Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1623/10 Головуючий у 1 інстанції: Семікін В.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія «Оранта Січ» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія «Оранта Січ», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, неустойки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ СК «Оранта Січ» про стягнення страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, неустойки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 31.07.2006 року між ним та ВАТ СК «Оранта Січ» було укладено договір добровільного страхування належного йому на праві власності автомобіля OPEL OMEGA, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Визначена договором страхова сума становила 75 000 грн.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.12.2006 року, зазначений автомобіль отримав значні ушкодження та відновлюванню не підлягає. Відповідачу своєчасно були представлені усі необхідні документи для сплати страхового відшкодування у розмірі 74625 грн., (за винятком франшизи – 0,5% страхової суми), однак відповідач у встановлені строки свої зобов’язання не виконав і тільки 11.10.2007 року частково оплатив страхове відшкодування у розмірі 64 380,00 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 9 876.49 гривень, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від цієї суми, неустойку за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, та моральну шкоду у сумі 75 000.00 гривень.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2008 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05.03.2009 року в частині відмови у стягненні неоплаченого страхового відшкодування у сумі 9876.49 гривен, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від цієї суми, та неустойки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 01.10.2007 року по червень 2008 року скасовано та в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ВАТ СК «Оранта Січ» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції – 9 445,38 грн., та пеня від несплаченої суми страхового відшкодування у сумі 12 554,44 грн., а також у дохід держави судовий збір у сумі 220.00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ВАТ СК «Оранта Січ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з неправильним застосуванням ст.. 990 ЦК України, та не прийнято до уваги, що позивачем порушені вимоги договору страхування, яким передбачено, що для отримання повної суми за договором страхування, він повинен повернути залишки автомобіля, однак ОСОБА_3 відмовився від передачі автомобіля страховику. За цих підстав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ВАТ СК «Оранта Січ» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що страховиком порушені строки виплати страхового відшкодування, та воно сплачено не в повному обсязі, оскільки п.7.7 договору, який укладений між сторонами визначено, що страхувальник повинен повернути залишки автомобіля у тому разі, коли отримав від страхувальника повну страхову суму, а оскільки зазначене не виконано, стягнув страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції у сумі 9 445,38 грн., та пеню від несплаченої суми страхового відшкодування у сумі 12 554,44 грн.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За матеріалами даної справи встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 27.12.2006 року, автомобіль OPEL OMEGA, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, та який застрахований ВАТ СК «Оранта Січ», відповідно договору від 31.07.2006 року на страхову суму у розмірі 75 000 гривень, отримав значні ушкодження та відновлюванню не підлягає.
Відповідно ст.. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника, або іншої особи, визначеної договором і страхового акта.
Відповідно страхового акта від 24.09.2007 року розмір страхового відшкодування у розмірі 64 748.51 гривень (за вирахуванням суми франшизи – 375.00 грн. та 9876.49 грн. – залишків автомобіля) сплачено ОСОБА_3 11.10.2007 року (а.с. 39).
Судова колегія вважає, що порушень зі сторони страховика з виплати зазначеної суми немає, дана сума страхового відшкодування сплачена у відповідності з нормами цивільного законодавства, п.7.7. договору № 3306060 страхування транспортних засобів від 31.07.2006 року, та п.10.6.2 Правил № 12 страхування транспортних засобів ВАТ СК «Оранта Січ» від 31.07.2002 року.
Так, п.10.6.2 Правил № 12 передбачено, що у разі знищення транспортного засобу або інших застрахованих предметів, страхове відшкодування визначається в розмірі страхової суми, обумовленої договором страхування по «ДТП» за виключенням франшизи і вартості залишків, придатних для використання (а.с. 72-80).
Оскільки, страховиком, станом на 12.09.2007 року визначена вартість залишків автомобіля, яка складає 9876.49 грн. (а.с. 50), вона правомірно не врахована страховим комісаром при складанні страхового акта від 24.09.2007 року у розмір страхового відшкодування, та страхове відшкодування 11.10.2007 року правомірно виплачено у сумі 64748.51 грн., яка визначена за актом товарознавчого дослідження та страховим актом.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції неправильно витлумачив п.7.7. договору, на який, як на підставу своїх позовних вимог посилався позивач, про те, що страховик зобов’язаний виплатити всю суму страхового відшкодування, а лише потім вимагати повернення пошкоджених деталей автомобіля.
При вирішенні питання щодо виплати страхової суми, позивач відмовився від передачі залишків автомобіля страховику, а тому страховиком було прийнято рішення про виплату відшкодування за виключенням вартості залишків, придатних для використання у сумі 9876.49 грн.
Зазначене не спростовано позивачем. Відмова позивача від повернення автомобіля підтверджується його наступними діями, а саме зняттям з обліку 11.05.2007 року автомобіля для його реалізації в межах України та продажем 09.03.2010 року його іншому власнику на підставі біржової угоди, що підтверджено довідкою Управління ОСОБА_5 України в Запорізькій області.
Таким чином, у разі стягнення страхового відшкодування на вартість залишків автомобіля у сумі 9876..49 гривень, страховик ВАТ СК «Оранта Січ» позбавлений права, у відповідно до вимог п.7.7 страхового договору, вимагати від страхувальника ОСОБА_3, повернення пошкоджених деталей автомобіля, оскільки автомобіль ним проданий, та вибув із його володіння.
За цих підстав, враховуючи всі наведені обставини справи, та оцінивши їх в сукупності згідно вимог ст. 10,60,212 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від цієї суми, та неустойки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія «Оранта Січ» задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2010 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ВАТ СК «Оранта Січ» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від цієї суми, та неустойки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: