Справа № 22ц-2584 Головуючий у 1 інстанції Стратейчук Л.З.
Категорія 26 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про перерахунок сум відшкодування шкоди в зв’язку з втратою годувальника за апеляційною скаргою позивачів на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 грудня 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 22 грудня 2009 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій порушують питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування скарги апелянти зазначили, що при вирішенні спору суд зробив неправильний висновок про відмову в позові, оскільки не врахував, що середній заробіток для проведення розрахунків повинен визначатися у відповідності з пунктом 2 Положення про розрахунок середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою правління Фонду від 14 вересня 2004 року № 66, яким передбачено, що розрахунковим періодом є останні шість календарних місяця, що передують місяцю, у якому стався нещасний випадок, з відповідним коригуванням заробітної плати. Вважають, що відповідач має провадити розрахунок з відкоригованого середнього заробітку потерпілого ОСОБА_3 1604 гр. 81 коп.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, просила задовольнити скаргу та скасувати рішення в повному обсязі.
ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася; звернулася із клопотанням про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Ціоненко С.В. просила відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що середній заробіток, який приймається для розрахунку страхових виплат у зв’язку з втратою годувальника, а в наступному і розмір сум відшкодування визначено відповідачем правильно, у відповідності із діючим законодавством. Позивач ОСОБА_1 не має право на отримання одноразової допомоги на утриманця, оскільки на час смерті чоловіка була працездатною.
Висновок суду є правильним, ґрунтується на законі і відповідає обставинам справи.
З 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон) , на підставі якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює виплати, зокрема, одноразової допомоги членам сім’ї потерпілого та особам, які перебували на утриманні померлого; щомісячних страхових виплат у зв’язку з втратою годувальника.
У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими особами, зокрема, є діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють (ст. 33 Закону).
В силу пункту 7 статті 34 Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 29 квітня 1990 року під час виконання трудових обов’язків був травмований ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2004 року та в касаційному порядку ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року, встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_3 та нещасним випадком на виробництві (ас. 14-15, 26, 32-33, 35).
ОСОБА_1 була одружена з ОСОБА_3, на час його смерті їй виповнилося 43 роки. ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2.
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Макіївки від 12 січня 2005 року № 12 призначено сім’ї померлого ОСОБА_3 одноразову допомогу у сумі 31701 гр. 60 коп.; одноразову допомогу ОСОБА_2, яка має на це право, у сумі 6340 гр. 32 коп.; щомісячну страхову виплату на ОСОБА_2, яка продовжує навчання, у розмірі 176 гр. 12 коп. (ас. 37-38). Постановою від 16 липня 2007 року № 3221 виплату щомісячної страхової виплати припинено у зв’язку з відрахуванням ОСОБА_2 з учбового закладу з 14 травня 2007 року ( ас. 141).
Для визначення розміру одноразової допомоги членам сім’ї потерпілого та особам, які перебували на його утриманні; щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого середньомісячний заробіток обчислюється у відповідності із Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі – Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 і був чинним на час виникнення у позивачів права на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника.
Згідно з вимогами ч. 12 ст. 17 Закону рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Пунктом 9 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі – Положення), затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.09.2004 року № 66, передбачалося, якщо потерпілий помер до 01 квітня 2001 року, тобто до набуття чинності Законом, причинний зв'язок смерті потерпілого з раніше отриманим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я встановлено МСЕК після 01 квітня 2001 року, а особи, які мають право на виплати у зв’язку із смертю годувальника, звернулися за призначенням страхових виплат після 01.04.2001 р., то страхові виплати розраховуються, виходячи з діючої відповідної місячної тарифної ставки (посадового окладу) за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці) де працював потерпілий до смерті ( у разі відсутності – по галузі), але не менше розміру мінімальної заробітної плати на день розрахунку страхових виплат.
Страхові виплати здійснюються з дати встановлення МСЕК причинного зв’язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до набуття чинності Законом; причинний зв'язок смерті потерпілого з раніше отриманим каліцтвом встановлено після 01 квітня 2001 року, а позивачі звернулися за призначенням страхових виплат після 01.04.2001 року. Підприємство де працював потерпілий відсутнє.
Відповідачем обчислена середньомісячна заробітна плата з середньогодинної заробітної плати по галузі 4 гр. 21 коп. відповідно до п. 3 Порядку: 125, 5 години х 4 гр. 21 коп. = 528 гр. 36 коп., що перевищує розмір мінімальної заробітної плати на день розрахунку страхових виплат.
Нарахування страхових виплат у зв’язку з втратою годувальника проведено із середньомісячного заробітку потерпілого 528 гр. 36 коп.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач провів нарахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхових виплат у зв’язку з втратою годувальника з дотриманням вимог указаного Закону.
Посилання позивачів на необхідність застосування пункту 2 Положення при обчисленні середнього заробітку потерпілого не ґрунтуються на законі, оскільки даний пункт застосовується при зверненні самої застрахованої особи за призначенням страхової виплати.
Щодо відмови ОСОБА_1 в стягненні одноразової допомоги на утриманця суд обґрунтовано виходив з положень Закону, оскільки моментом виникнення такого права є день смерті потерпілого.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. На день його смерті дружина була працездатною, не досягла 55 років та працювала.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що права позивачів не порушені відповідачем, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, визначився із характером правовідносин та правильно застосував закон. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Відповідно до вимог ч. 3 статті 81 ЦПК України апеляційний суд стягує з позивачів на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи 15 гр.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 грудня 2009 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 гр. (рахунок 31219259700001; отримувач – Державний бюджет, ЄДРПОУ – 34686537, МФО – 834016, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області).
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий
Судді