Справа № 2-188/2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді – Новосьолової Г.М.,
при секретарі – Іващенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СП «Інтерсплав» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до СП «Інтерсплав» про стягнення середньомісячного заробітку за несвоєчасний розрахунок, та в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що вона працювала в СП «Інтерсплав» на посаді сортировщика – збірника плавильного цеху, звільнилась за ст. 40 п.1 КЗпП України за скороченням штату працівників, згідно наказу №62-к від 22.06.2009 року. Їй була нарахована заробітна плата за червень 2009 року та середній заробіток відповідно до ст. 44 КЗпП України, загальна сума заборгованості складає: 2308,54 грн.., яка їй була сплачена 01.09.2009 року. Розрахунок не був проведений належним чином, як того вимагає ст.116 КЗпП України. Її середній заробіток складав 1822,33 грн. : 22 (кількість робочих днів в місяць) = 82 грн. 83 коп. - середньоденна заробітна плата. Розрахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок:
червень 2009 року - 7 робочих днів х 82,83грн. = 579,839 грн.;
липень 2009 року - 23 робочих днів х 82,83 грн. =1905,16 грн.;
серпень 2009 року - 21 робочих днів х 82,83 грн. = 1739,43 грн.;
4224, 42 грн. - загальна сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок. У зв’язку з чим позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача - СП «Інтерсплав» на її користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок в сумі – 4224,24 грн. Усі судові витрати покласти на відповідача.
А також позивачка надала суду доповнення до позовної заяви, де уточнює позовні вимоги та в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що вона працювала в СП «Інтерсплав», звільнилась за ст. 40 п.1 КЗпП України за скороченням штату працівників, згідно наказу № 62-к від 22.06.2009 року. Їй була нарахована заробітна плата за червень 2009 року та середній заробіток відповідно до ст. 44 КЗпП України, яка їй була сплачена 31.08.2009 року. Її середній заробіток складає: лютий 2009 р. – 21 робочих днів –1299,91 грн.; березень 2009 р. – 21 робочих днів – 3124 грн.;
1299, 91 грн. + 1324 : 42(кількість робочих днів) =62,47 грн. – середньоденна заробітна плата.
Розрахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок:
червень 2009 року - 6 робочих днів х 62,47 грн. = 374,84 грн.;
липень 2009 року - 20 робочих днів х 62,47 грн. =1249,48 грн.;
серпень 2009 року - 19 робочих днів х 62,47 грн. = 1187 грн.
Загальна сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок складає 2811,32 грн. У зв’язку з чим позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з СП «Інтерсплав» на її користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок в сумі -2811,32 грн. Усі судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги просить їх задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та уточнені позовні вимоги наполягав на їх задоволенні та пояснив суду, що згідно з п. 20 постанови №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей час не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець н6е доведе відсутності в цього своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У судовому засіданні представник відповідача – Рибальченко О.В. позовні вимоги не визнала та надала суду письмові заперечення, та пояснила, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Спільному підприємстві з іспанським інвестором «Інтерсплав» на посаді сортировщика - збірника плавильного цеху. Відповідно до наказу № 62 -к від 22.06.2009 року вона була звільнена зі Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» за скороченням чисельності і штату до п. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення – 22 червня 2009 року підприємство з об’єктивних, незалежних від нього причин, не виплатило ОСОБА_1 суми, що їй належали, а саме: заробітну плату за квітень 2009 року; травень 2009 року , червень 2009 року; допомога при звільненні, індексація, всього на загальну суму 5258, 54 грн.
Заборгованість по заробітній платі підприємство погашало частково у період з 30.06.2009 року по 31.08.2009 рік.
Таким чином, підприємство погашає заборгованість із заробітної плати негайно, після надходження на його рахунок грошових коштів – бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Отже, виникнення заборгованості по заробітній платі було обумовлено відсутністю у підприємства обігових коштів, що вилучені у підприємства у бюджетну заборгованість з податку на додану вартість внаслідок порушення з боку податкової служби Конституції України, законів України, зокрема п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про ПДВ». Така ситуація виникла при наявності на 19.06.2009 року обігових коштів у розмірі 13 833 623,92 грн., які вилучені у підприємства у вигляді сум податку на додану вартість і протиправно утримуються і не відшкодовані підприємству з Державного бюджету України в порушення припису п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». У зв’язку з неможливістю подальшого ведення виробничої та господарської діяльності внаслідок повного вилучення обігових коштів підприємства у бюджетну заборгованість з податку на додану вартість з вини податкових органів, відмовою банків у наданні підприємству кредитів, скорочення попиту на алюмінієві сплави, з відсутністю ринку сировини, підприємство вимушено було у червні 2009 року звільнити робітників за скороченням чисельності і штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, з огляду на викладене, підприємством прийняті всі передбачені чинним законодавством України заходи з приводу захисту своїх законних прав та інтересів робітників, що виключає вину підприємства у затримці розрахунку при звільненні, отже не має підстав для відповідальності підприємства у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, а саме юридичного факту – вини підприємства. Тому вона вважає, що вини підприємства в затримці виплати заробітної плати не має. У зв’язку з чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Суд заслухавши позивача,представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.ст. 3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за наказом № 62 – к від 22.06.2009 року була звільнена з СП «Інтерсплав» за ст. 40 ч. 1 КЗпП України (скорочення штату робітників) (а.с. 5).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як свідчить довідка № 1198, видана 14 жовтня 2009 року СП «Інтерсплав»,ОСОБА_1 не були виплачені всі належні їй суми від підприємства в день звільнення, тобто – 22.06.2009 року. Усі належні їй суми були виплачені ОСОБА_1 частково у період з 30.06.2009 р. по 31.08.2009 р. у загальній сумі –5258,54 грн.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.
Суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача щодо відсутності вини роботодавця у затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та вважає даний факт не доведеним, оскільки представником відповідача не надано належних доказів щодо відсутності обігових коштів на розрахунковому рахунку у СП «Інтерсплав», у зв’язку з вилученням їх у бюджетну заборгованість з податку на додану вартість саме з вини податкових органів, а сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.
Таким чином, суд вбачає наявність вини роботодавця – СП «Інтерсплав» у затриманні виплати всіх сум, що належали ОСОБА_1 від підприємства, у зв’язку з чим приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку з відповідача на користь позивача за несвоєчасний розрахунок.
При обчисленні середнього заробітку суд виходить з вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, відповідно до якого збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
На вимогу п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що середній заробіток ОСОБА_1 складає:
лютий 2009 р. – 21 робочих днів – 1299,91 грн;
березень 2009 р. – 21 робочих днів – 1324 грн;
1299,91 + 1324=2623, 91 : 42(кількість робочих днів) = 62,47 грн. – середньоденна заробітна плата.
Розрахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок:
червень 2009 року - 6 робочих днів х 62,47 грн. = 374,84 грн.;
липень 2009 року - 20 робочих днів х 62,47 грн. =1249,48 грн.;
серпень 2009 року - 19 робочих днів х 62,47 грн. = 1187 грн.
Загальна сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок складає 2811,32 грн.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача – СП «Інтерсплав» на користь позивачки середній заробіток за несвоєчасний розрахунок в сумі –2811,32 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
У зв’язку з чим суд також вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі - 51 грн. 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у сумі - 120 грн. 00 коп.
На підставі ст. 116, 117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до СП «Інтерсплав» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок задовольнити.
Стягнути з СП «Інтерсплав», р/р 26002001310443 ЗАТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528, на користь ОСОБА_1,, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток на несвоєчасний розрахунок в сумі – 2811,32 грн.(дві тисячі вісімсот одинадцять грн.32 коп.).
Стягнути з СП «Інтерсплав», р/р 26002001310443 ЗАТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528, судовий збір на користь держави в розмірі – 51 грн. 00 коп.
Стягнути з СП «Інтерсплав», р/р 26002001310443 ЗАТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528, витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді для перерахування до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах», одержувач: УДК м. Свердловська МФО 804013, р/р 31212259700072, код 24048566 Банк УДК в Луганської області в сумі – 120 гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: