РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 327/127/20

Провадження № 1-кп/327/46/2020

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       10.11.2020 року                                                                смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

            головуючого судді                                                             Антіпової Т.А.,

           за участю секретарі судового засідання                     Літвінової Т.А.,

            за участю прокурора                                                         Лося О.М.,

обвинуваченого                                                                 ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Курлапової С.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в приміщенні Розівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12020081270000031, за обвинувальним актом  відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

                                                                                  В С Т А Н О В И В :

21 жовтня 2020 року до Розівського районного суду Запорізької області з Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020081270000031, за обвинувальним актом  відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на новий розгляд вказаного кримінального провадження після скасування вироку Розівського районного суду Запорізької області від 21.05.2020 року.

Цього ж дня дане кримінальне провадження зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду, проте відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2020 року, за даним кримінальним провадженням призначення не відбулось із зазначенням причини: не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Розпорядженням керівника апарату Розівського районного суду Запорізької області від 26.10.2020 року № 16 призначено повторний автоматизований розподіл даного кримінального провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 року, справу за обвинувальним актом  відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, передано на розгляд головуючому судді ОСОБА_2 . 

Ухвалою судді Розівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року вказане кримінальне провадження було призначене до підготовчого судового засідання на 10 листопада 2020 року на 15 год. 00 хв.

В підготовче судове засідання був доставлений обвинувачений, також з`явились прокурор Лось О.М., захисник обвинуваченого адвокат Курлапова С.В.

Потерпіла Горщук М.В. в підготовче судове засідання, призначене на 10 листопада 2020 року, не прибула, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання була повідомлена належним чином, судом задоволено клопотання про проведення підготовчого судового засідання без її участі.

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність призначення судового розгляду на підставі вказаного обвинувального акту, за участю обвинуваченого, його захисника, потерпілої, та свідків, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, посилаючись на те, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України).

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Курлапової С.В., які підтримали думку прокурора про можливість призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_3 , яка письмово прохала призначити справу до судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт, провівши підготовчі дії, суд вважає, що є достатні підстави для призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні одноособово суддею.

 Відповідно до ст.315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

 Так, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору.

 Вказане кримінальне провадження підсудне Розівському районному суду Запорізької області; підстав для закриття кримінального провадження на підставі пунктів 4-8,10 частини першої або частини другої ст. 284КПК України не вбачається.

 Судове засідання по даному кримінальному провадженню, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

 Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, обвинувачений ОСОБА_1 , захисник обвинуваченого – адвокат Курлапова С.В., потерпіла ОСОБА_3 , а також свідки, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

Учасники кримінального провадження не заявили клопотань про здійснення виклику інших осіб до суду для їх допиту та про витребування певних речей чи документів. Проте, захисник обвинуваченого адвокат Курлапова С.В. наголосила на необхідності на стадії судового розгляду вирішення питання щодо виклику експерта в судове засідання для допиту в порядку ст. 356 КПК України, як це зазначено в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 23.09.2020 року.

Вирішуючи клопотання прокурора про доручення уповноваженому органу з питань пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , з яким погодились інші учасники кримінального провадження, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні такого клопотання, оскільки згідно з ч.2 ст.314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі, а санкція ч.2 ст.121 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Окрім цього, в підготовчому судовому засіданні прокурор просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, термін дії якого закінчується 21 листопада 2020 року, посилаючись на те, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і послідуючого покарання, знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та експерта в кримінальному провадженні, оскільки останнє відоме місце проживання обвинуваченого співпадає з місцем проживання основних свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність вказаних ризиків підтверджується також тим, що обвинувачений ніде не працює, за місцем мешкання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, в стані алкогольного сп`яніння поводиться агресивно з оточуючими, що нерідко закінчується бійками. Це підтверджується свідченнями співмешканки обвинуваченого ОСОБА_5 , та обставинами спричинення ним тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за спричинення яких ОСОБА_1 був засуджений, і на теперішній час судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Тому, є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може знову в стані алкогольного сп`яніння вчинити інше кримінальне правопорушення насильницького характеру. Окрім цього, сторона обвинувачення в клопотанні посилається на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23.09.2020 року, в якій зазначено про необхідність допиту експерта у вказаному кримінальному провадженні, що дає підстави вважати про існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_1 , в разі зміни останньому запобіжного заходу, на вказаного експерта. Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого адвокат Курлапова С.В. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та просила змінити йому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений ніколи не мав наміру ухилятися від органів досудового слідства та суду, про що свідчить факт того, що саме його родичі (мати та дружина) викликали поліцію та швидку допомогу. Окрім цього, обвинувачений на стадії досудового розслідування сприяв встановленню істини по справі, все відверто розповідав як під час слідчого експерименту, так і в суді першої інстанції, жодного разу не змінював своєї позиції, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції, що свідчить про намір обвинуваченого сприяти органам правосуддя. Також, обвинуваченим в повній мірі відшкодована шкода потерпілій. Крім того, прокурором не доведено того, що обвинувачений ОСОБА_1 буде впливати на потерпілу та свідків, на підтвердження цього твердження прокурором не надано жодного доказу, як то заяви в правоохоронні органи з боку цих осіб щодо протиправної поведінки ОСОБА_1 .. Окрім цього, мати та цивільна дружина обвинуваченого є основними свідками, вони допитувалися у суді першої інстанції під та в силу ст. 63 Конституції України відмовились від надання показань, що мають намір робити і під час нового судового розгляду. Також захисник обвинуваченого зазначила, що обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Є власником даного домоволодіння, мешкає за даною адресою разом з матір`ю – ОСОБА_4 та цивільною дружиною – ОСОБА_5 . Обвинувачений характеризується за місцем проживання позитивно, під час тримання під вартою стан його здоров`я значно погіршився та продовжують загострюватися старі хронічні хвороби. Також зазначила про безпідставність посилання прокурора на можливий тиск обвинуваченого на експерта, відсутність тому доказів, а, отже такі твердження сторони обвинувачення вважає припущеннями.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою та підтримав клопотання свого захисника і просив змінити йому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт. Зазначив, що ніколи не мав наміру та думки тиснути на свідків та експерта, зазначив про погіршення стану здоров`я під час тримання його під вартою, а також наголосив на поганому самопочутті його матері – ОСОБА_4 .

Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, та думку з цього приводу прокурора та обвинуваченого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачений тримається під вартою з 21 лютого 2020.Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.09.2020 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляд тримання під вартою на 60 днів до 21 листопада 2020 року включно.

На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого   ОСОБА_1 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній не мав офіційного місця роботи, за місцем мешкання характеризується негативно, має непогашені та не зняті судимості, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Окрім цього, по даному провадженню потерпіла, свідки та експерт ще не допитані, письмові докази не досліджені, що не виключає ризику можливого впливу обвинуваченого на свідків та експерта, враховуючи, що безпосередні свідки подій – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мешкають разом із обвинуваченим ОСОБА_1 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, наявні підстави вважати, що ризики, передбачені  ст. 177 КПК  України, не припинили свого існування, тому є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню. При цьому, обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі на певний тривалий строк, відсутність офіційного місця роботи, наявність судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Згідно вимог діючого законодавства тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ст.183 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Як вбачається із п.2.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» № 14 від 19.12.2014 суд під час підготовчого судового засідання уповноважений поставити перед сторонами провадження питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності відповідних клопотань сторін, оскільки суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду, а також це зумовлено необхідністю досягнення завдань кримінального провадження.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на свідків, експерта, ухилення від суду та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.

На думку суду, конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.

Отже, на підставі вищевикладеного слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак, на даному етапі, не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо звільнення його з-під варти, або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Посилання сторони захисту на те, що співмешканка обвинуваченого ОСОБА_5 під час попереднього розгляду справи в суді першої інстанції скористалася правом, передбаченим ст. 63 Конституції України відмовитися від свідчень, і надалі буде також притримуватися даної позиції, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду вирок Розівського районного суду Запорізької області від 21.05.2020 року у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України скасовано, призначено новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

В мотивувальній частині ухвали Запорізького апеляційного суду, зокрема зазначено, що під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, ретельно перевірити усі докази кримінального провадження, з належною мотивацією, в тому числі, взяти до уваги інші доводи, які зазначалися в апеляційних скаргах обвинуваченим та його захисником, та ухвалити законне/, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст. ст. 370, 374 КПК України.

Отже, розпочато новий розгляд даного кримінального провадження, потерпіла, свідки, експерт не допитані, письмові докази не досліджені, наявність або відсутність підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого не встановлена.

Враховуючи вищевикладене, на даному етапі розгляду кримінального провадження, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту та зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого на більш м`який у вигляді домашнього арешту, а клопотання прокурора про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З огляду на вимоги діючого кримінального процесуального законодавства України, суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких інших клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Відповідно до ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-316, 366, 371, 372, 177, 181, 194 КПК України, суд,

                                              У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Курлапової С.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Клопотання прокурора Куйбишевського відділу Бердянської місцевої прокуратури Лося О.М. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 січня 2021 року включно.

Призначити кримінальне провадження № 12020081270000031, за обвинувальним актом  відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Розівського районного суду Запорізької області, яке відбудеться 18 листопада 2020 року о 12 годині 30 хвилин.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Про час і місце проведення судового засідання повідомити прокурора Куйбишевського відділу Бердянської місцевої прокуратури, обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Курлапової С.В., потерпілої ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Розівський районний суд Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                                    Т.А. Антіпова