Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 - 804 2010 Головуючий у 1-й інстанції – Циганаш І.А.
Категорія – 53 Доповідач – Фомічов С.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
6 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді – Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Вересень плюс” про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 лютого 2010 року і
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 лютого 2010 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю „Вересень плюс” про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, посилається на те, що суд безпідставно не задовольнив, його клопотання про виклик і допит в судовому засіданні свідків, невірно визначився із застосуванням строку позовної давності для звернення до суду, помилково вирішив питання про стягнення з нього державного мита та витрат на технічне забезпечення розгляду справи. Просив скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 4 ст.97 КЗпП України передбачено, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий менеджером у ТОВ „Вересень плюс” з 3 вересня 2007 року з окладом згідно штатного розкладу (а.с.26).
Штатним розкладом товариства з 1 липня 2007 рік заробітна плата менеджера визначена в розмірі 625,79 грн. (посадовий оклад - 440 грн. та 185,79 грн. премія) ( а.с. 48), з 1 жовтня 2007 рік заробітна плата менеджера визначена в розмірі 625,79 грн. (посадовий оклад - 460 грн. та 165,79 грн. премія) (а.с.47), з 2 січня 2008 рік заробітна плата менеджера (торгового агента) визначена в розмірі 625, 12 грн. (посадовий оклад - 515 грн. та 110,12 грн. надбавка) ( а.с.45) та з 1 жовтня 2008 рік заробітна плата менеджера визначена в розмірі 806,31 грн. (посадовий оклад - 600 грн. та 206,31 грн. надбавка) ( а.с.46).
Із платіжних відомостей з вересня 2007 року по жовтень 2008 року ТОВ „Вересень плюс” вбачається, що заробітна плата позивачу, після утримання обов’язкових платежів, виплачувалась в сумі 550 грн., про що свідчить його підписи у платіжній відомості (а.с.30-44).
26 листопада позивач звільнився з підприємства відповідача за власним бажанням, наказ № 234 від 26 листопада 2008 року (а.с. 28), згідно якого позивачу виплатили компенсацію за невикористану ним відпустку ( платіжна відомість а.с.29).
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На порушення зазначених вимог та ст.ст.58, 59 ЦПК України позивач не надав до суду належних, допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що його заробітна плата з жовтня 2007 року складала 3000 грн..
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем довідки про його заробітну плату, так як вони не відповідають офіційним бухгалтерським документам, наданим відповідачем. Крім того з наданої копії довідки від 31 жовтня 2007 року ( а.с.6) вбачається, що позивач отримував заробітну плату на підприємстві відповідача починаючи з травня 2007 року, але відповідно запису в трудової книжці він почав працювати на підприємстві відповідача з вересня 2007 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Враховуючи те, що судом не було встановлено факту невиплати позивачу його заробітної плати суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ним не було доведено і факту заподіяння моральної шкоди.
Під час перевірки справи колегія суддів не виявила порушень процесуальних прав позивача, які могли вплинути на правильність вирішення спору по суті.
Ствердження скаржника про те, що він звільняється від сплати витрат пов’язаних з інформаційно технічним забезпеченням розгляду справи не ґрунтуються на вимогах законодавства так як відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України дані витрати не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах, висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення в цій частині.
Колегія суддів судової палати погоджується з доводами апеляційної скарги в частині безпідставного стягнення з позивача судових витрат на користь держави то, що згідно ч.4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави. Відповідно до п.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
За таких обставин відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає зміні, в іншій частині рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області ,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 лютого 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору на користь держави скасувати. В ці частині ухвалити нове рішення, яким судовий збір віднести на рахунок держави. В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча :
Судді :