Справа № 2-а-1660/2010 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2010 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Міщенка С.В.,
при секретарі Матвєєвій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Золотоніського взводу ДПС ДАІ ГУМВС України в Черкаській області Іванченко Анатолія Володимировича про визнання незаконним та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою до інспектора ДПС Золотоніського взводу ДПС ДАІ ГУМВС України в Черкаській області Іванченко Анатолія Володимировича про визнання незаконним та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач пояснив свій позов тим, що 03 лютого 2010р., керуючи автомобілем марки «ЗАЗ» д.н. НОМЕР_1 , він близько 11-ї год. 45хв. рухався по автодорозі Бориспіль-Запоріжжя не порушуючи при цьому вимог Правил дорожнього руху. Але на 112 км. даної дороги його без будь-якої на те причини зупинив інспектор ДПС ВДАІ Іванченко А.В. і, перевіривши документи, та не знайшовши жодної причини для пояснення причини зупинки, звинуватив у тому, що він ніби-то керував автомобілем на стекла якого нанесено тонування в порушення п.п.в) п.31.4.7 Правил дорожнього руху України. Та, не зважаючи на те, що він заперечував проти такого обвинувачення і пояснював, що тонування не обмежує оглядовості з місця водія, оскільки затонованими є лише задні бокові стекла, які жодним чином на оглядовість не впливають, відповідач пояснив, що він порушив норми діючого ГОСТ 5727-88 та склав протокол серії СА №083699 від 03.02.2010р., про порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.121 КУпАП, відібравши від нього письмове зобов’язання усунути це обмеження оглядовості. І , як наслідок, негайно виніс постанову, якою наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн. Але відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушив вимоги ст.256 КУпАП, не вказавши точної назви його посади, як особи, що склала протокол, не зазначив точного місця й суті адміністративного правопорушення, а також не зазначив прізвищ та адреси свідків правопорушення чи понятих, враховуючи, що позивач своєї вини не визнав, а тому цей протокол не міг слугувати доказом по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за дане правопорушення. Також відповідач проігнорував, передбачене ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП право позивача на захист, позбавивши його можливості залучити захисника для розгляду даної справи, позбавив права на подачу доказів, що є суттєвим порушенням і само по собі є безумовною підставою для скасування будь-якого рішення про притягнення особи до адмінвідповідальності як неправомірного. При цьому він допустився ще низки грубих порушень норм ст.280 КУпАП, не з’ясувавши чи було вчинено правопорушення та чи винен позивач в його вчиненні, оскільки:
по-перше, він дійшов висновку, що тонування заважає оглядовості, - «на око», не застосовуючи спеціальний прилад для заміру прозорості автомобільного скла;
по-друге, він мав залучити для цього спеціаліста державного метрологічного контролю та нагляду, але не зробив цього;
по-третє, він обвинуватив позивача в здійсненні тонування в порушення норми діючого ГОСТ 5727-88, при тому, що п.2.2.4 даного держстандарту передбачає мінімальні показники прозорості лише для вітрових стекол та бокових стекол, що до них примикають і при цьому цей ГОСТ не встановлює жодних обмежень для інших стекол автомобіля, в тому числі для задніх бокових;
по-четверте, проводячи огляд транспортного засобу на предмет його технічного стану, інспектор ДПС порушив ст.35 Закону України «Про дорожній рух», яка саме і передбачає можливість таких перевірок лише під час проходження державного технічного огляду, який у нього був проведений про що свідчив талон на лобовому склі. А більше підстав для проведення техогляду, і тим паче на дорозі в польових умовах, цим Законом не передбачено. Таким чином відповідач, на думку позивача, проводячи огляд, перевищив свої повноваження, оскільки згідно ст.19 Конституції України, посадові особи органів державної влади (в т.ч. і ДАІ) повинні діяти лише в межах і способом, що зазначені в законі, а отже і постанова, що була винесена внаслідок таких дій є незаконною;
по-п’яте, громадян, згідно цієї ж статті Конституції, можна зобов’язувати робити лише те, що в якості такого обов’язку установлено, знову, тим же Законом, але не підзаконним актом, якими є Правила дорожнього руху. А отже , навіть при умові якби йогоавтомобіль був затонований весь , то він би жодного закону не порушив , бо на законодавчому рівні заборон тонування не передбачено;
по-шосте, відповідач не встановив чи є обставини, що пом’якшують відповідальність позивача та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Це при тому, що згідно ст.245 КУпАП - головним завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення вбачається повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до ст.287 КУпАП особа, щодо якої складено постанову про адмінправопорушення має право оскаржити її правомірність в судовому порядку і це право гарантоване ст.55 Конституції України,- позивач вважає постанову незаконною та винесеною з грубими порушеннями адміністративно-процесуального законодавства та такою, що підлягає скасуванню судом в порядку, що передбачений п.1 ч.1 ст.17 КАС України. Адже п.1 ч.1 ст.247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю - …у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Також позивач просив врахувати, що при розгляді справи про протиправність рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень відповідно до норми ч.2 ст.71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судове засідання позивач не з’явився але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, де підтримав поданий ним позов та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві підстав і скасувати постанову інспектора ДПС Золотоніського ВДАІ Іванченко А.В. серія СА № 106514 від 03.02.2010 року, за ч. 1 ст. 121 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення, а справу закрити.
Відповідач – інспектор ДПС Золотоніського взводу ДПС Іванченко Анатолій Володимирович в судове засідання повторно не з’явився, хоча про день та час розгляду справи ставився до відома судом і не повідомив суд про причини неявки та не надав суду письмових заперечень проти позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серія СА № 106514 від 03.02.2010 року вбачається, що позивач на 112 км а/д Бориспіль-Запоріжжя керував автомобілем «ЗАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 на стекла салону якого було нанесено дзеркальне тонування, чим порушив п. 31.4.4 (в) Правил дорожнього руху. За що ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП України і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Але жодного доказу, передбаченого ст.251 КУпАП, який би підтверджував факт вчинення позивачем вказаного правопорушення не було надано відповідачем на розгляд даної справи, хоча ст. 71 КАС України покладає обов’язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на орган владних повноважень, навпаки зі свідчень позивача в судовому засіданні випливає, що він не здійсненював тонування в порушення норми діючого ГОСТ 5727-88, оскільки п.2.2.4 даного держстандарту передбачає мінімальні показники прозорості лише для вітрових стекол та бокових стекол, що до них примикають і при цьому цей ГОСТ не встановлює жодних обмежень для інших стекол автомобіля, в тому числі для задніх бокових. Крім того, проводячи огляд транспортного засобу на предмет його технічного стану, інспектор ДПС порушив ст.35 Закону України «Про дорожній рух», яка саме і передбачає можливість таких перевірок лише під час проходження державного технічного огляду, який у нього був проведений про що свідчивть талон про ТО, наданий позивачем. Також відповідач прийшов до висновку про протиправність тонування «на око», не застосовуючи спеціальний прилад для заміру прозорості автомобільного скла та без залучення для цього спеціаліста державного метрологічного контролю та нагляду. Таким чином відповідач, проводячи огляд перевищив свої повноваження, оскільки згідно ст.19 Конституції України, посадові особи органів державної влади (в т.ч. і ДАІ) повинні діяти лише в межах і способом, що зазначені в законі, а отже і постанова, що була винесена внаслідок таких дій є незаконною. Тому, як наслідок - відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України провадження справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, а позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, ст.247, ст.287-288 КУпАП суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Золотоніського взводу ДПС ДАІ ГУМВС України в Черкаській області Іванченко Анатолія Володимировича про визнання незаконним та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03 лютого 2010 року серії СА № 106514 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а адміністративну справу провадженням закрити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд, про що зацікавленою стороною має бути подана заява протягом 10 днів з дня проголошення постанови та протягом двадцяти днів подана апеляційна скарга до Золотоніського міськрайонного суду.
СУДДЯ: Міщенко С.В.