Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-819 2010 р. Головуючий у І-й інстанції – Ведющенко В.В.
Категорія – 27 Доповідач – Спірідонова Л.С.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої судді: Суровицької Л.В.
Суддів: Спірідонової Л.С., Пономаренко В.Г.
При секретарі: Слюсаренко Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі – банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Зазначав, що 30 березня 2007 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі 1800 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних з терміном повернення 10.07.2009 року
Відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний погашення кредиту проводити згідно з графіком. Взяте на себе зобов’язання ОСОБА_1 не виконує, щомісячне погашення кредиту не здійснює, внаслідок чого виникла заборгованість, в тому числі по процентам і комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань, а також штрафи за порушення позичальником строків платежів.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 8898 грн. 49 коп., судові витрати: судовий збір в сумі 88 грн. 98 коп., витрати на ІТЗ – 250 грн.
Рішенням Добровеличківського районного суду від 11 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені частково. З ОСОБА_1 на користь банку в рахунок сплати заборгованості за кредитним договором стягнуто 1800 грн. та судові витрати по справі в сумі 81 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Зокрема зазначається, що суд помилково застосував норми ст.1193 ЦК України щодо зменшення суми стягнення з урахуванням майнового стану відповідача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2007 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за яким отримала 1800 грн. зі сплатою 12% річних, які зобов’язалась сплатити до 10.07.2009 року.
Підставою для звернення до суду є невиконання відповідачкою умов договору.
Правовідносини сторін регулюються ст.1054 ЦК України відповідно до якої за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що банк своє зобов’язання по видачі коштів виконав, а відповідач – ні.
У зв’язку з цим на суму боргу було нараховано заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3218 грн. 14 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1036 грн. 80 коп., пеня за несвоєчасне зобов’язання за договором в сумі 1943 грн. 62 коп., а також штраф, як фіксована частина в сумі 500 грн. і 399 грн. 93 коп. – як процентна складова.
Зазначене передбачено договором кредиту та умовами його виконання, зокрема пунктами 4.1-4.8, 5.1-5.3, 6.1.
Задовольняючи позов частково суд застосував положення ч.4 ст.1193 ЦК України, що передбачає зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища.
Це є порушенням норм матеріального права, оскільки, предметом спору є не матеріальна шкода, а зобов’язальні обов’язки, що регулюються ст.ст.1046-1053 ЦК України, в яких, зокрема передбачено зменшення розміру неустойки відповідно до частин 2 і 3 ст.551 ЦК України за домовленістю сторін або за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд не обговорював можливість застосування даної статті. Колегія суддів виходить з того, що розмір неустойки складає 1943 грн., тобто фактично не перевищує суми основного боргу, інших істотних обставин колегія не вбачає, а тому вважає, що в частині відмовлених позовних вимог рішення суду підлягає скасуванню через порушення судом матеріального права з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Добровеличківського районного суду від 11 лютого 2010 року в частині відмови в стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії, пені за несвоєчасне виконання зобов’язання та штрафних санкцій скасувати, в частині судового збору – змінити.
Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3218 грн. 14 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1036 грн. 80 коп., пеню за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором в сумі 1943 грн. 62 коп., штраф в сумі 899 грн. 93 коп., а всього з урахуванням суми основного боргу 8898 грн. 49 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 37 грн. 98 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: