У Х В А Л А
іменем України
29 квітня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Буцяка З.І.,Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2; представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4; представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6, ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_5; про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року зазначену заяву задоволено: встановлено факт проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім’єю без шлюбу з червня 1998 року по 20 грудня 2007 року .
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалась на його незаконність.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала про неврахування судом того, що заінтересованою особою при вирішенні питання про встановлення факту, що має юридичне значення, є також і вона, оскільки протягом вказаного часу перебувала в зареєстрованому шлюбі із заявником. Всупереч цьому її не було залучено до участі в справі.
Судом попередньої інстанції залишено без уваги роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Вважала, що оскаржуваним рішенням не з’ясовано мети встановлення такого факту і доказів, на підставі яких суд встановив факт.
Просила скасувати рішення Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну, надав пояснення в межах її доводів.
Представник ОСОБА_3, заперечивши проти задоволення апеляційної скарги, послався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Представник ОСОБА_5 висловився про безпідставність апеляційної скарги і просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове
Справа №22-650-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Ковальов І.М.
Категорія: 67 Суддя-доповідач: Хилевич С.В.
засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що до місцевого суду звернувся ОСОБА_3 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він проживав разом із ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу протягом часу з червня 1998 року по 20 грудня 2007 року.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу протягом зазначеного часу є доведеним, обґрунтованим і безспірним. Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне виключно для інтересів заявника та заінтересованої особи.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду і направити справу на новий розгляд до міського суду, вважаючи, що цим рішенням вирішено питання про її права та обов’язки і не з’ясовано мети для встановлення факту, що має юридичне значення.
Між тим, із виникненням у неї права на подання апеляційної скарги на рішення Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з такого.
Встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 16 квітня 1992 року, яке набрало законної сили, шлюб, зареєстрований 24.01.1986 року Луцьким міськбюро ЗАГС, актовий запис №38, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 13). Зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 видно, що реєстрацію розірвання шлюбу проведено Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 5 лютого 2007 року (а.с. 49).
Разом з тим, рішенням цього місцевого суду від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно, набуте після припинення фактичних шлюбних відносин, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 березня 2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов задоволено: визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2001 року випуску, сірого кольору, д.н. НОМЕР_2, та на приміщення магазину для реалізації непродовольчої групи товарів (1 поверх) загальною площею 118, 5 м. кв., що знаходиться в м. Рівному, по вулиці Короленка, 2.
З цього рішення також видно, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 протягом часу із 1992 року по 2007 рік існували формальні шлюбні відносини, які не передбачали собою ведення спільного господарства, існування спільних інтересів, спільного надбання будь-якого майна.
Таким чином, зазначеним рішенням міського суду вирішено спірні майнові правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час їх перебування у зареєстрованому шлюбі. Наявність інших спірних прав і обов’язків між ними на момент встановлення вказаного факту проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без шлюбу не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України – сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки , мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З огляду на наведене колегія суддів апеляційного суду знаходить, що рішенням Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року, яким встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу протягом часу із червня 1998 року по 20 грудня 2007 року, права і обов’язки ОСОБА_1 не встановлювались, не змінювались та не припинялись, а питання про їх наявність об’єктивно не вирішувалось.
Згідно з роз’ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України у п. 8 своєї постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року №12, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права і обов’язки якої суд першої інстанції питання не вирішував , суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою .
Тому за таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає розглядові апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 292, 324-325 ЦПК України, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року №12, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: