У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–1762/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Лукінова К.С.
Категорія - 27 Доповідач - Волошин М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, щодо збирання та використання інформації, визнання договору позики недійсним та зобов’язання відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а також витрат за послуги адвоката, –
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, та просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики 6 430 грн. та моральну шкоду в розмірі 8 000 грн.
ОСОБА_2 звернувся в січні 2009 року із зустрічним позовом та просив визнати протиправними дії ОСОБА_3, щодо збору та використання інформації про ОСОБА_2, визнати договір позики укладений між ним та ОСОБА_3 недійсним, зобов’язати відповідача відшкодувати понесені ним матеріальні збитки та відшкодувати моральну шкоду. Також стягнути з ОСОБА_3 витрати за послуги адвоката.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики в сумі 6 430 грн., 1 000 грн. моральної шкоди та судові витрати. В іншій частині позову та в зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що суд при ухвалені рішення не врахував надані докази, неправильно їх оцінив, і допустив невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2005 року сторони уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 6 523 грн. в строк до 31 жовтня 2005 року. На підтвердження даного договору ОСОБА_2 видав розписку.
Частина боргу, а саме в сумі 2 500 грн., ОСОБА_2 була повернута.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми.
Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред’явлення на підтвердження укладання договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами 05 квітня 2005 року було укладено договір позики та ОСОБА_2 було отримано від позивача 6 523 грн. На підтвердження обставини ОСОБА_2 була надана розписка. Факт укладання договору позики та написання розписки відповідачем не заперечується.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідач заперечував договір позики на тій підставі, що підписав розписку під психічним тиском позивача.
Будь-які письмові докази безгрошовості договору позики, або звернення відповідача до відповідних органів щодо укладення договору позики під впливом погроз в матеріалах справи відсутні.
Крім того, відповідачем було виконано умови договору позики та частково сплачено суму позики - 2500 грн.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні і тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму заборгованості за договором позики.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у даному випадку мають місце договірні правовідносини між сторонами, укладеним договором не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди.
У зв’язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди слід скасувати та в цій частині позову ОСОБА_3 відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди – скасувати та в цій частині позову ОСОБА_3 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: