Справа № 2-54-2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«23 »березня 2010р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Новосьолової Г.М..,
при секретарі Воблікової І.О., Іващенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Бірюковської селищної ради про визнання незаконним розподільчого акту, рішення виконкому Бірюковської селищної ради, свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтовування вимог пояснив, що він, ОСОБА_1, знаходився у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 про що зроблений актовий запис №26 від 05.07.1961року Бірюковською селищною радою. У шлюбі в 1962 році народилася дочка ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3
У період шлюбу він отримав від колгоспу „Батьківщина" землю для побудови будинку, що підтверджується довідкою про виділення земельної ділянки від 25.09.1961р. У період шлюбу він разом із жінкою ОСОБА_2 збудував житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, і 09.09.1968р. на ім'я ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право власності на зазначений будинок, не зважаючи на те, що цей будинок належав йому та ОСОБА_2 на праві спільної власності та кожному належало по 1/2 його частки.
09.04.1970р.позивач розлучився із ОСОБА_2 та з цього часу він не проживав у спірному будинку.
22.04.1976р. його колишня дружина ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і їй було присвоєно прізвище Нагиба, дітей від шлюбу у них не було. Як йому в подальшому стало відомо, ІНФОРМАЦІЯ_4. його колишня дружина ОСОБА_5 померла.
ОСОБА_5 до смерті проживала у АДРЕСА_2 Після її смерті відкрилася спадщина на належну ним половину цього будинку, спадкоємцями першої черги за законом є їхня донька.
Але під час вирішення долі у спадковому майні у червні 2008 року в суді йому було надано розподільчий Акт спільної власності від 11.02.1966 року.
Розподільчий акт спільної власності від 11.02.1966 року він вважає фальшивим, тому що акт він не підписував, майно та гроші не отримував, тому вважає, що такий акт не тягне за собою ніяких правих наслідків.
Також, як вбачається, із зазначеного акту від 11.02.1966р. він не є законним, тому що суперечить вимогам діючого на той час законодавства, оскільки на момент його складання сімейним або цивільно-процесуальним законодавством, який діяв на той час, не було передбачено норму про складання такого акту про добровільний розподіл майна подружжя. Одночасно в судовому засіданні сторонами у справі а також свідками підтверджено, що особи, які брали участі у розподілі, як поняті: ОСОБА_6, ОСОБА_7 депутат Бірюковської сільради ОСОБА_8 та секретар сільради померли.
В подальшому виконавчий комітет Бірюковської селищної ради на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Бірюковської селищної ради від 8 червня 1968 року за номером 13 видав його колишній дружині Свідоцтво про право особової власності на житловий будинок від 9 вересня 1968 року за номером № 263.
Голова Бірюковської селищної ради ОСОБА_9 на той час не працював головою та не мав юридичних підстав щодо підписання вказаного свідоцтва про право особової власності на житловий будинок від 9 вересня 1968 року за номером № 263.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади й місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у рамках повноважень і способом, передбаченими Конституцією й законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 328, 215, 217, 235-236 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /оспорюваний правочин/.
Позивач вважає, що до тепер не найшов свого підтвердження факт нотаріального посвідчення купівлі - продажу майна одним подружжям у другого, доказів того, що до нього звертались з пропозицією про укладення договору купівлі - продажу частки спільно нажитого майна (будинку за адресою АДРЕСА_3) також не існує.
Правочин, визнаний недійсним, вважається недійсним з моменту його укладення, тобто він вважає, що не має законних підстав вважати Акт від 11.02.1966р. дійсним та прийняте на підставі нього рішення виконавчого комітету Бірюковської селищної ради від 8 червня 1968 року за номером 13 та Свідоцтво про право особової власності на житловий будинок від 9 вересня 1968 року за номером № 263.
Позивач просить суд визнати незаконним розподільчий акт спільної власності від 11.02.1966року. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Бірюковської селищної ради від 8 червня 1968 року за номером 13. Визнати незаконним Свідоцтво про право особової власності на житловий будинок від 9 вересня 1968 року за номером № 263.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у позові, наполягає на його задоволенні. Позивач пояснив, що в 1961 році він уклав шлюб, а в 1968 році розірвав шлюб з ОСОБА_2. У нього є свідоцтво про розірвання шлюбу. У 1966 році ОСОБА_2 таємно від нього зробила акт про поділ їхнього майна. Під актом поставили печатку та штамп сільради. Цей акт він вважає фальшивим. Він з ОСОБА_2 мав рівні права на все майно згідно до Конституції. На гроші вони також мали рівні права. ОСОБА_3 визнала те, що ці гроші були у ОСОБА_2 в тайні від нього. Він вважає, що при розподілі майна спочатку узгоджують процес поділу майна по договореності або в суді. Згоди на поділ майна він не давав, та не давав доручення ділити це майно. Розподільчий акт був складений у присутності понятих, як вказано в акті. В акті не вказано, що між ними була згода на поділ майна. Цей акт був складений в одному примірнику та йому його не вручали. В червні 2008 року ОСОБА_3 вручила йому цей акт. Цими діями він був позбавлений права власності на частину цього майна. Виникає питання чи був поділ майна. Розподілу майна не було і це підтвердила у судовому засідання свідок ОСОБА_8 23.10.2008 року, яка пояснила, що їй ОСОБА_3 сказала, що вона поділила все, також ложки. ОСОБА_2 поділила майно без його відома, він вважає, що це не є поділ майна. В акті перелічено лише частину речей, які належали подружжю. В акті не вказано вугілля, не записані відра, посуд. В ньому перелічені речі, які залишаються за ним та за ОСОБА_2. Ці записи не означають право власності. В акті вказано, що ОСОБА_2 сплатила йому суму, але він не отримував право особистої власності на будинок. Він не міг його продати. В той час відчуження треба було оформляти нотаріально, так як діяв такий закон. Суму 926 карбованців йому вона не сплачувала, так як діяла брачна угода, це були їх сумісні гроші. Цей акт він не підписував. На акті не видно дати, тільки видно місяць «лютий». Написано: «секретар, підпис», прізвище невідоме. Цей акт не зареєстровано у селищній раді. Як би ОСОБА_2 прийшла з цим актом до сільради, то їй би розповіли, як правильно його скласти.
09.09.1968 року ОСОБА_2 зробила право власності згідно рішення Бірюковської сільради. Про сплату грошей вона не вказала. В процесі розгляду справи у суді 23.10.2008 року він просив суд розглядати справу без свідків, тільки згідно документів, але ОСОБА_3, його дочка, привела свідків. Тоді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10 казали, що ОСОБА_2 сплачувала ОСОБА_2 гроші за половину майна. Вона не могла сплачувати, так як у нього не було права власності на половину будинку. В 1961 році колгосп «Батьківщина» виділив йому землю на мешкання, про це є рішення правління колгоспу: протокол № 17 від 25.09.1961 року. 09.09.1968 року сільрада конфіскувала у нього цю землю. 09.09.1968 року сільрада видала свідоцтво про право власності на цю землю ОСОБА_2, таємно від нього, без його згоди. З цим він не згоден та просить визнати це свідоцтво недійсним.
Шлюб з ОСОБА_2А він розірвав 09.04.1970 року, та з того часу з нею проживав окремо. Питання про поділ майна ОСОБА_2 не ставила. В суд він не звертався про поділ майна. Всі ці роки він не ділив майно, тому що вони «такі люди». Він дав дозвіл жити ОСОБА_2 в будинку. Дочка з ним не розмовляє, виконує заповіт матері.
Позивач додатково пояснив, що він не був у селищній раді, не підписував розподільчий акт. Він раніше про цей акт не знав, ОСОБА_3 звернулась до суду та у 2008 р. йому цей акт вручили. Акт він не підписував, підпис не його.
Позивач просить суд визнати недійсним розподільчий акт, а також рішення виконкому Бірюковської сільради від 08.06.1968 року № 13, визнати незаконним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 10.08.1968 року № 263, відшкодувати на його користь всі матеріальні збитки по справі.
Представник відповідача – представник Бірюковської селищної ради ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що на розподільчому акті, про який розповів позивач є штамп, печатка та підписи. В ньому написано, що у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_2 він підписувався. ОСОБА_9 мав право підписувати дублікат свідоцтва про право власності. ОСОБА_9 нічого протиправного не зробив. Представник відповідача пояснила, що вона не може відповідати за тих людей, які склали цей акт. Їй не відомо, до якого часу позивач проживав з ОСОБА_2 сумісно у будинку. ОСОБА_9 надали для засвідчення дублікат свідоцтва, та він його засвідчив. Дублікати документів селищна рада не видає, тільки засвідчує. Їх видає МБТІ.
Представник третьої особи – представник БТІ у м. Свердловську ОСОБА_12 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що голова Бірюковської сільради ОСОБА_9 мав право завірити дублікат. Дублікат виданий обґрунтовано та законно.
Відповідно до інвентаризаційної справи АДРЕСА_4 зареєстрована на праві особистої власності за ОСОБА_13 згідно договору купівлі – продажу , засвідченого приватним нотаріусом від 09.07. 2009 року. В архівній справі є дублікат № 24 свідоцтва про право власності від 10.04.2008 року. Даний дублікат виданий згідно свідоцтва про право власності від 09.09.1968 року за номером 263. Вказане свідоцтво є також в архівній справі а.с. 40. свідоцтво № 263 видано головою виконавчого комітету, є печатка Бірюковської сільради та підпис. Прізвище не вказано. В БТІ має право звернутись власник або його представник. До них звернувся власник згідно даних документів єдиним власником є ОСОБА_5
Згідно до інструкції БТІ не витребують у клієнтів свідоцтво про шлюб. Первинна технічна інвентаризація вказаного будинку проводилась у 1966 році. А в 1968 році проводилась первинна реєстрація права власності. Раніше цей будинок не був ні за ким зареєстрований. При оформленні свідоцтва про право власності технік виходить на місто, де розташований житловий будинок та складає акт обстеження, в якому вказує адресу житлового будинку, прізвище забудівника та обстежувані об,єкти: житловий будинок, господарські будівлі.Згідно вказаного акту а.с.16 забудівником є ОСОБА_2 Також були свідки, а саме: ОСОБА_14, про що є відмітки в акті обстеження. Згідно даного акту, будинок збудований на земельній ділянці, виділеній колгоспом.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_10 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали АДРЕСА_3. Вони добудували цей будинок, та розірвали шлюб. Вони проживали у батьків в будинку АДРЕСА_2 Розірвали шлюб у 1963 році, точну дату вона не пам,ятає. ОСОБА_5 виїхала з села, та її не було у продовж 3- 4 років. Вона боялася ОСОБА_1. ОСОБА_1 залишився у їхньому будинку. Все, що йому було треба, він забрав собі. Все було законно поділено, при цьому були присутні депутат та сусіди, ОСОБА_1 були виплачені гроші. У ОСОБА_1 був той акт, про який він каже, він сам їм про це казав, а пізніше став відмовлятися, що в нього немає таких документів. Вона наполягає на тому, що в нього були ці документи. У продовж 40 років позивач прожив та нічого не вимагав, а після смерті ОСОБА_2 став вимагати. Вона не була присутня при розподілі майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_2, але чула від людей, що був такий акт, що ОСОБА_2 його підписував. Депутат, та свідки, які підписували акт, померли. Згідно рішення Свердловського суду у 2008 році право власності визнано за дочкою ОСОБА_1 – ОСОБА_5, а йому робити нічого, то він ходить та судиться.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він є голова Бірюковської селищної ради. Він підписував дублікат № 24 свідоцтва про право власності на житловий будинок. Документи готовить секретар та приносить йому на підпис, а він їх засвідчує. Дублікат має силу оригіналу. Свідоцтво про право власності він не видає.
Суд вислухавши сторони, пояснення свідків дослідивши матеріали цивільної справи, інвентаризаційної справи КП «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на будинок АДРЕСА_1 вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає керуватися нормами Кодексу про шлюб і сім’ю України у редакції 1969 року, так як правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України, тобто до 01.01.2004р. У відповідності зі ст.22 КпШС України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожний із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Позивачем ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовом про розподіл спільного сумісного майна подружжя, який встановлений ст.29 ч.3 КпШС України, тому у задоволенні його позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно копії паспорту на а.с. 6 на ім.,я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,він прописаний за адресою: АДРЕСА_1
Із свідоцтва про розірвання шлюбу на а.с. 21 вбачається, що шлюб між чоловіком ОСОБА_1 і дружиною ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 45 від 1970 року квітня місяця 09 числа.
Із копії розподільчого акту на а.с.7 вбачається, що він складений 11.02.1966 року у присутності депутата Бірюковської сільради ОСОБА_8, та понятих: ОСОБА_6ОСОБА_15 у присутності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на сумісне придбане майно та домобудівлю.
В акті вказано, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розподілено сумісно придбане майно, і вказано які саме речі залишились ОСОБА_1, які залишились ОСОБА_2, також різницю у вартості сумісно придбаного майна, у тому числі і будинку, ОСОБА_2 виплачує ОСОБА_1 у сумі 926 рублів. У зазначеному акті також вказано, що гроші у сумі 926 рублів отримав ОСОБА_1 від ОСОБА_2, в розподільчому акті є підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідків, які приймали участь при проведенні розподілу, справжність підписів осіб - учасників посвідчена печаткою Бірюковської селищної ради та підписом секретаря сільради.
При дослідженні розподільчого акту встановлено, що він належним чином посвідчений відповідними посадовими особами Бірюковської селищної ради та завірений відповідними печатками. Саме такі підписи і печатки містяться у правовстановлюючих документах на спірний житловий будинок, які знаходяться в інвентаризаційній справі КП «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 40), яка досліджена у судовому засіданні. Та зазначені документи підтверджують право власності ОСОБА_2 на житловий будинок №АДРЕСА_3 с. Бірюкове м. Свердловська.
Суд вважає неспроможним свідчення позивача ОСОБА_1, що він не підписував вказаний розподільчий акт, так як підпис, який міститься у зазначеному акті, не відрізняється від підпису, який є у паспорті на ім’я ОСОБА_1, у доповненнях до позову (а.с.5,6, 9). Також той факт, що розподіл майна між подружжям ОСОБА_1 у 1966 році був проведений і що ОСОБА_2 виплатила ОСОБА_1 гроші за його частку будинку, у судовому засіданні підтвердила представник третьої особи ОСОБА_10 ОСОБА_1 було роз’яснено судом його право заявляти клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, але від проведення експертизи він відмовився. Судом також роз’яснено ОСОБА_1, що рішення по справі буде постановлено на підставі тих доказів, які надані сторонами і досліджувалися у судовому засіданні.
Відповідно до відповіді Державного архіву Луганської області від 02.06.2009 року № Р-1744а, в документах Бірюковської селищної ради рішення № 263 від 09.09.1968 року немає ( а.с.16).
Відповідно до відповіді Державного архіву Луганської області від 02.06.2009 року № Р-1744, рішенням виконавчого комітету Бірюковської селищної ради депутатів трудящих(протокол № 13 від 08.06.1968 року) затверджено право власності на будівлі громадянам у кількості 87 господарств. Список не надано(а.с.18).
Згідно копії архівної виписки виконавчого комітету Свердловської міської ради від 31.03.2008 року № 41 на а. с. 22 вбачається, що на засіданні правління колгоспу «Родина» Бірюковської сільради, яке відбувалося 25.09.1961 р. , що ОСОБА_1 зачислено 0,04 га землі.
Згідно відповіді архівного відділу Свердловської міської ради Луганської області від 11.02.2010 року № 50, надіслати копію рішення Бірюковської селищної ради (протокол № 13 від 08.06.1968 року) не має можливості у зв,язку з тим, що архівні документи Бірюковської селищної ради по 1977 рік включно згідно з правилами роботи передано на подальше зберігання до Державного архіву Луганської області. (а.с.49).
Із посадової інструкції секретаря виконавчого комітету на а.с.42-43 вбачається, що вона зобов,язана вести прийом громадян по особистим питанням,провидить видачу довідок, веде статистичну роботу.
З копії рішення Бірюковської селищної ради м. Свердловська Луганської області № 113/2 від 19.11.2008 року вбачається, що голова сільради виконує свої повноваження згідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими Законами.
Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на цілий житловий будинок №АДРЕСА_3 сел. Бірюково м .Свердловська за №263 від 09.09.1968р. було видане виконавчим комітетом Бірюковської селищної ради на ім’я ОСОБА_2 (а.с.8). Це свідоцтво після його видачі до моменту смерті власника будинку та до слухання справи у суді щодо отримання спадкового майна ОСОБА_1 не оспорювалося. Також, як встановлено у судовому засіданні рішення виконкому рішення виконкому Бірюковської селищної ради від 08.06.1968 року за № 13 видано було на законних підставах.
Суд також вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 щодо визнання зазначеного акту від 11.02.1966р. незаконним, оскільки на момент його складання сімейним або цивільно-процесуальним законодавством, який діяв на той час, не було передбаченим заборону щодо складання такого акту про добровільний розподіл майна подружжя. Одночасно в судовому засіданні сторонами у справі а також свідками підтверджено, що особи, які брали участі у розподілі, як поняті: ОСОБА_6, ОСОБА_11 , депутат Бірюковської сільради ОСОБА_8 та секретар сільради на момент слухання справи у суді померлі.
Як встановлено у судовому засіданні дійсно позивач ОСОБА_1 з 1961 року по 09.04.1970р. знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (ОСОБА_1) і ними було спільно нажите майно під час шлюбу, яке було 11.02.1966р. між ними розділено, про що свідчить розподільчий акт від 11.02.1966р., а за належну позивачу ОСОБА_1 1/2 частку в будинку була сплачена ОСОБА_2 грошова компенсація у розмірі 926 рублів і за нею згідно свідоцтва про право власності на житло за №263 від 09.09.1968 року (а.с.21) було визнано право приватної власності на цілий будинок АДРЕСА_1
Суд також не находить підстав для визнання розподільчого акту від 11.02.1966р. незаконним, так як цей акт був посвідчений секретарем Бірюковської селищної ради, що є печатка, він складений у присутності понятих, також в цьому акті є підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та позивач на протязі 40 років не пред’являв ніяких вимог у разі незгоди з розподільчим актом.
Керуючись ст.ст.10-15,212-215,223,294 ЦПК України, на підставі ст.ст.22,29 КпШС України, суд,-
в и р і ш и в:
У позові ОСОБА_1 до виконкому Бірюковської селищної ради про визнання незаконним розподільчого акту спільної власності від 11.02.1966 року, рішення виконкому Бірюковської селищної ради від 08.06.1968 року за № 13, свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 09.09.1968 року № 263, відмовити за необґрунтованістю.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23.03.2010р.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подається сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції до Апеляційного суду Луганської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий: