Справа № 2-а-1540/2010 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2010 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Міщенка С.В.,
при секретарі Матвєєвій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
Позивач пояснює свій позов тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2007-2008 роках їй така допомога не виплачувалася. Ст. 77 та ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2006 рік та п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2007 рік призупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 - визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тобто при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня 2009 року - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн.
Таким чином загальна сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2007 по 2009 року складає 4130,10 грн.
Відповідно до ст. 99, 100 КАС України для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України. Крім того, про належні їй, як дитині війни виплати, позивача повідомлено не було. Отже про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України, яке тривало понад півтора року, позивачеві стало відомо у грудні 2008 року. Суб'єктом владних повноважень, що порушив права позивача та державні гарантії на достатній рівень життя є Управління Пенсійного фонду України у Золотоніському районі, тому просила суд відновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними в частині перерахування їй соціальної допомоги як дитині війни та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь зазначену вище суму недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії.
У судове засідання позивачка не з'явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, де на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, де заперечувала з приводу задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак дію цієї статті було зупинено на 2007 рік згідно із п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України". Ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного утримання, чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Після визнання неконституційними норми ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2007 рік, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, як не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", так як ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальна пенсія за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте в ч.3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким пенсія призначена за іншими спеціальними законами у тому числі і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", розмір мінімальної пенсії за віком, зазначений у ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не застосовується. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни в ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" надбавка даній категорії пенсіонерів встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність. В ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Кабінетом Міністрів України для реалізації положень Закону не приймалось рішення щодо внесення змін до нормативно-правових актів, прийняття нових актів, а органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому у них немає передбачених законом підстав для проведення перерахунку пенсії позивачеві. Крім того, ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлює річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 КАС України). Твердження позивача про те, що про належні їй виплати як дитині війни, стало відомо в грудні 2008 року, після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду. Так як Закон України "Про соціальний захист дітей війни" набрав чинності з 01.01.2006 року та був опублікований в "Відомостях Верховної Ради" 2005 року № 4, чим доведений до відома населення, як це передбачено ст. 57 Конституції України. Відповідно до ч.2 ст.68 Конституції України - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, тому для відновлення процесуального строку немає підстав, а тому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи та дослідивши всі докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. Так, оскільки ОСОБА_1 відповідно до норм ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до категорії "дітей війни", то вона має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття. Зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 2 пункту 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. І, як наслідок, внесені у цей Закон зміни протягом 2007-2008 років були в подальшому скасовані рішеннями Конституційного Суду України. Зокрема у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вирішив, що пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнати таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року роз'яснено, що Закон України "Про Державний бюджет України" не має вищої юридичної сили стосовно інших законів. У пункті 5.4. цього рішення зазначається, що Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає Закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Цим же рішенням Конституційний Суд України, - пункт 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнав неконституційним, тобто таким, що суперечить Конституції України. А тому твердження представника відповідачів про безпідставність вимог позивача про виплату зазначеної надбавки по причині призупинення дії норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" чи через внесення до неї змін - є безпідставні і нічим не вмотивовані. Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ч. 1,2 ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права, і рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, - дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, яке безпосередньо має нараховувати і виплачувати пенсійні кошти, по не нарахуванню та не виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - є незаконними, але лише в період з дня проголошення зазначених вище Рішень Конституційного Суду України. Що ж стосується виплат вказаної надбавки у 2009 році, то враховуючи, що Верховною Радою України жодного документу, який би обмежував дію норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" взагалі прийнято не було, то невиплата її у 2009 році також є незаконною.
Водночас, враховуючи, що позивач звернулася до суду лише в лютому 2010 року, пропустивши встановлений ч.2 ст.99 КАС України річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, порушених протягом липня-грудня 2007р., травня-грудня 2008р. та січня 2009р., а строна відповідача наполяла на відмові в задовленні даного позову у зв'язку з пропущенням строків звернення до адмінсуду, то суд має підстави визнати дії відповідача по ненарахуванню та невиплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, лише за лютий-грудень 2009 року. І, відповідно, оскільки за цей період виплата цього підвищення була здійснена не повністю, то на відповідача належить покласти зобов'язання по виплаті позивачу належних сум згідно ст.6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому суд відхиляє клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, оскільки воно є необгрунтованим, адже Закон України "Про соціальний захист дітей війни" набрав чинності з 01.01.2006 року та був опублікований в "Відомостях Верховної Ради" 2005 року № 4, чим доведений до відома населення, як це передбачено ст. 57 Конституції України. Відповідно до ст. 68 Конституції України - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. До того ж питання про звернення до суду з аналогічними позовами неодноразово піднімалися в засобах масової інформації протягом 2006-2008 років і позивач мав змогу отримати належну інформацію про свої права. Тому з наведених підстав позовні вимоги позивача за період з січня 2007р. по січень 2009 року задоволенню не підлягають в повному об'ємі, а підлягають до задовлення лише вимоги, що стосуються невиплат підвищення до пенсії за період з лютого по грудень 2009 року.
Визначаючи ж розрахункову величину з якої має проводитися нарахування позивачу надбавки до пенсії за лютий-грудень 2009 року, суд враховує, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що розмір підвищення пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. А до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки ж будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача, як дитині війни, а заперечення представника відповідачів в цій частині (щодо відсутності законодавчого врегулювання визначення величини виплат) вважає безпідставними.
Також, враховуючи, що Управлінням Пенсійного фонду України в Золотоніському районі позивачу частково нарахована та виплачена надбавка в розмірі - 49 грн. 80 коп. щомісячно за лютий-грудень 2009року, то внаслідок неправомірних дій Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі позивачу не була виплачена щомісячна надбавка до пенсії у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни":
за період з 01.02.по 28.02.2009р.- 99грн. 60коп.: (498грн. мін пенсії Х30%=149,4грн. - 49,8грн. отриманої допомоги=99,60грн.)
за період з 01.03.по 31.03.2009р.- 99грн. 60коп.
за період з 01.04.по 30.04.2009р.- 99грн. 60коп.
за період з 01.05.по 31.05.2009р.- 99грн. 60коп.
за період з 01.06.по 30.06.2009р. - 99грн. 60 коп.
за період з 01.07.по 31.07.2009р. - 99грн. 60 коп.
за період з 01.08.по 31.08.2009р. - 99грн. 60 коп.
за період з 01.09.по 30.09.2009р. - 99грн. 60 коп.
за період з 01.10.по 31.10.2009р. - 99грн. 60 коп.
за період з 01.11.по 30.11.2009р. - 122грн. 10 коп. (573грн. мін пенсії Х30%=171,9грн. - 49,8грн. отриманої допомоги=122,10грн.);
за період з 01.12.по 31.12.2009р. - 122грн. 10 коп.
А всього за період з 01.02. по 31.12.2009р. Управлінням Пенсійного фонду України в Золотоніському районі було не донараховано та не доплачено гр. ОСОБА_1 кошти підвищення до пенсії позивача як дитині війни в сумі 1140 грн. 60коп. У зв'язку з чим на Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі належить покласти обов'язок по виплаті вказаних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, оскільки згідно п.34 ст.4 Декрету "Про державне мито" звільнені від сплати державного мита, тому судові витрати у відповідності до ст. 94 КАС України компенсуються за рахунок держави. На підставі ст.ст.1, 3, ч.2-3, ст.46, ст. 56, 57, 68 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Керуючись ст. ст. 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду - задовольнити частково.
У поновленні пропущеного строку звернення до суду позивачу ОСОБА_1 - відмовити.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду в Золотоніському районі Черкаської області в частині неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року - неправомірними. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року в сумі 1140 грн.60 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.
СУДДЯ Міщенко С.В.