Справа № 2-620/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м  У к р а ї н и

13 квітня 2010 року Глобинський районний суд Полтавської області в складі:         головуючої - судді Марущак Р.М.,

                при секретарі -  Марченко О.В.,

                з участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Манжеліївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,  ІІІ особи без самостійних вимог щодо предмету спору - комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", Глобинська районна державна адміністрація, відділ Держкомзему у Глобинському районі, приватний нотаріус ОСОБА_2,

в с т а н о в и в  :

     26.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

      Обґрунтував його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого залишилось спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1. Він є спадкоємцем  майна померлого за заповітом. Його мати, дружина померлого – ОСОБА_4, відмовилася від обов»язкової частки у спадщині та ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла.

В зв'язку з оформленням спадщини виявилося, що при житті ОСОБА_3 не виготовив правовстановлюючий документ на домоволодіння.

По цій причині приватний нотаріус ОСОБА_2 відмовила йому (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

ОСОБА_3 на підставі закону, що діяв на час створення об»єкту нерухомого майна, побудував вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями, однак у зв’язку зі змінами законодавства, за життя не встиг зареєструвати своє право власності на нього в органах МБТІ.

На підставі викладеного, позивач прохав суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове нерухоме майно - житловий будинок літ. «А» площею забудови 80 кв.м, прибудову літ. «а» площею 24,3 кв.м., погріб «а.п» площею 14,80 кв.м., ганок літ. «аг» загальною площею 83,3 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м, сарай «Б» площею 30,8 кв.м., сарай «б» площею 9,4 кв.м., сарай «б1» площею 20,9 кв.м., літню кухню-гараж «В» площею 39,8 кв.м., вбиральню «Г» площею 1,3 кв.м., які розташовані на не приватизованій земельній ділянці площею 0,25 га по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримував, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому.  

Представник відповідача - Манжеліївської сільської ради, представники третіх осіб - КП «Кременчуцьке МБТІ», Глобинської районної державної адміністрації, відділу Держкомзему в Глобинському районі, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися.  В заявах, адресованих суду, прохали розглянути справу у їх відсутності, вказали, що позов визнають, заперечень щодо його задоволення не мають.

     Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши надані письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємного зв’язку встановив наступне.

    ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_3. Позивач – син спадкодавця, що підтверджено свідоцтвом про його народження. За життя – 7 вересня 2009 року, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений у виконкомі Манжеліївської сільської ради за реєстром № 70, згідно якого заповів усе належне йому майно ОСОБА_1. Заповіт на день смерті не змінено та не скасовано.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 15.03.2010 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нього.

Згідно технічного паспорту  житловий будинок літ. «А» побудований в 1964 році, прибудова літ. «а», погріб літ. «а,п», ганок літ. «аг» - в 1975 році, сарай літ. «Б» - в 1962 році, сарай літ. «б» в 1972 році, сарай літ. «б1» - в 1963 році, літня кухня-гараж літ. «В» в 1960 році, вбиральня літ. «Г» - в 1965 році.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про застосування Указу  ПВР СРСР від 26.08.1948 року» побудовані громадянами на відведених їм земельних ділянках будинки є їх особистою власністю.

Порядок правової реєстрації будинків та господарських будівель і споруд, а також домоволодіння в містах та селищах міського типу був врегульований на Україні Інструкцією про порядок реєстрації будівель в містах, робочих, дачних і курортних селищах України від 23/25.12.1947 року, Інструкцією про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Мінкомгоспом УРСР.

Запис в реєстраційній книзі про належність домоволодіння на праві особистої власності певній особі, є офіційним доказом права власності даної особи на це домоволодіння.

Згідно Закону «Про сільську Раду депутатів трудящих УРСР» від 02.06.1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім’я та по батькові глави сім»ї, на ім’я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

В  погосподарській книзі за 2006-2010 роки Манжеліївської сільської ради, під № 500 значилося господарство ОСОБА_3, де за ним рахується житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства.  

Оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 за свого життя набув право власності на  назване нерухоме майно  відповідно до закону, що діяв на час створення даного майна, проте, за життя не зареєстрував своє право власності в  органах БТІ відповідно до закону, що діє на час прийняття позивачем спадщини, в зв’язку з чим і виник спір. Спір може бути вирішено лише в судовому порядку, оскільки правовстановлюючі документи не померлих не видаються.

Згідно висновку відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Глобинської РДА від 22.03.2010 року,  житловий будинок літ. «А» площею забудови 80 кв.м, прибудова літ. «а» площею 24,3 кв.м., погріб «а.п» площею 14,80 кв.м., ганок літ. «аг» загальною площею 83,3 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м, сарай літ. «Б» площею 30,8 кв.м., сарай літ. «б» площею 9,4 кв.м., сарай літ. «б1» площею 20,9 кв.м., літня кухня-гараж літ. «В» площею 39,8 кв.м., вбиральня літ. «Г» площею 1,3 кв.м., які розташовані на не приватизованій земельній ділянці площею 0,25 га по АДРЕСА_1  збудовані без істотних порушень діючих будівельних норм і правил.

    Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

    Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

    У відповідності до ст. ст. 1217, 1218, 1223  ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

    За повідомленням приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 08.04.2010 року № 103 після смерті ОСОБА_3 до приватної нотаріальної контори 6.11.2009 звернувся ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини. Дружина померлого ОСОБА_4 від права на обов»язкову частку у спадщині відмовилася. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом по причині відсутності правовстановлюючого документу на спадковий будинок.

     Встановивши, що позивач в установлений законом строк прийняв спадщину по заповіту, суд прийшов до висновку, що він має право на успадкування майна свого батька.

    Визнання права власності за ОСОБА_1 на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями не оспорюється відповідачем та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

    Позов ґрунтується на законі, доведений належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

    Керуючись  ст. ст. 15, 16, 392, 1217, 1218, 1261 ЦК України , ст. ст.  10, 11,30, 60, 61, 212-215 ЦПК України,

в и р і ш и в  :

    Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

    Визнати за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем села Ламане Глобинського району, в порядку спадкування за заповітом після померлого батька ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно  а саме, на житловий будинок літ. «А», прибудову літ. «а», погріб літ. «а.п», ганок літ. «аг», сарай літ. «Б», сарай літ. «б», сарай літ. «б1», літню кухню-гараж літ. «В», вбиральню літ. «Г», які розташовані на не приватизованій земельній ділянці площею 0,25 га по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом  десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Глобинського

районного суду                                         Р.М. Марущак