лютого 2018 року за № 66-вдс позивачу винесено догану за перевищення службових повноважень.

У зв`язку із тим, що право на укладання директором школи договорів передбачене Статутом школи позивач вважав даний наказ незаконним та просив суд його скасувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області в складі судді Войнаревич М. Г. від 29 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Судові витрати залишено за сторонами.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядником коштів КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» є управління освіти Хмільницької міської ради», тому ОСОБА_1 , як директор школи, був позбавлений права укладати договір про надання правової допомоги від іменні навчального закладу, в якому передбачено оплату правової допомоги. За таких обставин суд вважав наказ начальника управління освіти Хмільницької міської ради Коведи Г. І. від 23 лютого 2018 року за № 66-вдс про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності правомірним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області від 23 лютого 2018 року за №66-вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції. В Статуті школи безпосередньо зазначено про право керівника навчального закладу укладати угоди з фізичними та юридичними особами, а позивачем доведено перед судом, що договір про надання правової допомоги від 26 січня 2018 року між КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» та адвокатом відповідає нормам закону та положенням Статуту комунального закладу, що не спростовано відповідачем у справі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та підлягають задоволенню. Листом від 21 серпня 2018 року за № 01-29-03/2230 Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації вбачається, що до повноважень директора комунального закладу «Загальна школа I-III ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» ОСОБА_1 належать, у тому числі, повноваження на укладення договорів, що підтверджується ЦК України, Законом України «Про освіту», Статутом школи. Апеляційний суд указав, що не заслуговують на увагу доводи заперечення проти позову представника відповідача з огляду на те, що відповідно до пункту 1.4 Статуту шкоди заклад є юридичною особою, має самостійний баланс і рахунок в установі банку і суду не доведено, що договором про надання правової допомоги від 26 січня 2018 року визначено сплату гонорару саме з бюджетних коштів, розпорядником яких є управління освіти Хмільницької міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про задоволення позову. Головним розпорядником бюджетних коштів є управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області, яке веде бухгалтерський облік бюджетних призначень для всіх підпорядкованих шкіл для кожної школи складаються індивідуальні кошториси, що не враховано судом. У спірної школи не має самостійного балансу, тому в органах Державної казначейської служби України для управління освіти відкриті загальні рахунки для всіх шкіл. ОСОБА_1 , як директор школи, міг звернутися до юристконсульта Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області щодо захисту інтересів школи в суді.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

У серпні 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 26 січня 2018 року між КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» в особі директора ОСОБА_1 та адвокатом адвокатського об`єднання «Адвокатської Компанії «Якименко та партнери» Якименко-Шевчук Ю. О. укладено договір про надання правової допомоги та представлення інтересів у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» та директора ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу.

Наказом управління освіти Хмільницької міської ради № 29 від 07 лютого 2018 року, у зв`язку із заявою ОСОБА_4 , зобов`язано комісію провести службове розслідування щодо порушення директором ОСОБА_1 вимог чинного законодавства.

Відповідно до акту про результати проведення службового розслідування від 19 лютого 2018 року комісія рекомендувала начальнику управління світи Хмільницької міської ради притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за перевищення службових повноважень у вигляді догани у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 рекомендовано розірвати укладений від імені КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» договір з адвокатом.

Згідно наказу Управління освіти Хмільницької міської ради № 66-вдс від 23 лютого 2018 року за перевищення службових повноважень винесено догану ОСОБА_1 , директору КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області».

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України Управління освіти Хмільницької міської ради № 183-вдс від 07 травня 2018 року із ОСОБА_1 знято догану, яка оголошена наказом управління від 23 лютого 2018 року.

Апеляційним судом установлено, що відповідачем не доведено, що договором про надання правової допомоги від 26 січня 2018 року визначено сплату гонорару саме з бюджетних коштів, розпорядником яких є управління освіти Хмільницької міської ради.

Статутом КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» (надалі - Статут) надано право директору школи, як керівнику юридичної особи, укладати угоди з юридичними та фізичними особами.

Апеляційний суд зауважив, що зазначене підтверджується і листом від 21 серпня 2018 року за № 01-29-03/2230 Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, зі змісту якого до повноважень директора комунального закладу «Загальна школа I-III ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» ОСОБА_1, належать, у тому числі, повноваження на укладення договорів, що підтверджується Цивільним кодексом України (статті 80, 92), Законом України «Про освіту) (статті 22, 24, 26), Статутом комунального закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» (п.п. 1.4, 1.9, 1.11, 1.12, 1.15, 7.1, 7.3, 8.8)».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до ст. 147 Закону України «Про працію» за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судами установлено, що оспорене позивачем дисциплінарне стягнення було застосовано до останнього через те, що ОСОБА_1 , як директор школи, був позбавлений права укладати договір про надання правової допомоги від іменні навчального закладу, в якому передбачено оплату правової допомоги.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.9., 1.12., 1.15., 7.1. Статуту КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області»: заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку із зображенням малого державного герба України, штамп, ідентифікаційний номер; заклад самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України та власним статутом; навчальний заклад має право: бути власником і розпорядником рухомого та нерухомого майна згідно із законодавством України та власним статутом, отримувати кошти і матеріальні цінності в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб; залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку визначеному законодавством України; взаємовідносини навчального закладу з юридичними і фізичними особами визначаються угодами, що укладені між ними; керівництво закладом здійснює його директор.

Статутом КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» надано право директору школи, як керівнику юридичної особи, укладати угоди з юридичними та фізичними особами.

Згідно листа від 21 серпня 2018 року за № 01-29-03/2230 Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації до повноважень директора комунального закладу «Загальна школа I-III ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» ОСОБА_1 належать, зокрема, повноваження на укладення договорів, що підтверджується ЦК України, Законом України «Про освіту», Статутом комунального закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» (п.п. 1.4, 1.9, 1.11, 1.12, 1.15, 7.1, 7.3, 8.8)».

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

За загальним правилом, у випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог, які не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що Статутом КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 м. Хмільника Вінницької області» надано право директору школи, як керівнику юридичної особи, укладати угоди з юридичними та фізичними особами і останнім мав право на укладення від іменні навчального закладу спірного договору про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність накладення на позивача відповідного дисциплінарного стягнення та задоволення позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються змістом Статуту школи, листом Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації від 21 серпня 2018 року за № 01-29-03/2230, іншими матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Доводи касаційної скарги про те, що головним розпорядником бюджетних коштів є управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області, яке веде бухгалтерський облік бюджетних призначень для всіх підпорядкованих шкіл для кожної школи складаються індивідуальні кошториси і у спірної школи не має самостійного балансу не спростовують висновків апеляційного суду, який встановив та належно мотивував наявність у ОСОБА_1 , як директора школи, на укладення спірного договору та безпідставності накладення на позивача відповідного дисциплінарного стягнення.

Право директора школи на звернення до юристконсульта Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області щодо захисту інтересів школи в суді не заперечує передбаченого законом та Статутом школи права ОСОБА_1 на укладення спірного договору, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскарженому рішення, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано вимоги позивача.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління освіти Хмільницької міської ради Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

Є. В. Петров