УХВАЛА

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 140/123/20

адміністративне провадження № К/9901/26729/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року

у справі № 140/123/20 за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Волинській області

про визнання протиправними і скасування наказів, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 18 квітня 2019 року № 476/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 23 квітня 2019 року № 116 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити на службі в органах Національної поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області з 24 квітня 2019 року;

- стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за період з 25 березня 2019 року по 23 квітня 2019 року включно, та середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2019 року по день ухвалення судового рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- зобов`язати нарахувати і виплатити суму компенсації втрати середнього заробітку (грошового утримання) за період з 25 березня 2019 року по день ухвалення судового рішення у зв`язку з порушенням строків його виплати;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію вислугу років з 13 травня 2002 року по 01 липня 2010 року у податковій міліції, оформлену відповідним наказом відповідача;

- зобов`язати зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію вислугу років з 13 травня 2002 року по 01 липня 2010 року у податковій міліції, та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років за час служби в органах Національної поліції з урахуванням даного періоду служби в податковій міліції.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно ст.50 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Предметом розгляду даної справи є поновлення на роботі, зарахування стажу, нарахування та виплата середнього заробітку.

Посада публічної служби позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».

Посилання скаржника на те, що розгляд даної справи має виняткове значення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність «виняткового значення» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от:

1) суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій);

2) інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій).

У світлі обставин цієї справи та з обґрунтувань касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона має виняткове значення.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді Н.А, Данилевич

Н.В. Шевцова