Справа № 22ц – 3766 Головуючий у 1 інстанції Стріжакова Т.В.
Категорія: 57 Доповідач: Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 22 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 22 січня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області щодо визначення ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в сумі 6823 гр. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХП, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Виплата позивачеві допомоги на оздоровлення провадилась в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У випадку нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат було б порушено Бюджетний кодекс України та Закони про Державний бюджет України на відповідні роки. Крім того, суд не зважив на те, що Постановою Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки відмовлено.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області Андрєєва Т.О. підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, просила задовольнити.
Позивач просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ОСОБА_1 користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Управління праці та соціального захисту Торезької міської Ради протягом 2003-2005 років, 2007-2008 років здійснювало нарахування та виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, що порушує права ОСОБА_1
Рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо виплат, здійснених у 2006 році, та щодо вимог до Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області сторонами не оскаржується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не може погодитись повністю з висновками суду.
Згідно зі статтею 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу. Зокрема, пункт 2 частини 1 статті 205 ЦК передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Судом при розгляді справи встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради як громадянин, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії); був визнаний інвалідом 3 групи, а з 30 листопада 2009 року - інвалідом 2 групи в зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звертався в суд з позовом до відповідача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2006 року в позові відмовлено. Постанова набрала законної сили і є чинною (ас.45-46).
Ці обставини визнані сторонами.
Проте суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, в тому числі і про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004 роки, не врахував наявність судового рішення, яке набрало законної сили та ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин апеляційний суд скасовує рішення в частині визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради при визначенні суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 та 2004 роки та зобов’язання відповідача здійснити виплату за вказані роки, що складає 1825 гр. (798 гр. 50 коп. + 1026 гр. 50 коп.), і в цій частині закриває провадження у справі.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.4, ст.ст. 310, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 22 січня 2010 року в частини визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області при визначенні ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 та 2004 роки та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 та 2004 роки в сумі 1825 гр. скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді
Справа № 22ц – 3766 Головуючий першої інстанції Стріжакова Т.В.
Категорія: 57 Доповідач: Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 22 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії, до 30 листопада 2009 року був визнаний інвалідом 3 групи, а з вказаної дати визнаний інвалідом 2 групи, а тому за правилами ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Посилаючись на те, що всупереч згаданому закону, виплата допомоги здійснювалась без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердій сумі ( у 2001 – 2004 роках по 21 гр. 50 коп., а в 2005-2008 роках – по 90 гр.), вважає, що з УПСЗН підлягає стягненню 20476 гр. заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення за 2001-2008 роки.
Позивач просив визнати протиправними дії УПСЗН при визначенні сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2008 роки та зобов’язати його здійснити виплату такої допомоги за спірний період у сумі 20476 гр. Просив зобов’язати ГУ ДКУ в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН та контроль при нарахуванні та проведенні платежів на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2008 роки в сумі 20476 гр.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 22 січня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області щодо визначення ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в сумі 6823 гр. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХП, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Виплата позивачеві допомоги на оздоровлення провадилась в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У випадку нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат було б порушено Бюджетний кодекс України та Закони про Державний бюджет України на відповідні роки. Крім того, суд не зважив на те, що Постановою Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки відмовлено.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області Андрєєва Т.О. підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, просила задовольнити.
Позивач просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Підставами для зміни рішення суду першої інстанції, згідно з п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ОСОБА_1 користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Управління праці та соціального захисту Торезької міської Ради протягом 2003-2005 років, 2007-2008 років здійснювало нарахування та виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, що порушує права ОСОБА_1 Підстав для задоволення вимог за 2001, 2002, 2006 роки та до ГУ ДКУ в Донецькій області не має.
Постанова в частині відмови у задоволенні позову щодо виплат, здійснених у 2001, 2002 та 2006 роках, та щодо вимог до Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області сторонами не оскаржується.
Ухвалою Апеляційного суду від 22.04.2010 року постанова Торезького міського суду від 22.01.2010 року в частині задоволення позовних вимог щодо 2003 та 2004 років скасована та провадження в цій частині у справі закрито.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не може погодитись повністю з висновками суду.
Судом при розгляді справи встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради як громадянин, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії); до 30.11.2009 року був визнаний інвалідом 3 групи, а з 30 листопада 2009 року - інвалідом 2 групи в зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС. В зв’язку з цим йому призначена та фактично виплачена грошова допомога на оздоровлення: у 2005 році – 90 гр. (20 грудня 2005 року), у 2007 році – 90 гр. (27 серпня 2007 року), у 2008 році – 90 гр. (21 листопада 2008 року).
Статтею 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХП «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХП) позивачу передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Такі виплати позивачу проводились у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Положеннями Закону № 796-ХП визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до частини першої ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Законом № 796-ХП Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, отже, не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до вимог ст. 48 Закону № 796-ХІІ та положень інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на кожен рік; і не може бути зменшений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796-ХП, є безпідставним.
Крім того, положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р.
Зміни, внесені до Закону № 796-ХП підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Розміри мінімальної заробітної плати протягом 2005-2008 років неодноразово змінювались, зокрема на час виплати допомоги позивачу, становили: у 2005 році - 332 грн., у 2007 році - 440 грн., у 2008 році - 545 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії УПСЗН щодо фактично проведених позивачу виплат на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки є неправомірними, а розмір недоплати по допомозі на оздоровлення за цей період складає 5408 гр.
Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду.
Проте апеляційний суд змінює постанову суду першої інстанції в частині зобов’язання здійснити виплату допомоги в загальній сумі 6823 гр., оскільки ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.04.2010 року провадження у справі стосовно 2003-2004 років закрито.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.3, ст.ст. 309, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 22 січня 2010 року змінити.
Рішення в частині визнання протиправними дій УПСЗН Торезької міської Ради щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки залишити без змін.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки в сумі 5408 гр.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді