У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–2351/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Дячков С.В.
Категорія - 27 Доповідач - Волошин М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, –
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який в подальшому уточнював та змінював і просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три відсотка річних 104 749 грн.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись в лютому 2009 року із зустрічним позовом та просили визнати розписку, згідно якої ОСОБА_2 зобов’язується передати ОСОБА_3 борг за свого сина ОСОБА_4 недійсною.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 січня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 65 000 грн. у відшкодування боргу, 34 385 грн. індексації в зв’язку з інфляцією, 5 362 грн. - три відсотки річних від простроченої суми, та 1 077 грн. 50 коп. - судових витрат.
В зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції-- неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2006 року ОСОБА_3 дав ОСОБА_4 75 000 грн. строком на один місяць для придбання двох автомобілів. 01 липня 2006 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 ще 15 000 грн. Згодом ОСОБА_4 повернув ОСОБА_3 25 000 грн. Решту грошей або автомобілі ОСОБА_4 ОСОБА_3 не повернув. 12 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 розписку, якою зобов’язався сплатити борг за свого сина - ОСОБА_4
Однак ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 свої зобов’язання не виконали, борг ОСОБА_3 не повернули. Вказані обставини підтверджуються відповідними розписками.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно ст.ст. 520, 521 ЦК України – боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання.
Відповідно до вимог ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей кредитором боржнику, й укладення договору зобов’язання.
ОСОБА_4 отримавши гроші від позивача зобов’язався протягом одного місяця придбати для нього два автомобіля. Але зобов’язання не виконав без поважних причин, повернувши 25 000 грн. з отриманих ним - 90 000 грн.
Факт написання розписок саме відповідачами не оспорюється.
ОСОБА_3 заявив позов на підставі ст. 625 ЦК України, яка регулює умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов’язання та визначає правові наслідки прострочення боржником такого зобов’язання.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Обставини, визнанні сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідач заперечував проти наданої ним розписки на тій підставі, що розписка про виконання зобов’язання свого сина повернення грошей написана ним під психічним тиском позивача. Але жодних доказів звернення відповідача до відповідних органів щодо написання розписки під впливом погроз в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги безпідставні і тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму боргу за невиконання зобов’язання. У зв’язку з чим, згідно ст. 308 ЦПК України рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: