Справа № 466/3711/20                                Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/1879/20                        Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 40

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       03 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

                        секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника позивача Качмара І.О., представника правонаступника відповідача Цьвок Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року в складі судді Єзерського Р.Б. у справі за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», з участю третьої особи Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кулиняка Ігоря Ярославовича, про визнання іпотечного договору припиненим та зняття заборони відчуження нерухомого майна,-

встановила:

У травні 2020 року адвокат Качмар І.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», з участю третьої особи – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кулиняка І.Я., про визнання іпотечного договору припиненим та зняття заборони відчуження нерухомого майна.

26.05.2020 адвокат Качмар І.О. подав заяву про забезпечення вищевказаного позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16393821 та земельну ділянку площею 0,0479 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610166300:02:002:0018, а також заборонити будь яким особам вчиняти будь які дії відносно вказаної земельної ділянки.

Заяву обгрунтовував тим, що 15.12.2006 між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір про надання кредиту № 143/06сп від 15.12.2006 терміном до 15.12.2026.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладені договори поруки №143/06 від 15.12.2006 та №143/06/1 від 15.12.2006.

Крім цього, у забезпечення виконання зобов`язань 15.12.2006 між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі» Банк» укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я., зареєстрований в реєстрі за №5521.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.08.2012 затверджено мирову угоду у справі № 2-3170/2011 за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Тиверія» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 143/06сп від 15.12.2006.

Умовами цієї мирової угоди визначено, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (зі змінами та доповненнями до нього) на день укладення даної мирової угоди становить 582110 грн., 84 коп. Сторони домовилися, що відповідачі зобов`язуються до 30 червня 2015 року виконати умови даної угоди.

Ухвала про затвердження умов мирової угоди набрала законної сили 05.09.2012.

Таким чином, договір про надання кредиту №143/06сп від 15.12.2006 та іпотечний договір від 15.12.2006, зареєстрований в реєстрі за № 5521 були замінені іншим правочином – мировою угодою у справі № 2-3170/2011 за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Тиверія» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 143/06сп від 15.12.2006. Разом з тим мировою угодою у справі № 2-3170/2011 встановлено строк договірних зобов`язань за кредитним договором та іпотечним договором від 15.12.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 5521 – 30 червня 2015 року.

Свої зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.08.2012 у справі №2-3170/2011, ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, проте з незрозумілих причин іпотечний договір від 15.12.2006 не припинений.

Заборона на відчуження нерухомого майна, що перебувало в іпотеці, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16393821 та земельну ділянку площею 0,0479 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610166300:02:002:0018 не знята, вказане майно не виключене з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про обтяження цього майна не скасований.

З березня 2020 року ОСОБА_1 почали телефонувати невідомі особи, які називали себе працівниками Колекторської компанії «Вердикт» та вимагали повернення неіснуючого боргу.

19 квітня 2020 року на адресу ОСОБА_1 надійшла вимога ТзОВ «Вердикт Капітал» від 15.05.2020 № 05/20-1825 про усунення порушень основного зобов`язання, за якою останнє вимагає погашення надуманої заборгованості у розмірі понад 5000000 грн. Крім цього, ТзОВ «Вердикт Капітал» вказує, що у разі непогашення заборгованості та невиконання їх вимоги ТзОВ «Вердикт Капітал» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки та переєструвати вказане майно на себе чи відчужити його. Дані дії вважає незаконними та протиправними.

Відповідач після припинення іпотечного договору та затвердження мирової угоди з серпня 2012 року не мав жодних претензій до ОСОБА_1 , зокрема, щодо того, що в нього є якийсь борг, за примусовим виконанням вказаної мирової угоди не звертався. Відповідач іпотеку не припинив, довідку про припинення іпотеки та погашення заборгованості не видав та не вжив заходів щодо припинення іпотеки, чим було порушено право власності позивача по справі щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

На думку заявника, описані вище незаконні дії ТзОВ «Вердикт Капітал» спрямовані на протиправне заволодіння майном ОСОБА_1 та створення умов, спрямованих на подальше унеможливлення повернення вказаного майна та створюють реальну загрозу чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, відтак просив заяву задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року заяву адвоката Качмара Івана Остаповича, який представляє інтереси ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом адвоката Качмара Івана Остаповича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», з участю третьої особи – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кулиняка Ігоря Ярославовича про визнання іпотечного договору припиненим та зняття заборони відчуження нерухомого майна – задоволено повністю.

Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16393821 та земельну ділянку площею 0,0479 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610166300:02:002:0018 та заборонено будь яким особам вчиняти будь які дії відносно вказаної земельної ділянки.

Ухвалу суду оскаржив ТзОВ «Вердикт Капітал», вважає необгрунтованою, такою, що не відповідає нормам закону, тому підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі зазначає, що предметом спору є вимога немайнового характеру, а саме визнання іпотечного договору припиненим та зняття заборони відчуження нерухомого майна, відтак вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не підлягає задоволенню.

Покликається на те, що 28.11.2019 між ПАТ «Весукраїнський Акціонерний Банк» та ТзОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором, який був укладений між банком та ОСОБА_1 , цього ж дня укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Тобто, до ТзОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором та забезпечення його виконання – право іпотеки відносно вказаного об`єкту.

Покликаючись на положення договору про відступлення прав вимоги, додаток до такого та рішення Галицького районного суду м. Львова зазначає, що наявність заборгованості ОСОБА_1 є підтверджена, а мирова угода, на яку він покликається, не виконана, борг сплачено частково.

Стверджує, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову суд першої інстанції позбавив нового кредитора можливості пред`явити мирову угоду для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Таким чином, новий кредитор позбавлений права на позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі.

Вважає, що суд необгрунтував підстави, за якими невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, крім цього ОСОБА_1 не надав до суду жодного доказу на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором № 143/06cn від 15.12.2006.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника правонаступника відповідача ОСОБА_4 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника позивача ОСОБА_2 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що оскільки між сторонами дійсно виник спір про право, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Також позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п. 2 частини першої статті 150 ЦПК України ).

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Так, з матеріалів справи встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», з участю третьої особи – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кулиняка Ігоря Ярославовича, про визнання іпотечного договору припиненим та зняття заборони відчуження нерухомого майна.

З наведеного слідує, що позовні вимоги мають немайновий характер, оскільки не підлягають вартісній оцінці.

Як стверджує позивач, кредитний договір № 143/06сп від 15.12.2006, який укладений між ним та ПАТ «ВіЕйБі» Банк» був забезпечений договорами поруки №143/06 від 15.12.2006 та №143/06/1 від 15.12.2006, а також іпотечним договором від 15.12.2006 № 5521.

Позивач зазначає, що мирову угоду, яка затверджена ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.08.2012 у справі №2-3170/2011 за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Тиверія» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 143/06сп від 15.12.2006, ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, однак з незрозумілих для нього причин іпотечний договір від 15.12.2006 не припинений, заборона на відчуження нерухомого майна, що перебувало в іпотеці, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0479 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610166300:02:002:0018 не знята, майно не виключене з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про обтяження цього майна не скасований.

19 квітня 2020 року позивач отримав вимогу ТзОВ «Вердикт Капітал» від 15.04.2020 №05/20-1825 про усунення порушень основного зобов`язання, у якій останнє вказує, що у разі непогашення заборгованості та невиконання вимоги ТзОВ «Вердикт капітал» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки та переєструвати вказане майно на себе чи відчужити його.

17.06.2020 ТзОВ «Вердикт Капітал» подало клопотання про залучення його до участі у даній справі як правонаступника прав та обов`язків  ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», пославшись на договір про відступлення прав вимоги № 212009 від 28.11.2019, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТзОВ «Вердикт Капітал».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2020 року до участі у даній справі залучено ТзОВ «Вердикт Капітал», як правонаступника прав та обов`язків ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Поряд з цим, колегія суддів виходить з того, що предметом спору є фактично нерухоме майно, яке було передане в іпотеку, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, власне на це майно, як вбачається з доводів апеляційної скарги, має намір звернути стягнення ТзОВ «Вердикт Капітал».

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом немайнового характеру, судом повинна враховуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.

Таким чином, враховуючи, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, обраний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь яких дій щодо об`єктів, які є в іпотеці, стосується предмету спору, є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами та може забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивача, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.        

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вразі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду першої інстанції з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Як зазначено вище, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТзОВ «Вердикт Капітал» стосовно наявності, на думку апелянта, права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення непогашеної заборгованості, невиконання ним мирової угоди, яка затверджена ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.08.2012, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі не входять у предмет доказування під час розгляду питання про забезпечення позову.

При цьому, частина з них будуть перевірені при розгляді справи судом по суті позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним трактуванням апелянтом норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її задоволення немає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 03 листопада 2020 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді:        Р.П. Цяцяк

       Н.О. Шеремета