справа № 2-а-96-10 р.
Україна
ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області в складі : головуючого судді Синиці Л. П., при секретарі судового засідання Гудзь І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області в частині не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007-2010 роки, зобов’язання Управління пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу як дитині війни в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 28.02.2010р., в сумі 3073,30 грн. , -
в с т а н о в и в :
19.02.2010р. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області в частині не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» за 2007–2010роки, зобов’язати нарахувати та виплатити допомогу в сумі 3073,30 грн. .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що, вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. є дитиною війни, і згідно ст. 6 даного Закону, з 01.01.2006р. їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19.01.2006р №3367-ІУ було внесені такі зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а стаття 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними. Тому, у 2006 році права на отримання такої надбавки не мала.
Згідно з п. 12 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Оскільки не є інвалідом, то надбавку як дитина війни у 2007 році взагалі не отримувала.
Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, положення п. 41розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» також, були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
З 22 травня 2008 року і по даний час підвищення до пенсії як дитині війни виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватися з розміру, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії «Дітям війни» встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Рішення Конституційного Суду по даній справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зважаючи, на вищевикладене, невиплата державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня – 380,00грн., з 1 квітня – 406,00грн., з 1 жовтня – 411,00грн. .
Відповідно до Закону України «про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив : з 1 січня = 470,00грн., з 1 квітня – 482,00грн., з 1 липня – 482,00грн., з 1 жовтня - 498,00 грн. .
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року, тобто – 498,00грн. .
Згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р. № 1646-УІ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить : з 1 листопада 2009 року – 573,00грн., з 1 січня 2010 року – 695,00грн., з 1 квітня 2010 року – 706,00грн. .
Відповідно до ст. ст. 99 – 100 КС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів громадян встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Проте, ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що нараховані суми соціальної допомоги, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
У зв’язку з чим, позивач звернулася до суду, і просить поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області в частині не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007-2010 роки, зобов’язати Управління пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу як дитині війни в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 28.02 2010р., в сумі 3073,30 грн. .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області – Пістун О.В. позовні вимоги не визнала, подала письмові заперечення та пояснила, що позивачем було пропущено строки звернення до суду, встановлені ст. 100 КАС України, і їх не слід поновлювати, бо відсутні на це підстави, тому наполягає на застосуванні норми діючого законодавства, яка в таких випадках, передбачає відмову у задоволені позову. А також, зазначали, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно зі ст. 7 цього закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Бюджет пенсійного фонду щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України, і кошти на збільшення підвищення дітям війни не виділялися, тому в органів Пенсійного фонду не було і на даний час немає законних підстав для збільшення цієї виплати. Та вказала, що у 2006 р., виплати пенсії взагалі не проводилась, так, як не були передбачені Законом України «Про державний бюджет на 2006р.». В Законі України «Про державний бюджет на 2007р.» виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» була передбачена в розмірі 50 % від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина яка має статус «дитини війни» за життя визнана інвалідом. З 01.01.2008року питання виплати підвищень до пенсії дітям війни законодавчо врегульовано Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 згідно з якими дітям війни (крім тих на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки для учасників, та підвищувалась на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому, дітям війни, щомісячно, з 01.01.2008р. виплачувалась надбавка у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р., і до тепер 49.80 грн.. Крім того, визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Так, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що таким чином визначений мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для обчислення розмірів пенсії, призначених цим законом. Тобто, для визначення доплат або підвищень пенсій не застосовується.
Суд, розглянувши позов у межах заявлених позовних вимог, вислухавши представника відповідача Пістун О.В., врахувавши думку позивача ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, та при вирішенні спору, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, вважає, що даний позов є частково обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.
Згідно до вимог Конституції України (ч.2 ст.19), органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи мають право вчиняти дії та приймати рішення виключно в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.
Пенсійний Фонд України діє на підставі положення «Про Пенсійний Фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, і є центральним органом виконавчої влади, на яке покладено обов’язок щодо : призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування виплат пенсій, та здійснює свої повноваження на підставі п.15 вказаного положення через створенні в установленому порядку його територіальні управління, по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, управління відповідно до покладених на них завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Пунктом 4.2 вищенаведеного Положення, передбачено, що Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банках (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, і з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі.
Згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» № 2195–ІV від 18.11.2004р., котрий набрав чинності з 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України – ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей».
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19.01.2006р. № 3367-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік» вказаний пункт ст. 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції : «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей», запроваджується з 01.01.2006р., а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету», і Закон набрав чинності 02.04.2006р.. Однак, Кабінетом Міністрів України протягом 2006р. будь-які рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
Таким чином, у 2006 році пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», запроваджено не було, і у позивача даного права не виникало.
Ст. 152 Конституції України, зазначає, що закони, інші правові акти або окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до Закону України № 489–V від 19.12.2006р. «Про Державний бюджет України на 2007рік» (ст. 71 пункт 12) зупинено дію положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», та ст. 111 цього Закону, встановлено, що у 2007р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ № 2195 – ІV від 18.11.2004р., і виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення ЗУ № 489–V від 19.12.2006р., яким зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та положення п. 3 ст. 71 ЗУ № 489–V від 19.12.2006р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто визнано неконституційними. Таким чином, із 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи статті 111 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007рік», як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей». І після прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення, знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», тобто, з часу прийняття цього Рішення, відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», суб’єкт владних повноважень порушив з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., оскільки, дія Закону «Про Державний бюджет України на 2007рік» закінчується 31 грудня 2007р..
Але враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., без поважності причин на те, представник відповідача наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, і ухвалою суду відмовлено у поновлені строку звернення до суду, суд, вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення – у зв’язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ч.1 ст. 100 КАС України.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Однак, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України» від 22.05.2008р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо несення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, із 01 січня по 22 травня 2008 року застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року - стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», як така, що поновила свою дію у часі, і з цієї дати особа із статусом дитина війни має право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, та повинна була застосовуватись до позивача.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за період з 22.05.2008. до 31.12.2008р., без поважності причин на те, представник відповідача наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, і ухвалою суду відмовлено у поновлені строку звернення до суду, суд, вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення – у зв’язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ч.1 ст. 100 КАС України, як і період часу з 01.01.2009р. по 18.02.2009р., включно.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімуму» від 15.07.1999р. №966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
При визначені розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», відповідачу, слід, застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність – ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком. І при розрахунку державної пенсії, передбаченої ЗУ № 2195–ІV від 18.11.2004р., застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімум для осіб, котрі втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визнається мінімальний розмір пенсії за віком. Так, Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 380,00грн., з 1 квітня – 406,00грн., з 1 жовтня – 411,00грн.. Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 470,00грн., з 1 квітня – 481,00грн., з 1 липня – 482,00грн., з 1 жовтня – 498,00грн.. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», стаття 54, установити у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р. № 1646-УІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), стаття 1, встановлює прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, на одну особу на місяць у розмірі з 01.12.2009р. – 734,00грн., з 01 січня 2010р. – 695,00грн. .
Положення ч.3 ст. 28 ЗУ № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року, не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від 18.11.2004р. набула статус дитини війни, а тому за ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач – Управління Пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області не здійснював зазначені виплати у вищенаведених розмірах, посилаючись на відсутність відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. Згідно довідки, з 01.01.2008р. відповідач почав позивачу виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Отже, позивачем недоотримано допомоги, і, суд, вважає, доведеною вимогу позивача про зобов’язання Управління пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу як дитині війни в період з 19.02.2009р. по 28.02 2010р. .
З огляду на вищевикладене, вбачається, що управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-ІV від 18.11.2004р. і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті відповідач таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, як і на не визначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, суд, до уваги не бере.
Керуючись вищенаведеним та Конституцією України, Законом України «Про соціальних захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004р., Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. 110 Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006рік» за № 3367 - ІV від 19.01.2006р., Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», стаття 54, Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р. № 1646-УІ, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положенням «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), Законом України «Про прожитковий мінімуму» від 15.07.1999р. №966-14, ухвалою Конституційного Суду України у справі № 2-25/2009р. «про відмову у відкриті конституційного провадження за конституційним подання Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальна пенсія за віком», що міститься у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальний розмір пенсії за віком», використаного в частині першій ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 6, 17, 71, 99, 100, 159, 160, 163, 181, 185, 186 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області в частині не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007-2010 роки, зобов’язання Управління пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу як дитині війни в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 28.02.2010р., в сумі 3073,30 грн. - задоволити частково .
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо не нарахування та не проведення виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – протиправною .
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 19.02.2009р. по 28.02.2010р. з урахуванням сум, виплачених в цей період.
Стягнути з Державного бюджету України судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 3 (три) грн. 40 коп. .
В іншій частині позовних вимог – відмовити .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду через Городищенський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: Л. П. СИНИЦЯ