УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 р.Справа № 520/12930/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. ,  Кононенко З.О. ,

в порядку письмового провадження, розглянувши питання про виправлення описки в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 року по справі № 520/12930/19 за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення  Харківського окружного адміністративного суду від       13.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.03.20 року по справі      №      520/12930/19

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість"  

до                Головного управління Держпраці у Харківській області                           

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2020 року рішенням  Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

16.09.2020 року постановою Другого апеляційного адміністратвиного суду апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року по справі № 520/12930/19 залишено без змін.

Проте, при виготовленні повного тексту  постанови Другого апеляційного адміністратвиного суду від  16.09.2020 року помилково зазначені абзаци з 1 по 67  мотивувальної частини внаслідок технічної помилки.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає за можливе виправити допущену описку, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, при виготовленні повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 року  допущено описку в абзацах з 1 по 67 мотивувальної частини. Так, помилково зазначено:

"Позивач, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , в якій просить зобов`язати відповідача знести самочинно збудовані будівлі, а саме: тамбур площею 1,1 кв.м., позначений в технічному паспорті від 22.03.2012, розробленого КП «Сумське МБТІ», справа  43818, під літерою «а4» та прибудову, позначеною літерою «а3» в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що  на підставі звернення ОСОБА_2 , було проведено перевірку будівництва, яке проводив відповідач. За наслідками вказаної перевірки було встановлено, що відповідач здійснив самочинне будівництво, у зв`язку з чим позивачем був винесений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. У подальшому, за наслідками перевірки було встановлено, що відповідач не виконав вказаний припис, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

04 березня 2020 року рішенням  Сумського окружного адміністративного суду позовні вимоги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовану будівлю, а саме: тамбур, позначений в технічному паспорті від 22.03.2012, розробленого КП «Сумське МБТІ», справа  43818, під літерою «а4» в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач  просить скасувати рішення суду першої інстанції  в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині задоволення позову норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що  за результатами технічного обстеження об`єкта: прибудова під літерою «а3», тамбур під літерою «а4» в АДРЕСА_1 не суперечить будівельним нормам. Також, зазначив, що експертом було встановлено правомірність збудованих споруд, а невідповідність відстані між конструкціями суміжних земельних ділянок не порушує ні чиїх прав, оскільки на будівництво було надано дозвіл власником суміжної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Посилаючись на викладені доводи стверджує , що права ОСОБА_2 зовсім порушені не були, всі будівлі були збудовані відповідно до всіх норм та правил ДБН, які діють на сьогоднішній день та підтверджені в висновку експерта, Сумським окружним адміністративним судом в свою чергу не було досліджено та взято до уваги всіх доводів, які зазначалися представником ОСОБА_1 щодо правомірності всіх забудов, а також щодо зупинення провадження по справі для вмотивованого висновку експерта, який встановив правомірність всіх забудов. Таким чином, вважає позовні вимоги  необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Третя особа, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу,  вказав на незаконність збудованих приміщень прибудови під літерою «а3», тамбура під літерою «а4», а також на те, що дозволу на їх будівництво він не надавав. Просив вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволених позовних вимог, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник позивача та третя особа не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача та третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі звернення ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контрою Сумської міської ради (вх.  409/29.01-13 від 04.12.2018 року, а.с.12), відповідачем в період з 17.01.2019 по 30.01.2019 була проведена позапланова перевірка виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розділу VI «Опис виявлених порушень» Акту перевірки  1 від 08.01.2019, в ході позапланової перевірки було встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.12.2017, земельна ділянка площею 0,06 га (кадастровий номер 5910136600:20:023:0066), за адресою:        , є спільно-частковою власністю ОСОБА_1 48/100 на підставі дублікату договору дарування від 11.09.2012 та ОСОБА_2 52/100 на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом від 13.12.2013. Відповідно до інформації, наданої на запит до Департаменту забезпечення ресурсних платежів, на зазначеній земельній ділянці знаходиться приватний житловий будинок загальною площею 84,5 кв.м., житловою площею 50,7 кв.м., збудований у 1960 році.

За наявною у позивача інформацією у 2014 році за зверненням ОСОБА_2 , Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевіркою було встановлено, що гр. ОСОБА_1 у 2008 році самочинно, без дозволу на виконання будівельних робіт та будівельного паспорту (схеми забудови земельної ділянки) розробленого у відповідності до чинного законодавства, збудовані прибудови до житлового будинку: прибудова «а3», тамбур «а4» в АДРЕСА_1 .

30.09.2015 в Єдиному Державному реєстрі дозвільних документів зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , замовник будівництва - ОСОБА_1

11.12.2015 на вищезазначений об`єкт будівництва було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації  CM 142153450867.

06.03.2018 рішенням Сумського окружного адміністративного суду декларація про початок виконання будівельних робіт з реконструкції будинку  CM082152731630 від 30.09.2015 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації СМ142153450867 від 11.12.2015 були скасовані. Відомості про отримання права власності на самочинно збудовані об`єкти у позивача відсутні.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач зазначає, що у ході позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що відповідачем було самочинно збудовано прибудови до житлового будинку: прибудова «а3», тамбур «а4» в АДРЕСА_1 , в належній йому частині житлового будинку без наявності будівельного паспорту та документів, що дають право на виконання будівельних робіт, що дає підстави вважати дані роботи самочинним будівництвом.

За результатами даного позапланового заходу було складено Акт  1 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.01.2019 та видано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил  1 від 30.01.2019, термін виконання до 31.03.2019.

З метою перевірки вимог виконання умов припису відповідно до наказу начальника управління від 08.05.2019 у термін з 13.05.2019 року по 21.05.2019 року проводилась позапланова перевірка щодо виконання гр. ОСОБА_1 вимог Припису  1 від 30.01.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

За результатами даного позапланового заходу було встановлено, що вимоги Припису 1 не виконано. Виявлені порушення не було усунуто, повідомлення про виконання вимог припису в термін, який ним був встановлений, до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради не надходило.

Зазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині  зобов`язання відповідача знести самочинно збудовану будівлю, а саме: прибудову, позначену в технічному паспорті від 22.03.2012, розробленого КП «Сумське МБТІ», справа  43818, під літерою «а3» в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що  вказаний об`єкт був зазначений у технічному паспорті на житловий будинок (інвентаризаційна справа 18254, реєстраційний номер 16445), який складений та перевірений КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 17.08.2006 та з огляду на те, що відповідно до даних технічного паспорту від 17.08.2006, площа приміщення під літерою «а3» складала 7,1 кв.м., а у технічному паспорті від 22.03.2012, площа приміщення під літерою «а3» складає 10,5 кв.м., що вказує на ознаки перепланування вказаного об`єкту нерухомості, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані вимоги абз.2 ч.7 ст.376 ЦК України. Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

 Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині  задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану будівлю, а саме: тамбур, позначений в технічному паспорті від 22.03.2012, розробленого КП «Сумське МБТІ», справа  43818, під літерою «а4» в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок, суд першої інстанції виходив з того, що прибудова «а4», як на момент проведення вищезазначених перевірок, так і на момент розгляду даної справи, є самочинним будівництвом, оскільки відсутня будь-яка дозвільна або погоджувальна документація на вказаний об`єкт, як і відсутнє зареєстроване на неї право власності, як наслідок, дії, вчинені відповідачем, порушують встановлений законом порядок виконання будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог  з огляду на наступне.

Згідно із   ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За приписами ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення самочинного будівництва.

Відповідно до ДБН А.2.2-3:2014 3.17 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Згідно із ДБН 3.2-2-2009 "Житлові будинки, реконструкція та капітальний ремонт" прибудова - це вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Статтями  26,  31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"  визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього  Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

- отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

- розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених  статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації;

- виконання підготовчих та будівельних робіт;

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

- реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, міст збудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно зі  ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"  замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Положеннями частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до   ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що органи державного архітектурно-будівельного контролю мають право здійснювати контроль у разі виявлення факту самочинного будівництва. У ході здійснення такого контролю посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, серед іншого, мають право видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

З огляду на вищезазначені норми  вбачається, що позов про знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування може бути пред`явлено органом державного архітектурно-будівельного контролю до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи,  прибудова «а4», як на момент проведення вищезазначених перевірок, так і на момент розгляду даної справи, є самочинним будівництвом, оскільки відсутня будь-яка дозвільна або погоджувальна документація на вказаний об`єкт, як і відсутнє зареєстроване на неї право власності, вказані обставини визнані усіма сторонами у даній справі, а тому, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

При цьому, відповідач, в установлений строк, добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Таким чином, колегія суддів погоджується  з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача у збудованій прибудові до житлового будинку: прибудова «а3», тамбур «а4» в АДРЕСА_1 , є порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ч. 1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 4 ст. 25 Закону України "Про основи містобудування".

Так, дії, вчинені відповідачем, порушують встановлений законом порядок виконання будівельних робіт, призводять до дезорганізації нормальної діяльності та виконання наданих законом повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю, порушують права та законні інтереси інших громадян, що може привести до заподіяння такими діями шкоди громадським інтересам, інтересам громадян тощо. Тобто, у даному випадку, суспільний інтерес переважає над приватним інтересом відповідача.

Крім того, до спірних правовідносин у частині вимог по об`єкту - прибудова «а4», не може бути застосовано абз.1 ч. 7 ст. 376 ЦК України, оскільки вищевказаний об`єкт був побудований без жодного погодженого (зареєстрованого) проекту, який би дозволяв відповідачу будівництво у вказаному місці.

Враховуючи те, що об`єкт - прибудова «а4» в АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, як такий, що збудований без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, містобудівної документації, затвердженого у встановленому порядку проекту або будівельного паспорту, колегія суддів вказує на обгрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований тамбур  «а4» в АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статті    90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач в ході розгляду справи не довів правомірність будівництва прибудови «а4», в свою чергу позивач, довів обгрунтованість позову в частині задоволених позовних  вимог.

Доводи  апелянта на те, що експертом було встановлено правомірність збудованих споруд, будівлі були збудовані відповідно до всіх норм та правил ДБН, а невідповідність відстані між конструкціями суміжних земельних ділянок не порушує ні чиїх прав, оскільки на будівництво було надано дозвіл власником суміжної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Декабристів, буд.49, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Так, експертом було наголошено, що згідно  проведеного дослідження, збудовані за адресою: АДРЕСА_1 , споруди тамбуру, позначеному в технічному паспорті від 22.03.2012 року літерою «а4», площею 1,1 кв. м. та прибудови, позначеної в технічному паспорті від 22.03.2012 року літерою «аЗ», що складаються з коридору 1-9 площею 3,5 кв. м., санвузла 1-10 площею 5,2 кв. м. відповідають п. 5.20 та 5.22 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення щодо планувальних характеристик та не відповідають п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12.2019 «Планування та забудова територій» щодо відстані не менше ніж 1,0 м від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку до межі суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Тобто, експертом прямо зазначено про невідповідність будівлі під літерою «а4»  п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12.2019 «Планування та забудова територій». Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу третя особа звертала увагу на те, що будь-яких дозволів на будівництво не надавала, а спростування зазначеного в матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині  задоволення позовних вимог та наявність підстав для зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану будівлю, а саме: тамбур, позначений в технічному паспорті від 22.03.2012, розробленого КП «Сумське МБТІ», справа  43818, під літерою «а4» в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

У відповідності до  ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог  відповідає вимогам  ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі."

При цьому, вірними є наступні абзаци з 1 по 67 мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019  року, а саме:

"Позивач, ТОВ "Контракт Нерухомість", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

13 березня 2020 року рішенням  Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість"  сплачений судовий збір в сумі 9389  грн. 25 коп.

Не погодившись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову ТОВ "Контракт Нерухомість".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що контролюючим органом було встановлено допущення ТОВ "Контракт Нерухомість" 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний був вжити заходів щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності. Посилаючись на викладені доводи, вважає правомірною  постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року, яка скасуванню не підлягає.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, вказав на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 перебувають не у трудових, а виключно у цивільно-правових відносинах із ТОВ "Контракт Нерухомість" відповідно до договорів про надання освітніх послуг. З викладених підстав просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності  та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване  рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено наказ 1722 від 30.09.2019 року про проведення інспекційного відвідування зокрема ТОВ "Контракт Нерухомість".

На підставі наказу для здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування  02.03-03/3033 від 30.09.2019 року.

За результатом інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ХК6617/299/НД від 01.10.2019 року та вимога про надання документів ХК6617/299/ПД від 01.10.2019 року, якою було зобов`язано керівника ТОВ «Контракт Нерухомість» у строк до 10 год. 16 жовтня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

15.10.2019 року ТОВ "Контракт Нерухомість" на виконання вимоги про надання документів ХК6617/299/ПД від 01.10.2019 року, надало документи, зокрема, договори про надання послуг, укладені між фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 (Замовники) та ТОВ "Контракт Нерухомість" (Виконавець). Згідно вказаних договорів Виконавець зобов`язується надати освітні послуги з курсу "Основи ріелтерської справи", а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги.

16.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД від 16.10.2019 року та вимогу про надання документів ХК6617/299/2ПД від 16.10.2019 року, якою було зобов`язано керівника ТОВ "Контракт Нерухомість" у строк до 10 год. 24 жовтня 2019 року надати документи, а саме: навчальний план освітньої послуги курсу «Основи рієлторської справи», копію статуту підприємства.

24.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД/АВ.

Згідно висновків акту інспекційного відвідування ТОВ "Контракт Нерухомість" встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: адміністрацією ТОВ "Контракт Нерухомість" було допущено 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Ободзінську Іванну Олексіївну, Юганову Юлію Олександрівну, Згуря Оксану Михайлівну, ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 .

На підставі висновків акту інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року.

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів наявності  факту допуску вказаних п`яти осіб до роботи без належного оформлення та, як наслідок, наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області  ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

          Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.  (ч.2 ст.2 КЗпП України).

Державний  нагляд  та  контроль  за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України  (ч.1 ст.259 КЗпП України).

          Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України 823 від 21.08.2019 року (далі по тексту - Порядок 823) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці  81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.  1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці  129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.  1986-IV, та Законом України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 2 Порядку 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"  877-V від 5 квітня 2007 року (далі по тексту - Закон України 877-V) Заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 7  Закону України 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України 509 від 17.07.2013 року (далі по тексту - Порядок 509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Відповідно до пункту 2 Порядку  509 однією з підстав для накладення штрафів є акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що під час проведення інспекційного відвідування ТОВ "Контракт Нерухомість" встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: адміністрацією ТОВ "Контракт Нерухомість" було допущено 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами інспекційного відвідування позивача складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 року.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року.

Так, передумовою винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача  до відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП України, слугували  висновки контролюючого органу про неналежне документальне оформлення трудових відносин ТОВ "Контракт Нерухомість"  та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 , внаслідок чого, позивачем порушено вимоги ч.1, ч.3 статті 24 КЗпП України.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

-фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Досліджуючи питання фактичного допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.

          За визначенням, наведеним у частині першій статті 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.            

Частиною 1  статті 24 КЗпП України  встановлено, що        трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3  статті 24 КЗпП України).

  Колегія суддів зауважує, що відеозаписом інспекційного відвідування ТОВ "Контракт Нерухомість" зафіксовано пояснення осіб, які зазначені в оскаржуваній постанові, які пояснили, що не перебувають у трудових відносинах, не отримають заробітну плату та не виконують роботу на  ТОВ "Контракт Нерухомість".

          Крім того, матеріали справи містять договори про надання послуг укладені між фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 (Замовники) та ТОВ "Контракт Нерухомість" (Виконавець). Згідно вказаних договорів Виконавець зобов`язується надати освітні послуги з курсу "Основи ріелтерської справи", а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, у ході розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення вимог   статті 24 Кодексу законів про працю України  щодо допуску до роботи найманих працівників без укладення з ними трудового договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеним факт допуску вказаних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної  постанови про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини 1  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із  статтею        90 Кодексу адміністративного судочинства України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів фактичного допуску ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 до роботи, що є необхідною умовою для накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" та, як наслідок, правомірності винесення оскаржуваної постанови відносно позивача.

Доводи апеляційної скарги про правомірність накладення на позивача штрафу колегія суддів відхиляє, оскільки факт допуску позивачем вищезазначених осіб до роботи без оформлення трудових відносин не зайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, а відповідачем будь-яких доказів зазначеного ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції надано не було. При цьому, наявними в матеріалах справи доказами  підтверджено факт наявності цивільно-правових відносин із ТОВ "Контракт Нерухомість" зазначених п`яти осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 , відповідно до договорів про надання освітніх послуг.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року.

У відповідності до   ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції  відповідає вимогам   ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі."

Згідно з ч. 1 ст. 253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виправлення описки в постанові Другого апеляційного адміністратвиного суду16.09.2020 року.

Керуючись ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Виправити описку в  постанові Другого апеляційного адміністративного суду від  16.09.2020 року по справі № 520/12930/19, а саме: вважати вірними з 1 по 67 наступні абзаци мотивувальної частини:

"Позивач, ТОВ "Контракт Нерухомість", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

13 березня 2020 року рішенням  Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість"  сплачений судовий збір в сумі 9389  грн. 25 коп.

Не погодившись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову ТОВ "Контракт Нерухомість".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що контролюючим органом було встановлено допущення ТОВ "Контракт Нерухомість" 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний був вжити заходів щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності. Посилаючись на викладені доводи, вважає правомірною  постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року, яка скасуванню не підлягає.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, вказав на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 перебувають не у трудових, а виключно у цивільно-правових відносинах із ТОВ "Контракт Нерухомість" відповідно до договорів про надання освітніх послуг. З викладених підстав просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності  та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване  рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено наказ 1722 від 30.09.2019 року про проведення інспекційного відвідування зокрема ТОВ "Контракт Нерухомість".

На підставі наказу для здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування  02.03-03/3033 від 30.09.2019 року.

За результатом інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ХК6617/299/НД від 01.10.2019 року та вимога про надання документів ХК6617/299/ПД від 01.10.2019 року, якою було зобов`язано керівника ТОВ «Контракт Нерухомість» у строк до 10 год. 16 жовтня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

15.10.2019 року ТОВ "Контракт Нерухомість" на виконання вимоги про надання документів ХК6617/299/ПД від 01.10.2019 року, надало документи, зокрема, договори про надання послуг, укладені між фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 (Замовники) та ТОВ "Контракт Нерухомість" (Виконавець). Згідно вказаних договорів Виконавець зобов`язується надати освітні послуги з курсу "Основи ріелтерської справи", а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги.

16.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД від 16.10.2019 року та вимогу про надання документів ХК6617/299/2ПД від 16.10.2019 року, якою було зобов`язано керівника ТОВ "Контракт Нерухомість" у строк до 10 год. 24 жовтня 2019 року надати документи, а саме: навчальний план освітньої послуги курсу «Основи рієлторської справи», копію статуту підприємства.

24.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД/АВ.

Згідно висновків акту інспекційного відвідування ТОВ "Контракт Нерухомість" встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: адміністрацією ТОВ "Контракт Нерухомість" було допущено 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Ободзінську Іванну Олексіївну, Юганову Юлію Олександрівну, Згуря Оксану Михайлівну, ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 .

На підставі висновків акту інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року.

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів наявності  факту допуску вказаних п`яти осіб до роботи без належного оформлення та, як наслідок, наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області  ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

          Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.  (ч.2 ст.2 КЗпП України).

Державний  нагляд  та  контроль  за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України  (ч.1 ст.259 КЗпП України).

          Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України 823 від 21.08.2019 року (далі по тексту - Порядок 823) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці  81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.  1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці  129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.  1986-IV, та Законом України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 2 Порядку 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"  877-V від 5 квітня 2007 року (далі по тексту - Закон України 877-V) Заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 7  Закону України 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України 509 від 17.07.2013 року (далі по тексту - Порядок 509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Відповідно до пункту 2 Порядку  509 однією з підстав для накладення штрафів є акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що під час проведення інспекційного відвідування ТОВ "Контракт Нерухомість" встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: адміністрацією ТОВ "Контракт Нерухомість" було допущено 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами інспекційного відвідування позивача складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 року.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019 року.

Так, передумовою винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача  до відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП України, слугували  висновки контролюючого органу про неналежне документальне оформлення трудових відносин ТОВ "Контракт Нерухомість"  та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 , внаслідок чого, позивачем порушено вимоги ч.1, ч.3 статті 24 КЗпП України.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

-фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Досліджуючи питання фактичного допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.

          За визначенням, наведеним у частині першій статті 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.            

Частиною 1  статті 24 КЗпП України  встановлено, що        трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3  статті 24 КЗпП України).

  Колегія суддів зауважує, що відеозаписом інспекційного відвідування ТОВ "Контракт Нерухомість" зафіксовано пояснення осіб, які зазначені в оскаржуваній постанові, які пояснили, що не перебувають у трудових відносинах, не отримають заробітну плату та не виконують роботу на  ТОВ "Контракт Нерухомість".

          Крім того, матеріали справи містять договори про надання послуг укладені між фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 (Замовники) та ТОВ "Контракт Нерухомість" (Виконавець). Згідно вказаних договорів Виконавець зобов`язується надати освітні послуги з курсу "Основи ріелтерської справи", а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, у ході розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення вимог   статті 24 Кодексу законів про працю України  щодо допуску до роботи найманих працівників без укладення з ними трудового договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеним факт допуску вказаних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної  постанови про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини 1  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із  статтею        90 Кодексу адміністративного судочинства України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів фактичного допуску ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 до роботи, що є необхідною умовою для накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" та, як наслідок, правомірності винесення оскаржуваної постанови відносно позивача.

Доводи апеляційної скарги про правомірність накладення на позивача штрафу колегія суддів відхиляє, оскільки факт допуску позивачем вищезазначених осіб до роботи без оформлення трудових відносин не зайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, а відповідачем будь-яких доказів зазначеного ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції надано не було. При цьому, наявними в матеріалах справи доказами  підтверджено факт наявності цивільно-правових відносин із ТОВ "Контракт Нерухомість" зазначених п`яти осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,   ОСОБА_7 , відповідно до договорів про надання освітніх послуг.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року.

У відповідності до   ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції  відповідає вимогам   ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі."

Вказану ухвалу вважати невід`ємною частиною постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 року .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Сіренко О.І.

Судді Калиновський В.А.  Кононенко З.О.