Справа № 2-1041/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2010 року Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:
головуючого – судді Кіпчарського М.О.,
при секретарі Подусівській Л.В.,
за участю : представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа на стороні відповідача – ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 01.07.2009р. звернулася в суд з даним позовом та просить визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням – квартирою №7, у зв»язку з відсутністю в ній без поважних причин понад 6-ть місяців, шляхом зняття з реєстрації.В обґрунтування позовних вимог зазначила, що являється власником 2/4 частин квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстрована, але не проживає з 1996 року відповідач ОСОБА_4, якій на праві власності належить ј частини вказаної квартири, яка переїхала проживати у м.Львів, і не має намірів повертатися. Витрати по утриманню квартири вона несе одна, хоча відповідач як співвласник зобов»язана утримувати належне їй майно – ј частини квартири. З цих підстав просить задовольнити позов.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснили, що позивач в спірній квартирі проживає постійно, разом з нею, з часу народження проживала також відповідач ОСОБА_4 та її син, внук позивачки, ОСОБА_5 У 1994 році вони приватизували квартиру №7 і на даний час втрьох являються співвласниками квартири. Але всі витрати по утриманню квартири позивач несе одна, так як ОСОБА_4 не проживає в даній квартирі, але залишається зареєстрованою, і даний факт створює позивачу перешкоди в отриманні субсидії по сплаті комунальних послуг. На даний час в квартирі №7 разом з позивачкою проживає син відповідачки ОСОБА_5, якому ОСОБА_3 хоче заповісти свою частку в квартирі, але в чому, на її думку , перешкоджає ОСОБА_4 Вважають, що оскільки ОСОБА_4 не проживає в квартирі №7 понад 6 місяців, така у відповідності зі ст.405 ЦК України, ст.ст.71,72 ЖК України, втратила право на користування квартирою №7.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 заявлений позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_4 у 1994 році шляхом приватизації набула право власності на ј частину квартири, і з того часу являється співвласником спірної квартири №7. В даній квартирі проживає постійно син відповідачки, а сама вона на даний час в ній не проживає, так як працює в іншому населеному пункті. Витрати по утриманню квартири ОСОБА_4 несе спільно з позивачкою, а у 2009р. за власні кошти провела заміну одного вікна в квартирі. Так як квартира №7 належить на праві спільної часткової власності позивачці, відповідачці та її сину, до заявлених позовних вимог не можуть застосовуватись правила ст. 405 ЦК України та ст.ст.71,72 ЖК України. Вважають, що з наведених позивачем підстав та поводів жодним нормативно-правовим актом не передбачено позбавлення власника права користування належним йому майном, а тому заявлений позов вважають безпідставним.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що разом зі своєю мамою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 являється співвласником спірної квартири №7 , в якій зареєстрований та проживає постійно. В даній квартирі також проживає його мати ОСОБА_4, яка на даний час працює в іншому населеному пункті і там проживає, але залишається зареєстрованою в їхній квартирі та інколи приїжджає до нього. Квартиру №7 вони утримують спільно з ОСОБА_3, так як мати постійно передає
2.
йому для цього гроші, які він віддає ОСОБА_3 Крім того, за кошти його матері він у 2009 році провів замін одного вікна в квартирі.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що являється братом відповідачки, буває інколи в спірній квартирі №7, останній раз в якій був разом з сестрою в грудні 2009 року та неодноразово бачив, як сестра давала сину гроші для їх передачі ОСОБА_3 на оплату комунальних послуг. Підтвердив, що за кошти ОСОБА_4 в квартирі поміняне вікно, і що боргів по оплаті комунальних послуг за квартиру №7 немає.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав , що позивачка – це його мати, яка разом зі своєю внучкою ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_8 являється співвласником квартири №7. В даній квартирі ОСОБА_4 проживала постійно з народження, але останні роки в ній не проживає. Йому відомо, що між його мамою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існують неприязні відносини із-за того, що ОСОБА_4 не оплачує комунальні послуги за квартиру та не хоче з неї виписатися. Також підтвердив, що у 2009р. за кошти відповідачки ОСОБА_4 в квартирі була проведена заміна одного вікна.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що часто буває в спірній квартирі №7, в якій в даний час проживають ОСОБА_3 та син відповідачки ОСОБА_7. Відповідачка ОСОБА_4 в даній квартирі в останні роки не проживає, але залишається в ній зареєстрованою. Витрати по утриманню квартири несе одна ОСОБА_3 , із-за чого між нею та ОСОБА_4 виник конфлікт.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, третю особу, свідків, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить з 1994 р. позивачу ОСОБА_3, відповідачу ОСОБА_4 та 3-й особа ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. Даний факт сторонами не оспорюється.
Згідно довідки виконкому Бібрської міської ради та будинкової книги, в спірній квартирі №7 є зареєстрованими: ОСОБА_3 – з 1976 р.; ОСОБА_4- з 1990 р.; ОСОБА_5- з 1993 р.
Наданим суду Трудовим договором, укладеним 01.10.2007р.між ФО-СПД ОСОБА_10 та ОСОБА_4, остання прийнята на роботу продавцем магазину у м.Львові. Даний договір зареєстрований в Шевченківському РЦЗ м.Львова.
Згідно копії листка непрацездатності, відповідач ОСОБА_4 16.11.2009р. зверталася з приводу захворювання в Перемишлянську районну лікарню - за місцем своєї реєстрації.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном, і що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтями 319,321 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним і що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивач просить суд на підставі ст.405 ЦК України та ст.ст. 71.72 ЖК України визнати відповідачку ОСОБА_4 . такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою №7, у зв»язку з відсутністю в ній без поважних причин понад 6 місяців. Суд вважає, що зазначені позивачем норми закону не можуть бути застосовані до заявлених спірних правовідносин, так як такими регулюються правовідносини між власником житла та його членами сім»ї, та між власником житла та наймачем.
З підстав, вище зазначених, суд вважає, що відповідач ОСОБА_4, набувши у 1994 році в процесі приватизації право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1, будучи зареєстрованою за даною адресою, та являючись разом з позивачкою співвласником спірної квартири №7, не може бути визнана такою, що втратила право користування даною квартири по причині не проживання в ній понад 6-ть місяців, та знята з реєстрації за даною адресою.
А тому заявлений позов являється безпідставним та не підлягає до задоволення.
3.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст.317,319, 321,358 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209,212-215,218, 292-295 ЦПК України, суд , -
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття такої з реєстрації - відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, визначеному ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Кіпчарський М.О.