Справа № 2-2572/09

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 липня 2009 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Севідовій Л.Ю.

за участю представника позивача Сороки А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору № 261-ФР від 25 вересня 2007 року та стягнення заборгованості за цим договором у сумі 2356 гривень 29 копійок, судових витрат у сумі 89 гривень 50 копійок.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 25 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 261-ФР, згідно з яким їй надано кредит у сумі 3000 гривень строком до 24 вересня 2009 року, з оплатою за процентною ставкою 0,001 % річних. З метою забезпечення виконання зобов’язання по цьому кредитному договору, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 25 вересня 2007 року укладено договір поруки № 261-ФР, відповідно до вимог якого вона зобов’язалася перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором № 261-ФР від 25 вересня 2007 року. Відповідно до п.п. 3.3,4.7 кредитного договору ОСОБА_2 зобов’язувалася повертати кредит та плату за його користування шляхом щомісячних, у строк з 01 до 10 числа, платежів, сплачуючи фіксований платіж у сумі 125 гривень. Однак платежів по кредиту належним чином не здійснювала, кредит та нараховані проценти не повернула, у зв’язку з чим за нею станом на 23 січня 2009 року утворилася заборгованість у сумі 2356 гривень 29 копійок. Судові витрати по справі складають 89 гривень 50 копійок.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, прохав його задовольнити в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачі належним чином, шляхом направлення судових повісток рекомендованим поштовим повідомленням, викликалися до суду. Відповідач ОСОБА_3 достовірно знала про час та місце судового розгляду справи на попередньому засіданні, але до суду не з’явилася, письмових заяв та клопотань суду не надала (а.с. 25). Поштовий конверти разом із судовою повісткою, яким викликалася відповідач ОСОБА_2, повернуто до суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 27). Неотримання відповідачем конверту із судовою повісткою розцінюється судом як відмова від отримання судової повістки. Згідно з вимогами ч.8 ст. 76 ЦПК України, особа, яка відмовилася отримати судову повістку, вважається повідомленою. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлювати заочне рішення). Представник позивача не заперечував проти судового розгляду справи за відсутності відповідачів. З цих підстав суд, спираючись на норми ст. ст. 169,224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Заслухавши представника позивача та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 261-ФР, згідно з яким їй надано кредит в сумі 3000 строком до 24 вересня 2009 року, з оплатою за процентною ставкою 0,001 % річних (а.с. 7-9). Для забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором, між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 261-ФР від 25 вересня 2007 року, згідно з яким поручитель зобов’язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором № 261-ФР від 25 вересня 2007 року (а.с. 11). Відповідно до п.п. 3.3,4.7 кредитного договору, ОСОБА_2 зобов’язалася повертати кредит та плату за його користування починаючи з місяця, що є наступним за місяцем видачі кредиту, щомісячно, у період з 1 до 10 число кожного місяця, перераховуючи грошові кошти у сумі 125 гривень відповідно до графіку зниження заборгованості (а.с. 7-9). Згідно з п.3.5 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, комісійної винагороди та неустойки, відповідно до умов договору у разі порушення позичальником умов договору, в тому числі несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення зарахування коштів на погашення заборгованості по кредитних ресурсах та/або на сплату процентів, та/або комісійної винагороди, відповідно до умов кредитного договору (а.с. 7). Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору, відповідач ОСОБА_2 порушила умови договору, а саме: не сплачувала кредит та відсотки за його користуванням у встановлені строки, внаслідок чого станом на 23 січня 2009 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 2356 гривень 29 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 999 гривень 50 копійок, заборгованості за простроченим кредитом у сумі 625 гривень, заборгованості за простроченою комісійною винагородою у сумі 162 гривні 50 копійок та пені у сумі 569 гривень 29 копійок (а.с. 6). На попередження банку про погашення заборгованості відповідачі на відреагували (а.с. 16-19). Судові витрати по справі становлять 89 гривень 50 копійок (а.с. 2-3,32).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, є порушенням зобов’язання. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, що порушив зобов’язання не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з вимогами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Відповідач ОСОБА_2 уклала із позивачем кредитний договір, умови укладеного договору належним чином не виконує, так як грошові кошти у встановлені строки та у встановленому розмірі не сплачує. З метою забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, позивач уклав договір поруки з відповідачем ОСОБА_3, яка, у разі невиконання боржником свого зобов’язання, несе разом з ним солідарну відповідальність. Ця відповідач умови договору поруки також не виконала. При порушенні умов кредитного договору позивач має право вимагати розірвання кредитного договору та дострокового повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди та неустойки. Внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх договірних зобов’язань реалізував це своє право, звернувшись до суду. З цих підстав позовні вимоги про розірвання кредитного договору та стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, а також судових витрат по справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526,530,554,610,625,651,1054 ЦК України, ст. ст. 15,30,60,75,76,88,169,208,212-215,218,224,226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» -задовольнити у повному обсязі.

Кредитний договір № 261-ФР, укладений 25 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 - розірвати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 261-ФР від 25 вересня 2007 року у сумі 2356 гривень 29 копійок, судові витрати по справі у сумі 89 гривень 50 копійок, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 2445 гривень 79 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів 30 дня його проголошення та наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів 30 дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів 30 дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у установленому законом порядку.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідачів, яку може бути подано до суду протягом 10 днів 30 дня отримання ними копії рішення.