Ухвала

Іменем України

27 жовтня2020 року

м. Київ

справа № 686/27710/19

провадження № 61-14696ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Карпенко С. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що слідчий слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області (далі - СВ Хмельницького ВП ГУ НП у Хмельницькій області) Волинчук О. В. за його заявою не вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), чим завдав йому моральну шкоду. Незаконне рішення слідчого викликало відчуття душевного болю, розчарування у правоохоронних органах, посилювало відчуття несправедливості та негативні емоції, що призвело до хронічного стресу. ОСОБА_1 змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Необхідність поновлення права змусила позивачавживати додаткових зусиль для йогозахисту в суді, що вимагало додаткових матеріальних витрат і часу. Майнову шкоду, яка, на думку заявника,складається з витрат на електроенергію, проїзд, папір і фарбу для картриджа принтера, він оцінив в 50 020,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 1 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 50 020,00 грн на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником не доведено заподіяння майнової та моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постановах Верховного Суду у справах №№ 686/20012/18, 607/8203/18, 554/49/18, 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), 638/17403/15-ц (провадження № 61-31477св18), 638/1892/16-ц (провадження № 61-41040св18), 638/12068/16-ц, 638/12259/16-ц, 641/2476/17, 607/14606/17, 461/4824/17, 646/1591/18, 750/6330/17, 464/3789/17, 638/12259/16-ц, 638/6944/16-ц, 450/1547/18, 450/3315/18, 818/607/17, 295/11/19, 686/2922/19. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що є два підходи до стягнення моральної та майнової шкоди, тому справа має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та зобов`язано начальника СВ Хмельницького ВП ГУ НП у Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 02 лютого 2017 року щодо неправомірних дій працівників ПФ «Діта» за фактом самовільного будівництва по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вважає свої права порушеними внаслідок допущеної слідчим СВ Хмельницького ВП ГУ НП у Хмельницькій областіВолинчуком О. В. бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР, у зв`язку з чим йому завдана майнова та моральна шкода.

Позивач надав до суду чотири квитки без дати на разовий проїзд в громадському транспорті вартістю по 5,00 грн кожен і фіскальний чек від 11 жовтня 2019 року на суму 18,00 грн за ксерокопіюваннядокументів.

Згіднозі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому встановленню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння (бездіяльності) її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, підставами для покладення обов`язку по відшкодуванню шкоди відповідно до вимог статті 1174 ЦК України є доведеність таких обставин у їх сукупності: наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між цими незаконним діями чи бездіяльністю та шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів настання негативних наслідків для нього у межах кримінального провадження, утруднення чи неможливості реалізації у межах кримінального провадження як особи, яка має відповідний процесуальний статус, прав, визначених кримінальним процесуальним законом, тощо.

ОСОБА_1 надав лише докази прийняття судового рішення за результатами розгляду його скарги на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДРвідомостей про кримінальне правопорушення. Проте, інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності не доведені. Не надано позивачем доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок невнесення слідчим відомостей до ЄРДР, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення.

Ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року про зобов`язання начальника СВ Хмельницького ВП ГУ НП у Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 02 лютого 2017 року лише підтверджує бездіяльність посадової особи органу досудового розслідування. Проте, саме по собі постановлення подібної ухвали не доводить спричинення моральної шкоди. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру.

Позивач отримав захист своїх прав за результатами судового розгляду його скарги на бездіяльність слідчого.

Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, зробленими у постановах від 17 січня 2020 року у справі № 638/11414/18 (провадження № 61-2685св19), від 04 березня 2020 року у справі 639/1803/18 (провадження № 61-18842св19), від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що витрати ОСОБА_1 , пов`язані з підготовкою позовної заяви, поданням її до суду, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, оскільки висновок в оскаржуваних судових рішеннях про недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди не суперечить правовим висновкам, викладеним у наведеній постанові щодо застосування норм матеріального права.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, Верховного Суду у справах №№ 686/20012/18, 607/8203/18, 554/49/18, 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), 638/17403/15-ц (провадження № 61-31477св18), 638/1892/16-ц (провадження № 61-41040св18), 638/12068/16-ц, 638/12259/16-ц, 641/2476/17, 607/14606/17, 461/4824/17, 646/1591/18, 750/6330/17, 464/3789/17, 638/12259/16-ц, 638/6944/16-ц, 450/1547/18, 450/3315/18, 818/607/17, 295/11/19, 686/2922/19 є необґрунтованими, оскільки обставини у зазначених справах не є тотожними обставинам у цій справі. Зокрема, у наведених справах позивачами доведено, відповідно судами встановлено факт заподіяння заявникам моральної шкоди внаслідок неправомірних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, тобто встановлено усі складові елементи правопорушення, сукупність яких згідно із законом є підставою для покладення обов`язку по відшкодуванню завданої моральної шкоди.

Проте, у цій справі судами попередніх інстанції, не встановлено факту заподіяння позивачу моральної шкоди, а тому зроблено висновок про те, що за встановленими фактичними обставинами сам факт невнесення слідчим відомостей до ЄРДР та наявність ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року, є не достатніми для застосування наслідків цивільно-правового характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 та наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника з їх змістом.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

С. О. Карпенко