УХВАЛА

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 643/7186/19

провадження № 61-16493ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Сетам», треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Самощенко О. А., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А., про визнання недійсним правочинів та повернення стягненого майна за виконавчим написом нотаріуса,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсними: електронні торги, проведені ДП «Сетам» 03 вересня 2018 року щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , які оформлені протоколом № 355619 від 03 вересня 2018 року та затверджені актом про реалізацію предмета іпотеки від 18 вересня 2018 року у виконавчому провадженні 56080214; протокол № 355619 проведення електронних торгів від 03 вересня 2018 року укладений між ДП «Сетам» та ОСОБА_1 ; акт про реалізацію предмета іпотеки від 18 вересня 2018 року складений приватним виконавцем Бабенко Д. А. у виконавчому провадженні 56080214; свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_1 , видане на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, посвідчене 18 вересня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А., зареєстроване в реєстрі №1960.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року.

Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію постанови Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року отримано 02 листопада 2020 року, на підтвердження чого надано копію поштового конверту Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року з трек-номером 6130116403776 та відомості з офіційного веб-сайту «Укрпошта» в яких зазначено, що поштове відправлення з трек-номером 6130116403776, в якому направлено зазначену постанову, вручено отримувачу 02 листопада 2020 року.

Враховуючи положення частини другої статті 390 ЦПК України, а також те, що копію постанови апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року заявником отримано 02 листопада 2020 року, строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду.

Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

У даній справі заявник оскаржує в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник узагальнено посилається на те, в чому на її думку полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права у даних відносинах, однак, незважаючи на імперативну вказівку пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, чітко не зазначає конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах, тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У порушення вимог зазначеної норми закону заявником сплачено судовий збір не в повному обсязі (1 536,80 грн).

У зв`язку з наведеним заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позов, пред`явлений у 2019 році, містить чотири вимоги немайнового характеру (визнання недійсними: електронних торгів, проведені ДП «Сетам» 03 вересня 2018 року щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , які оформлені протоколом № 355619 від 03 вересня 2018 року та затверджені актом про реалізацію предмета іпотеки від 18 вересня 2018 року у виконавчому провадженні 56080214; протоколу № 355619 проведення електронних торгів від 03 вересня 2018 року укладений між ДП «Сетам» та ОСОБА_1 ; акта про реалізацію предмета іпотеки від 18 вересня 2018 року складений приватним виконавцем Бабенко Д. А. у виконавчому провадженні № 56080214; свідоцтва про придбання нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 з електронних торгів, серія та номер 1960, видане 18 вересня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. на ОСОБА_1 за № 27976304) та одну вимогу майнового характеру (визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ).

У частині першій статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у разі подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 2 пункту 1 частини першої другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у разі подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 921,00 грн.

Враховуючи положення наведених норм закону, за подання касаційної скарги (за вимоги немайнового характеру) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 6 147,20 грн (1 921,00 Х 0,4 Х 4 Х 200 %).

Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки від 14 травня 2018 року ринкова вартість квартиру АДРЕСА_1 , становить 560 100,00 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги (за вимоги майнового характеру) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 11 202,00 грн (560 100,00 Х 1 % Х 200 %).

Отже, з урахуванням сплаченого судового збору, загалом заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 15 812,40 грн (6 147,20 грн + 11 202,00 грн - 1 536,80 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З урахуванням вищенаведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш