Справа № 2-684/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 квітня 2010 року                                                                                     м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької  області у складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

при секретарі Альберті О.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача УПФУ у м.Димитров

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1   звернулась до суду з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області (далі за текстом УПФУ) про зобов’язання вчинити певні дії , в обґрунтування якого зазначила, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, у зв’язку з чим згідно статті 6 зазначеного Закону має право з 2007 року отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком, але відповідач ніяких доплат до пенсії їй не нараховував та не виплачував, отже вчинив неправомірну бездіяльність чим порушив її законні права та інтереси. Просила суд зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки, з урахуванням здійсненої відповідачем виплати, в сумі 3796,20 гривень та виконувати нарахування та виплату такої допомоги в 2010 році. Також просила стягнути на її користь понесені нею судові витрати.

Позивач до судового засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням справу розглянути без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, суду надане клопотання з проханням справу розглянути без участі представника відповідача, позов не визнали, просили суд розглянути справу на підставі діючого законодавства. У наданому суду в письмовому вигляді запереченні зазначили, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України, на який Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було покладено його визначення, не було впроваджено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавчо не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни, яке виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції, за якою підвищення вперше виплачувалося у 2008 році, а потім і у 2009 році у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, до врегулювання ситуації, 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за пунктом 8 якої встановлено, що допомога дітям війни виплачується у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 гривень, з 1 липня 48,20 гривень та з 1 жовтня – 49,80 гривень. Враховуючи, що законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним, те, що рішенням КСУ по справі № 2-25/2009 від 19 травня 2009 року закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком лише до вимог, зазначених у Законі № 1058, вимоги позивача вважає незаконними.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з’явились до суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ідповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в місті Димитров Донецької області та отримує пенсію , що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1 (а.с.8-10).

Відповідно до ст.6 Закону № 2195- IV,  який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення зазначених соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-IV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»  від 20.12.2005 року № 3235-IV  (в редакції закону України від 19.01.2006 року № 3367-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються  протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зазначена норма Закону не була предметом розгляду і Конституційного суду України.

Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, у зв’язку з чим втратили чинність.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, є чинним лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону № 2195-IV у розмірі 710,91 грн. з розрахунку: (410,06 грн. х 30% / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% + 415,11грн. х 3 х 30%).

Відповідно до пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, за якою розмір спірного підвищення дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

На підставі цієї правової норми позивачу у 2008 та 2009 роках було сплачено відповідачем спірне підвищення у розмірі: з 01.01.2008 року - 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 22.05.2008 року -  48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн.

Зазначена норма Закону визнана неконституційною за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Згідно зі ст.58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України » та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у 2008 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Рішення Конституційного Суду України набрало чинності 22.05.2008 року, тому суд вважає, що за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону № 2195-IV у розмірі 715,23 грн. з розрахунку: ((481 грн. х 30% / 31 х 10 дн. + 481 грн. х 30% + 482 грн. х 3 місяці х 30% + 498 грн. х 3 місяці х 30%) – (48,10 грн. / 31 х 10 + 48,10 грн. + 48,20 грн. х 3 місяці + 49,80 грн. х 3 місяці).

Згідно із ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009» від 26.12.2008 року № 835-VI, розміри соціальних державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи принцип пріоритетності законів України над підзаконними нормативно-правовими актами, а також те, що у випадку, якщо нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, у зв’язку з чим на даний час діє редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка була до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України», суд вважає, що дії відповідача по виплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі 49,80 гривень за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року є неправомірними та не відповідають вимогам діючого законодавства, внаслідок чого є підстави для задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача неправомірними у відмові Управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Згідно зі статтею 54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік » та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та згідно з умовами Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1, який набрав чинність і має застосовуватися з 1 листопада 2009 року, у 2009, 2010 роках діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 січня 2009р. – 498 грн., з 1 листопада 2009р. – 573 грн., з 1 січня 2010р. – 695 грн., з 1 квітня 2010р. – 706 грн.

Суд вважає, що за період з 1 січня 2009 року по 28 квітня 2010 року позивач має право на отримання з відповідача підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону № 2195-IV у розмірі 1856 гривень 50 копійок з розрахунку: (498 х 10 місяців х 30%) + (573 х 2 місяці х 30%) + (695 х 3 місяці х 30 %) + (706 х 30% / 30 днів х 27 днів) – ((49,80 х 15 місяців + (49,80 / 30 днів х 28 днів)).

Всього відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року – 710 гривень 91 копійку, з 22 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 715 гривень 23 копійки, з 1 січня 2009 року по 28 квітня 2010 року – 1867 гривень 50 копійок, а разом 3464 гривні 64 копійки.

У задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача з 29 квітня 2010 року на майбутнє здійснювати виплату допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком необхідно відмовити. Судове рішення має бути наслідком правового регулювання, судом не може встановлюватися факт порушення прав позивача у майбутньому.

Строк позовної давності, визначений цивільним законодавством України, позивачем не порушений.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок Конституційного Суду України по справі № 2-25/2009 від 19 травня 2009 року про застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першій статті 28 Закону № 1058 виключно для визначення розмірів пенсії, як на підставу правомірності виплати соціальної допомоги дітям війни, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, оскільки цим же актом, що представляє собою ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 у справі № 2-25/2009 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальна пенсія за віком», що міститься у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальний розмір пенсії за віком», використаного в частині першій статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» в пункті 3.2 визначено, що відсутність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, є прогалиною у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195-IV, а за умовами частини дев’ятої статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, пов’язаної з гарантіями, закріпленими в статтях 22 та 46 Конституції України, заборонена відмова особі у захисті порушеного права з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

    Відповідно до вимог частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Димитров на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судом справи в сумі 120 гривень. При цьому, суд вважає помилковим твердження відповідача про звільнення його від оплати судових витрат на підставах, визначених статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» та статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України. До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, до осіб, перелічених в статті 4 зазначеного Декрету, на підставі пункту п’ятого розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, пільги, встановлені законодавством для державного мита, застосовуються лише при зверненні їх до суду. Крім того, справи про стягнення на користь осіб, що мають статус «дітей війни» щомісячної соціальної допомоги відсутні у переліку справ, визначених статтею 81 Цивільного процесуального законодавства, в яких не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення, який є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких нормативних актів», Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.06.2008 року, к еруючись ст.ст. 11, 57, 208, 209, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 квітня 2010 року в сумі 3293 гривні 64 копійок, судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 120 гривень, а всього 3464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) гривень 64 копійки.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя