КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 357/3660/20 Головуючий у суді першої інстанції: Ярмола О.Я.

Номер провадження: 22-ц/824/8484/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.

суддів: Білич І.М., Іванченка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» про скасування реєстрації та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся в Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» в якому просив в судовому порядку скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на нежитлові будівлі, загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлові будівлі загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, виконувач обов`язків керівника Білоцерківської місцевої прокуратури оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт вказував, що Київська обласна рада, як орган, який представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, у межах повноважень виконує відповідні функції держави у спірних правовідносинах, не виконує покладених на нього обов`язків щодо звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внаслідок чого, виникли підстави для представництва державних інтересів саме місцевою прокуратурою, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України.

Також зазначив, що відповідно до листа Київської обласної ради № 171/13 від 22 січня 2020 року, виконавчий комітет Київської обласної ради не має можливості пред`явити позов про скасування реєстрації та витребування майна.

Апелянт посилався на те, що, невжиття заходів реагування органами, що виконують відповідні функції у спірних правовідносинах щодо усунення обставин, якими спричинено порушення інтересів держави, є обставинами що виправдовують звернення прокурора з позовом до суду.

Зазначив, що, в додатках до позовної заяви міститься звернення виконувача обов`язків голови Київської обласної ради Семенової Т.М. від 26 червня 2019 року № 2322/13, зі змісту якого вбачається, що Київській обласній раді було відомо про факт порушення інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, в частині вибуття із комунальної власності спірного майна, задовго до звернення Білоцерківської місцевої прокуратури з позовною заявою.

Вважає, що вказане свідчить про бездіяльність Київської обласної ради при здійсненні захисту інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою звернення прокуратури до суду з метою поновлення державних інтересів та витребування об`єкту нерухомості з чужого незаконного володіння.

Тому, на думку апелянта, висновки суду щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Київської обласної ради є необґрунтованими.

Процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..

За таких обставин, розгляд апеляційної скарги виконувача обов`язків керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року про повернення позовної заяви (п. 6, ч. 1, ст. 353 ЦПК України) здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга виконувача обов`язків керівника Білоцерківської місцевої прокуратури підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи позовну заяву, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області обґрунтовував своє рішення тим, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовом від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Пунктом 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В пункті 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України вказано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

За приписами ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звернув увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог, має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч.ч 4, 5 ст. 56 ЦПК України).

Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Аналогічна вимога зазначена в абзаці першому і другому частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до яких прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Тобто у позовній заяві мають бути зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин (ст. 81 ЦПК України). Зазначене відповідає ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тлумачення наведених положень дає підстави для висновку, що ст. 175 ЦПК України вимагає зазначати у позовній заяві докази на підтвердження заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги).

Незгода суду першої інстанції з наведеним у позовній заяві на виконання частини п`ятої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо представництва не є підставою для повернення позову.

Як зазначено вище, держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити на момент відкриття провадження у справі доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Також, аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №761/36138/19.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з цим позовом, Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури посилався на те, що прокурор вказує, що Київська обласна рада, як орган, який представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, не виконує покладених на неї Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» обовязків щодо звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора, внаслідок чого у прокурора виникли підстави для представництва державних інтересів.

Тобто, прокурор виконав вимогу ч. 7 ст. 175 ЦПК України та відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави та зазначив орган, уповноважений, на його думку, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Обґрунтованість вимог прокурора в інтересах держави в особі державного органу вирішується судом вже при розгляді справи по суті шляхом ухвалення відповідного рішення, а не під час відкриття провадження у справі. Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 761/36138/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду про повернення позовної заяви з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі,.

Таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379 України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Білоцерківської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року про повернення позовної заяви Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» про скасування реєстрації та витребування майна скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

М.М. Іванченко