ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» листопада 2020 року

м. Харків

справа № 2-3728/09

провадження № 22ц/818/5276/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

скаржниця - ОСОБА_1 , представник скаржниці - ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшрв Д.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», представниця заінтересованої особи - Камінська М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року в складі судді Садовського К.С.

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулась до суду з скаргою про визнання незаконними дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2009 року по справі № 2-3728/19 стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 447 428,10 грн, а також судові витрати в розмірі 1950,00 грн та видано виконавчий лист № 2-3728/09/07.

16 грудня 2019 року приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Кудряшову Д.В., за підписом Камінської М.І. як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» подано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3728/09/07, виданого Київським судом м. Харкова 14 грудня 2009 року.

Зазначила, що вона ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження лише 13 травня 2020 року.

Вважала, що заява представника стягувача подана неповноважною особою, оскільки її повноваження закінчилися ще 12 грудня 2019 року, а з заявою вона звернулася 16 грудня 2019 року, у зв`язку з чим приватний виконавець повинен був повернути її стягувачу без прийняття до виконання. Також, ксерокопія цієї довіреності належним чином не оформлена.

Посилалася на те, що з оригіналу платіжного доручення про сплату авансового внеску вбачається, що отримувачем є ОСОБА_4 , тобто зовсім інша особа.

Стверджувала, що стягувачем також було надано ксерокопію постанови Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі № 2-3728/09 та роздрукована 13 грудня 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Київського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2017 року, тобто вони засвідчені не належним чином.

Зазначила, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала, оскільки приватним виконавцем направлено її на ім`я боржниці за адресою: АДРЕСА_1 , проте, з моменту ухвалення судом першої інстанції заочного рішення та на момент відкриття виконавчого провадження вона зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова. Більш того, з 16 жовтня 2007 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності іншій особі і вона жодного відношення до неї немає.

Просила поновити строк на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 16 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60896392; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. щодо прийняття 16 грудня 2019 року заяви про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2019 року за підписом Камінської М.І. , як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на підставі довіреності від 12 грудня 2018 року та відкриття 16 грудня 2019 року на цій підставі виконавчого провадження за № 60896392 - протиправними; постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 16 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60896392 за заявою від 13 грудня 2019 року, поданою представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Камінською М.І. на підставі довіреності від 12 грудня 2018 року - визнати незаконною та скасувати її.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не зверну вагу на те, що довіреність на ім`я Камінської М.І. від 13 грудня 2019 року можливо виготовити в будь-який час і поставити на ній будь-які дати її видачі та строк її чинності, оскільки вона оформлена на простому аркуші паперу формату А-4, не має ані номеру самої довіреності, ані номерного бланку на якому вона виготовлена, а так само і неможливо її перевірити публічно на відміну від довіреностей, що посвідчуються нотаріально; що виконаний рукописний напис на другому примірнику заяви про відкриття виконавчого провадження, поданої 16 грудня 2019 року приватному виконавцю, також виконано представником нещодавно та виключно з метою приховування протиправності своїх дій по незаконності відкриття виконавчого провадження.

30 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала судове рішення - законним, а апеляційну скаргу такою, що зводиться до переоцінки доводів суду першої інстанції. Наполягала на тому, що вона мала необхідний обсяг повноважень для здійснення представництва в межах примусового виконання. При подачі заяви про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було перевірено її повноваження як представниці товариства, оригінал довіреності повернуто їй з відміткою про отримання та засвідчення її повноважень. Довіреність від 13 грудня 2019 року є чинною і по сьогодні. Вона є діючим представником товариства. Також, зазначила, що боржниця з 2009 року ухиляється від виконання судового рішення. Протягом 2019 року боржниця оскаржувала кожен з процесуальних документів, які складалися приватними та державними виконавцями. У жодному процесі не було задоволено її скарги.

02 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції від приватного виконавця Кудряшова Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою. При цьому вказав, що 16 грудня 2020 року від представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Камінської М. І. надійшла заява разом з пакетом документів про відкриття виконавчого провадження за судовим рішенням першої інстанції від 18 серпня 2009 року по справі № 2-3728/19 про стягнення з ОСОБА_5 на користь товариства заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 447 428,10 грн, а також судові витрати в розмірі 1950,00 грн. Після пересвідчення наявності у представниці належним чином оформленої довіреності, про що здійснено відмітку на екземплярі заяви про відкриття виконавчого провадження, оригінал довіреності повернуто представниці товариства. Зазначив, що міркування заявниці про відсутність повноважень у Камінської М.І. спростовуються чинною довіреністю, виданою стягувачем на її ім`я, що було достовірно йому відомо при прийнятті виконавчого документу. Всі виконавчі дії з приводу примусового виконання судового рішення здійснені ним з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Вказав, що всі документи направлялися ним за адресою, яку вказано у виконавчому листі. Також, під час виконавчих дій було встановлено, що боржниця має на праві власності житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у іпотеці у стягувача. Під час здійснення виходу за цієї адресою було встановлено, що боржниця використовувала цей будинок у комерційних цілях та створила в ньому будинок для людей похилого віку «Милый дом», в якому ані боржниця, ані члени її сім`ї не проживають. 09 квітня 2020 року цей будинок було реалізовано на електронних торгах за ціною 827 000,00 грн, переможцем яких визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАКЛАД». У підсумку зазначив, що скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з будь - яких формальних підстав призведе до прямого порушення прав стягувача, визначених Основним Законом та прецедентною практикою Європейського суду щодо остаточного та обов`язкового виконання судового рішення.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно - залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що приватний виконавець під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження дотримався вимог вказаного Закону та правомірно відкрив виконавче провадження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2009 року позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № ML700/898/2007 від 27 вересня 2007 року у розмірі 2 447 428,10 грн, сплачене держмито у сумі 1700,00 грн, а також 250,00 грн за сплату інформаційно-технічних послуг.

На виконання вказаного рішення 14 грудня 2009 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-3728/09/07 (а.с.20, 91), в якому зазначено адресу боржниці: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року, заяву Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області - задоволено, замінено сторону виконавчого провадження ВП № 16461513 (стягувач) Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (а.с.21-23,24-25, 94-97,98-99).

16 грудня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в особі представниці Камінської М.І. подано заяву про відкриття виконаного провадження. Разом із цією заявою представницею Камінською М.І. надано на підтвердження своїх повноважень копію довіреності від 12 грудня 2018 року зі строком її дії до 12 грудня 2019 року (а.с.26). В копії заяви зазначено, що 16 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. отримано нарочно, повноваження Камінської М.І. згідно з оригіналом довіреності від 13 грудня 2019 року перевірено (а.с.75-76).

Також, матеріали справи містять копію довіреності від 13 грудня 2019 року, яку видано Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на уповноваження своїх інтересів зі строком до 13 грудня 2020 року (а.с.77).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» приватному виконавцю надано платіжне доручення № 2886 від 12 грудня 2019 року про сплату авансового внеску в розмірі 41 730,00 грн, отримувач - Кудряшов Д.В. (а.с.92).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 16 грудня 2019 року ВП № 60896392 розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про примусове виконання виконавчого листа № 2-3728/09/07, виданого 14 грудня 2009 року Київським районним судом м. Харкова та відкрито виконавче провадження, копію якої направлено на адресу боржниці, вказаної у виконавчому листі (а.с.27, 28, 29, 101, 102).

16 грудня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. направив вимогу до Департаменту Харківської міської ради Харківської області щодо надання інформації щодо осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.31).

Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова № 12-0009328-2019 від 18 грудня 2019 року за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (а.с.32).

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи наведені норми права та обставини справи судова колегія вважає, що приватний виконавець при здійсненні ним виконавчих дій при примусовому виконанні судового рішення діяв в межах вимог Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена ним на підставі заяви стягувача, яку подано разом з оригіналом довіреності від 13 грудня 2019 року, оглянуто та повернуто стягувачу, про що свідчить відмітка на другому екземплярі заяви. Оскільки у виконавчому листі чітко зазначено адресу боржниці, а саме, АДРЕСА_1 , підстав для повернення виконавчого листа не було.

В суді апеляційної інстанції представник скаржниці наполягав на тому, що примусове виконання судового рішення здійснено з порушенням підсудності його виконання, оскільки скаржниця з 2007 року була зареєстрована по АДРЕСА_2 . Однак, як вбачається з наданих матеріалів справи, за цією адресою знаходиться будинок для людей похилого віку «Милый дом». Ознак проживання ані скаржниці, ані її сім`ї немає. Водночас, представник скаржниці не міг пояснити, хто на сьогодні зареєстрований або проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана судом першої інстанції у виконавчому листі.

Не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції і посилання представника скаржниці щодо того, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена за заявою неповноважної особи, оскільки матеріали справи свідчать про те, що під час відкриття виконавчого провадження представниця товариства надавала оригінал довіреності, який було перевірено приватним виконавцем, про що свідчить відмітка на примірнику заяви стягувача. Цю ситуацію в суді апеляційної інстанції представниця товариства пояснила таким чином, що, помилково було залишено копію довіреності від 12 грудня 2018 року та наполягала на тому, що для огляду надавався оригінал довіреності від 13 грудня 2019 року. Також, пояснила, що з 2009 року до сьогодні борг ОСОБА_1 не погашено і місце проживання її, крім зазначених адрес, невідомо.

Приватний виконавець в суді апеляційної інстанції підтримав свій відзив на апеляційну скаргу та ще раз акцентував увагу на тому, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення і що його дії щодо примусового виконання судового рішення здійснено з додержанням вимог Закону.

Таким чином, судова колегія зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимог скарги, суд першої інстанції вірно вказав, що приватний виконавець під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження дотримався вимог вказаного Закону та правомірно відкрив виконавче провадження за заявою представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», оскільки нею для огляду було надано оригінал довіреності зі строком дії до 13 грудня 2020 року.

Встановивши, що державним виконавцем 16 грудня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та її копію направлено на адресу боржниці, що зазначено у виконавчому документі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог скарги боржниці.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам закону, підстави для визнання протиправними дії приватного виконавця відсутні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.В. Котелевець

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 06 листопада 2020 року.