Справа № 2-10/2010 року

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03 лютого 2010 року                   Канівський міськрайонний суд Черкаської області

 в складі : головуючого-судді - Русакова Г.С.

за участю секретаря -  Шмиги Л.М.

адвокатів -  ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ в натурі спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_3 звернувся в Канівський міськрайонний суд з позовом  до ОСОБА_4  про поділ в натурі спільної часткової власності, посилаючись на те, що рішенням Канівського міськрайонного суду від 2 жовтня 2007 року, яке набрало законної сили задоволено його позов про розділ майна подружжя та визнано за ним та відповідачем право власності по ? частині торгово-сервісного центру, що розташований у АДРЕСА_1.

На час винесення рішення торгово-сервісний центр не був добудований і мав будівельну готовність 67%.

Після винесення рішення суду він самостійно продовжив добудовувати торгово-сервісний центр, на даний час його готовність складає 96 %.

Участі у його добудові відповідач не приймала. Позивач з нею розлучений. В даний час вона проживає в іншій місцевості.

При розгляді цивільної справи в суді за його позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2   частину майна ним було надано висновок спеціаліста Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 452 - БТ від 23.08.2007 року. Згідно цього висновку розділити вказаний торгово-сервісний центр на 2 рівноцінні ізольовані приміщення неможливо поскільки це не буде відповідати будівельно-технічним нормам і правилам, а тому розділ спірного майна необхідно провести на компенсаційній основі.

З цим погоджується і відповідач, однак вони не можуть дійти до спільної згоди щодо визначення розміру сплати компенсації.

Позивач проживаю у с. Межиріч, займається підприємницькою діяльністю, саме для цієї мети він продовжив добудовувати торгово-сервісний центр.

Поскільки його реально розділити неможливо відповідно до вимог ст. 364 ЦК України він вважаю, що відповідачеві необхідно провести виділ його частки на компенсаційній основі, виходячи із відсотку готовності центру 67 % та вартості 282353 грн., які існували на час винесення рішення суду 2 жовтня 2007 року права власності на спірне майно. Тобто він погоджуюсь сплатити відповідачеві 141176 грн. 50 коп.

Відсоток готовності торгово-сервісного центру на час визнання судом за ними права власності на спірне майно підтверджується вищевказаним висновком спеціаліста з яким була ознайомлена відповідач, яка не оскаржувала рішення суду.

У зв’язку з тим, що торгово-сервісний центр реальному розподілу не підлягає, він погоджуюсь внести частку відповідачки, яка буде в грошовому еквіваленті складати 141176 грн. 50 коп. на депозитний рахунок суду.

Позивач в позові просив:

- провести реальний розділ торгово-сервісного центру, який розташований у АДРЕСА_1 на компенсаційній основі визнавши за ним право власності на вказаний торгово-сервісний центр зі сплатою ним відповідачеві компенсації за її частку у спільному майні;

- в порядку досудової підготовки призначити будівельно-технічну експертизу на розгляд якої поставити запитання:

1.   1)     Чи можливий реальний розділ торгово-сервісного центру на 2 рівноцінні ізольовані приміщення;

2.   2)     Якщо такий розділ неможливий, то яка сума компенсації повинна бути сплачена виходячи із 67 % будівельної готовності торгово-сервісного центру;

У зв’язку з заявленим клопотанням було призначено експертизу.

Згідно висновку судово – будівельно-технічної експертизи встановлено, що розділити торгово-сервісний центр по АДРЕСА_1 на два рівноцінні ізольовані приміщення відповідно до часток ? та ? не видається можливим.

Враховуючи ту обставину що торгово – сервісний центр є неподільний позивач змінив позовні вимоги і при цьому пояснив, що згідно заключення  судової будівельно-технічної експертизи Черкаського  відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складеного 28.08.2009 р. розділити торгово-сервісний центр на два рівноцінні ізольовані приміщення відповідно до часток 1/2 та 1/2 не видається можливим.

Після розділу торгово-сервісного центру в ідеальних частках відповідно до рішення Канівського міськрайонного суду від 02.10.2007 р. його будівельна готовність складала 67%. Відповідно до судової будівельно-технічної експертизи його вартість при готовності 67% - 304258 грн.  він був згоден внести на депозитний рахунок суду 152129 грн. вартості торгово-сервісного центру - вартість частки відповідача, але у суді відсутній депозитний рахунок. Відповідач відкрила власний рахунок, на який суд наклав арешт, однак відповідач вимагає кошти у сумі 45 тис. доларів США, і на іншу суму компенсації не погод жується.

Розділу піддягає 67 відсотків торгово-сервісного центру, який сторони побудували спільно з відповідачем. відповідача частка складає 33,5 відсотка від торгово-сервісного центру, а тому його частка буде складати - 66,5 відсотки, тому що він провів добудову за власні кошти.

Позивач в заяві про зміну позовних вимог просить .визнати за ним право власності на торгово-сервісний центр на 66,5 відсотка, що розташований по АДРЕСА_1, а за  відповідачем ОСОБА_4 33,5 відсотка цього центру.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини зазначені в позові та в заяві про зміну позовних вимог та просив їх задоволити, а саме визнати за ним право власності на торгово-сервісний центр на 66,5 відсотка, що розташований по АДРЕСА_1, а за  відповідачем ОСОБА_4 33,5 відсотка цього центру.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що не згідний з висновком експертизи так як вартість будівлі занижена, реальна вартість торгово-сервісного центру, що розташований по АДРЕСА_1, згідно   складає  691 500грн.  Крім того вважає, що позивач не міг в ході розгляду даної справи змінити позовні вимоги та  просити суд  визнати за ним право  власності на добудоване ним одним приміщення.

Суд вивчивши матеріали справи встановив, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебуваючи в шлюбі будували торгово – сервісний центр.

Після розлучення вирішили розділити торгово – сервісний центр, будівельна готовність на час розділу майна складала 67%.

Відсоток готовності центру підтверджений висновком судово – будівельної експертизи (а.с.18-22 т.1)

На підставі чого, рішенням Канівського міськрайонного суду від 02.10.2007року визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? частині торгово – сервісного центру по АДРЕСА_1 (а.с.23 т.1)

Судом встановлено, що відповідачка не продовжувала добудовувати приміщення та в подальшому не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю в торгово – сервісному центрі.

Це підтверджується рішенням №13-3/4 від 25.07.2007року, згідно якого вона звернулася з заявою про припинення права користуватися земельною ділянкою наданою їй для комерційного користування і таке право було припинено (а.с.16 т.1)

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 самостійно добудував торгово – сервісний центр і при цьому відповідачка своїх коштів в це не вкладала.

Згідно п.2 ст.357 ЦК України розмір часток визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у спорудженні майна.

п.4 ст.357 ЦК України співвласник будівлі може зробити за свій рахунок добудову без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вказаних норм, позивач мав право добудувати будівлю, так як відповідачка проти цього не заперечувала і не мала наміру продовжувати сама чи з позивачем будівництво.

При цьому її ? частина при 67% готовності будівлі не зменшилася і не має жодних обмежень їй у володінні та користуванні тієї частини спільного майна яка відповідає її частці.

У разі, якщо відповідачка буде вважати, що не має можливості користуватися будівлею, то відповідно до п.3 ст.358 ЦК України має право на відповідну матеріальну компенсацію.

Враховуючи викладене суд вважає за можливість позов ОСОБА_3 задовольнити частково, а саме визнати за позивачем право власності на торгово – сервісний центр на 66,5%. Щодо вимоги позивача ОСОБА_3 визнати за відповідачем право власності на 33,5 відсотка цього центру слід відмовити з причин, що ОСОБА_4 така позовна вимога не ставилася.

Крім цього мається рішення Канівського міськрайонного суду від 02 жовтня 2007року згідно з яким ОСОБА_4 є власником ? частини будівлі з розрахунку 67% готовності, а це є 33,5 відсотка від торгово – сервісного центру.

Керуючись ст..ст.357,358 ЦК України дали по тексту резолютивки.

На підставі викладеного та керуючись ст.. ст. 364 ЦК України, ст.. 10,27,31,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд -    

ВИРІШИВ :

    Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ в натурі спільної часткової власності задовольнити частково.

  Визнати за ОСОБА_3 право власності на торгово – сервісний центр, що знаходиться в АДРЕСА_1 з урахуванням здійсненої ним добудови в розмірі 33% від загальної площі, а всього на 66,5 відсотки вказаного центру.

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі  в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Канівського

Міськрайонного суду                                                                               Г.С. Русаков